УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/191/63/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"15" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом прокурора Феодосійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Феодосійського об'єднаного міського військового комісаріату до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, ОСОБА_6 про визнання ордеру недійсним та виселення із службового житла, за апеляційною скаргою прокурора Феодосійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року прокурор Феодосійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Феодосійського об'єднаного міського військового комісаріату до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, ОСОБА_6 про визнання ордеру про вселення у службову квартиру АДРЕСА_1 недійсним та виселення ОСОБА_6 із вказаного службового житла.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вимог чинного законодавства військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла надаються службові житлові приміщення. Згідно довідки Феодосійського КП МБРТІ раніше у ОСОБА_6 перебувала на праві приватної власності квартира, яка у 2008 році була ним відчужена родичу. Таким чином, під час надання ОСОБА_6 службової квартири АДРЕСА_1 останній з членами сім'ї мав житло.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду прокурор Феодосійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, в апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що прокурором не зазначено обставин, що є пісдтвою для визнання ордеру недійсним, та не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 надав відомості - рапорт про потребу в поліпшенні житлових умов, які не відповідають дійсності і на час надання йому службового житлового приміщення він з членами сім'ї мав житло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_6 є військовослужбовцем та перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при Феодосійському ОМВК зі складом сім'ї 5 осіб.

Рішенням Начальника Феодосійського гарнізону № 14 від 08 вересня 2009 року квартира АДРЕСА_1 була віднесена до складу службового фонду Феодосійського ОМВК та передана в якості службової ОСОБА_6, який перебував на військовій службі у Феодосійському об'єднаному військовому комісаріаті, у складі сім'ї - одна особа.

На підставі вказаного рішення виконкомом Феодосійської міської ради АР Крим 18 грудня 2009 року було прийнято відповідне рішення № 1177.

23 грудня 2009 року ОСОБА_6 видано ордер № 951 на вселення у службове житло.

У вказаній квартирі на час пред'явлення позову зареєстровані та проживають ОСОБА_6 та особа, над якій встановлена опіка - ОСОБА_7 (а.с.37).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем обставини, а саме - відчуження відповідачем житла у 2008 році, не є підставою для визнання ордеру про надання службового житла ОСОБА_6 недійсним, а обставин, які б згідно ст. 59 ЖК України були підставою для визнання ордеру на житлове приміщення недійсним та виселення відповідача із займаного ним житла, позивачем не наведено.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, згідно якого військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями. Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом. До числа службового може бути включене тільки вільне житлове приміщення. Під службові житлові приміщення виділяються окремі квартири. Оперативний облік службових житлових приміщень ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі. Службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом (п.п. 7-15).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки Феодосійського КП МБРТІ від 10.11.2009 року станом на 10.11.2009 року за ОСОБА_6 власності не значиться (а.с.65).

Відповідно листа Феодосійського КП МБРТІ від 2012 року за ОСОБА_6 право власності не зареєстроване. 20.10.2008 року ОСОБА_6 була відчужена квартира АДРЕСА_2 (а.с.7).

Підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним визначені у ст. 59 ЖК України, відповідно до якої ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Таким чином, наведена норма закону визначає перелік підстав визнання його недійсним.

Перша група таких підстав пов'язана з наданням особою, відомостей, що не відповідають дійсності про потребу у поліпшенні житлових умов.

Друга група підстав пов'язана з порушенням прав інших осіб чи організацій на зазначене в ордері житлове приміщення.

Третя група підстав пов'язана з неправомірними діями посадових осіб при вирішенні питання про надання житлового приміщення, наприклад, порушення посадовими особами виконавчого органу місцевого самоврядування, встановленого законом порядку розгляду і вирішенні питань про постановку громадян на квартирний облік і надання житлових приміщень, порушення правил черговості надання житлових приміщень тощо.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 118 ЦПК України), форма і зміст позовної заяви встановлені ст. 119 ЦПК України. Сам позивач визначає в позовній заяві обставини позову.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що підстав, визначених ст.59 ЖК України для визнання недійсним ордеру позивачем не наведено.

Факт відчуження відповідачем житла не свідчить про наявність неправомірних дій з боку ОСОБА_6 та не є підставою для визнання недійсним ордеру про надання службового житла.

Твердження апелянта про те, що неправомірними діями ОСОБА_6, що призвели до отримання спірної службової квартири, є подання ним рапорту з проханням надання житла, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України). Між тим вимоги з вищенаведених підстав позивачем не заявлялись. У позові, поданому прокурором про неправомірні дії відповідача, що призвели до надання йому ордера на спірну квартиру не зазначені.

Також не наведено у позовній заяві обставин, які б свідчили про порушення прав інших осіб чи організацій на зазначене в ордері житлове приміщення або про неправомірні дії посадових осіб при вирішенні питання про надання житлового приміщення.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув уваги на той факт, що рішення Начальника Феодосійського гарнізону № 14 від 08 вересня 2009 року, яким квартира АДРЕСА_1 була віднесена до складу службового фонду Феодосійського ОМВК та передана в якості службової ОСОБА_6, скасоване, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт скасування рішення, за відсутності обставин, визначених ст.59 ЖК України, не є підставою для визнання ордеру недійсним.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для визнання ордеру про вселення у службову квартиру АДРЕСА_1 недійсним за вищенаведеним позовом прокурора Феодосійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України, відсутні.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального закону, що виразилося у незадоволенні судом клопотання прокурора про дослідження житлової справи, що знаходиться у Феодосійській КЕЧ району, яка містить зокрема документи, що були підставою для видачі ОСОБА_6 ордеру на службове житло: клопотання начальника Феодосійського ОМВК та клопотання начальника Феодосійського гарнізону щодо розподілу вказаного службового житла відповідачу, та як наслідок неповне з'ясування обставин справи судом, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно положень ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційній суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів).

Однак, прокурором вказані документи не були надані суду апеляційної інстанції для дослідження, клопотань про їх витребування не заявлялось.

Також колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення із вищезазначеного службового житла, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про визнання ордеру недійсним і не можуть бути задоволенні за умов відмови у задоволенні останніх.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у позові, доводи апеляційної скарги не спростовували правильність висновків суду першої інстанції, а також підстав для скасування рішення суду не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Феодосійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова