ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"15" листопада 2006 р. Справа № 435/7-06
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Бабенка К.А. розглянув матеріали справи
за позовом акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія „Сузір’я”, м. Київ
до відповідачів 1-го –Державного підприємства „Димерське лісове господарство”, с. Катюжанка, Вишгородський район
2-го –акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Київ
про стягнення 188,14 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Згуровська В.В. (дов. №15/09 від 02.10.2006р.);
від 1-го відповідача: Сергієнко Н.В. (дов. №15 від 24.05.2004р.);
від 2-го відповідача: не з’явився.
Суть спору:
до господарського суду Київської області звернулось акціонерне товариство закритого типу „Страхова компанія „Сузір’я”, м. Київ з позовною заявою до Державного підприємства „Димерське лісове господарство”, с. Катюжанка, Вишгородський район про стягнення 7311,73 грн.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 18.09.2006р. її розгляд призначено на 04.10.2006р. (а.с. 1).
Відповідач в судове засідання, яке відбулось 04.10.2006р. свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, в зв’язку з чим господарський суд відкладав розгляд справи до 01.11.2006р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2006р. залучено до участі у справі в якості 2-го відповідача –акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” та її розгляд відкладено до 15.11.2006р.
В судовому засіданні, яке відбулось 15.11.2006р. представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України, в зв’язку з частковим погашенням акціонерним товариством „Українська пожежно-страхова компанія” боргу в сумі 6575,72 грн. подано заяву про зменшення позовних вимог, за якою він просить стягнути з 2-го відповідача залишок боргу в сумі 188,14 грн.
2-й відповідач в судове засідання, яке відбулось 15.11.2006р. свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані документи суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, необхідних документів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду господарського спору по суті.
Згідно з ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В зв’язку з тим, що необхідних для вирішення спору документів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідною відміткою на першому примірнику ухвали господарського суду Київської області від 01.11.2005р., наявному в її матеріалах, справа розглядається без участі представника 2-го відповідача за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, господарський суд
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2005р. о 7 год. 50 хв. на 43-му км автодороги Київ-Овруч сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ 3307, державний знак 124-51 КМ, належного 1-му відповідачу, яким керував водій Охрімчук Олександр Григорович, що знаходився з ним у трудових відносинах та автомобіля Daewoo Lanos, державний знак АФ 71-78 АВ, яким керував водій Кордонець Л.В.
Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля ГАЗ 3307 Охрімчука О.Г., який здійснюючи лівий поворот з головної дороги на другорядну не впевнився, що його дії будуть безпечними і не створять перешкоди іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos, чим порушив Правила дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 31.05.2005р., відповідно до якої Охрімчука О.Г. за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу притягнуто до адміністративної відповідальності, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи.
Як вбачається зі звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного за результатом проведеного 24.05.2005р. товариством з обмеженою відповідальністю „Укравтоекспертиза –Стандарт” автотоварознавчого дослідження дорожньо-транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos, державний знак АФ 71-78 АВ в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді складає 7050,53 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Daewoo Lanos, державний знак АФ 71-78 АВ, яким керував водій Кордонець Л.В. застрахований акціонерним товариством закритого типу „Страхова компанія „Сузір’я” на підставі договору страхування засобів наземного транспорту №НТЗ-05-185 від 20.01.2005р. (далі –договір №НТЗ-05-185 від 20.01.2005р.).
Відповідно до п. 5.1 договору №НТЗ-05-185 від 20.01.2005р. позивач зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 30 робочих днів після подання страхувальником оформлених належним чином всіх необхідних документів.
На підставі рахунку-фактури №046-05 від 24.05.2005р. та рахунку №1276 від 24.05.2005р. акціонерним товариством закритого типу „Страхова компанія „Сузір’я” (позивачем у справі) сплачено постраждалому Кордонцю Л.В. витрати за проведений відновлювальний ремонт його автомобіля в сумі 6463,86 грн. та вартість автотоварознавчого дослідження дорожньо-транспортного засобу в сумі 300 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №690, №94 від 27.05.2005р. та №682 від 26.05.2005р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (далі –ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Проте, відповідно до Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1263119 (далі –Поліс) та укладеного між відповідачами договору про порядок та умови здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №42/62 від 02.03.2005р. (далі –договір №42/62 від 02.03.2005р.), 2-м відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність 1-го відповідача пов’язану з відшкодуванням шкоди заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. А згідно з п. 3.1. цього договору, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Як вбачається з Полісу та договору №42/62 від 02.03.2005р., строк їх дії визначений сторонами з 03.03.2005р. –02.03.2006р., а страховий випадок стався 10.05.2005р., тобто в момент дії зазначених вище договору та Полісу.
Відповідно до п. 6.3 договору №42/62 від 02.03.2005р. страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування згідно з Законом України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів” №1961-IV від 01.07.2004р. (далі –Закон). А згідно частини першої ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Однак, оскільки, цивільно-правову відповідальність 1-го відповідача пов’язану з відшкодуванням шкоди під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу застраховано 2-м відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що відповідальним за заподіяння 1-м відповідачем шкоди є 2-й відповідач.
Відповідно до частини другої ст. 1161 ЦК України передбачено презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено обов’язок доказування відсутності його вини.
1-й відповідач відсутність своєї вини в заподіянні шкоди не довів. Навпаки, вина 1-го відповідача випливає з протиправної поведінки водія належного йому автомобіля ГАЗ 3307, цивільно-правову відповідальність якого застраховано 2-м відповідачем, а саме внаслідок порушення ним правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу застрахованого позивачем, в зв’язку з чим йому завдано шкоду, яка відшкодована позивачем (причинний зв’язок).
Більш того, 2-й відповідач своїми діями, а саме частково сплативши позивачу відшкодовану ним шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, підтвердив свої зобов’язання щодо відшкодування завданої 1-м відповідачем шкоди.
Тому, враховуючи викладене вище, господарський суд задовольняє позовні вимоги повністю з урахуванням їх зменшення та стягує з 2-го відповідача на користь позивача 188,14 грн. матеріальної шкоди.
Крім того, в зв’язку з тим, що відповідальність за заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду відповідно до Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1263119, договору про порядок та умови здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №42/62 від 02.03.2005р. та Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів” покладено на 2-го відповідача, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог до 1-го відповідача.
Відповідно до частини другої ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від вирішення спору, а відповідно до частини п’ятої цієї статті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача. Тому, суд стягує з 2-го відповідача на користь позивача державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись частиною другою ст. 1161, частиною першою ст. 1166, частиною першою ст. 1191 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (далі –ЦК України); частинами другою та п’ятою ст. 49, ст. ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. Позовні вимоги до акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” (ЗКПО 25943688) на користь акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія „Сузір’я” (ЗКПО 22891956) –188,14 грн. матеріальної шкоди, а також судові витрати: держмито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.
3. В позові до Державного підприємства „Димерське лісове господарство” –відмовити.
4. Копію даного рішення надіслати сторонам.
Суддя Бабенко К. А.