Справа № 2-988/12

Провадження № 22ц/782/255/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого -Фарятьєва С.О.

суддів -Іванової І.П., Украінцевої Л.Д.

при секретарі -Хоменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 25 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", міського комунального підприємства „Жилсервіс" про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до Луганського міського комунального підприємства (ЛМКП) "Теплокомуненерго" та міського комунального підприємства (МКП) „Жилсервіс", який в подальшому неодноразово уточнювала, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу від 21.03.2008 року вона є власником квартири, розташованої у АДРЕСА_1 і з моменту купівлі квартири до теперішнього часу вона в ній не зареєстрована та не мешкає, тобто фактично не користується послугами відповідачів по теплопостачанню та подачею гарячої води, не має намірів мешкати в квартирі і в найближчий час. Проте відповідачі, незважаючи на її звернення до них про відключення квартири від теплопостачання та гарячої води, регулярно виставляють їй до сплати розрахунки за не отримувані нею послуги.

Тому позивачка просила суд зобов'язати відповідачів провести їй перерахунок по сплаті послуг централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води з 21.03.2008 року (день придбання квартири) по день ухвалення судом рішення, з розрахунку того, що в належній їй на праві власності квартирі ніхто не зареєстрований та мешкає, що визначає відсутність факту надання їй послуг, здійснивши перерахунок шляхом складання та направлення на її адресу відповідних актів звірки розрахунків, в якому відсутня її заборгованість. Після підписання та повернення актів звірення взаєморозрахунків, в яких відсутня її заборгованість перед відповідачами, зобов`язати їх передати ці данні до бухгалтерії своїх підприємств з метою внесення корективів до балансу підприємств, на підставі якого формуються платіжні вимоги до споживачів та надсилаються їм. Заборонити відповідачам проводити нарахування та внесення цих нарахувань до платіжних вимог та її рахунків до моменту укладення відповідного типового договору з нею про надання послуг по теплопостачанню. Зобов`язати відповідачів усунути перешкоду у вільному користуванні нею своєю квартирою, шляхом її відключення від мережі центрального теплозабезпечення. Стягнути з відповідачів на її користь у солідарному порядку понесені нею судові витрати в сумі 500 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1690 грн.

Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 25 вересня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено за необґрунтованістю.

На вказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що судом було порушено норми матеріального і процесуального права, та було застосовано не ті норми, які регулюють правовідносини між нею та відповідачами.

Про місце, день та час слухання справи в суді апеляційної інстанції сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, представник ЛМКП «Теплокомуненерго»в своїй заяві просив суд розглянути справи без його участі.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

В силу ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності із вимогами ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано було і всі докази надані сторонами були досліджені і оцінені в їх сукупності відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Положеннями ст.907 ЦК України перебачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом одностронньої відмови від договору, в порядку і на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або домовленістю сторін.

Судом встановлено, що позивачці по справі ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2008 року належить на праві власності квартира, розташована у АДРЕСА_1, яка знаходиться у багатоповерховому будинку і забезпечена централізованим опаленням, яке надає МКП "Жилсервіс", а виробником цієї послуги є ЛМКП "Теплокомуненерго".

5 червня 2008 року та 23 лютого 2010 року вона зверталась з заявами до ЛМКП "Теплокомуненерго" про відключення належній їй квартири від теплопостачання та подачі гарячої води у задоволенні яких їй було відмовлено з посиланням на необхідність дотримання існуючих вимог для цього.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживачі можуть відмовитися від послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої при відмові споживача від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4.

Крім того, єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною міжвідомчою комісією.

Проте позивачкою вищевказаний Порядок дотримано не було і вона із вимогою до відповідачів, щодо розірвання договору про надання послуг, у досудовому порядку не зверталась.

За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову позивачці у задоволенні позову, оскільки її вимоги про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, на яких наполягала вона, як спосіб захисту права, діючим законодавством не передбачені.

З вказаними висновками суду першої інстанції вважає за необхідне погодитись і судова колегія апеляційного суду, оскільки зроблені вони на підставі встановлених ним у судовому засіданнні обставинах справи, всебічно, повно та об'єктивно досліджених доказах, наданих сторонами, та на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги апелянта не дають суду апеляційної інстанції підстав для висновку про порушення судом 1-ої інстанції вимог закону, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 25 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: