ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2013 року Справа № 8/5005/5873/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)
суддів: Широбокової Л.П., Пруднікова В.В.,
секретар судового засідання Мацекос І.М.,
представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2012 року у справі №8/5005/5873/2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг", м.Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БудМеханізація", м.Дніпропетровськ
про стягнення 214 545 грн. 28 коп.
В С Т А Н О В И В:
В липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" (далі по тексту ТОВ "УКІО Банк Лізинг") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БудМеханізація" (далі по тексту ТОВ «БМ БудМеханізація») на свою користь 194 159 грн. 14 коп. несплачених лізингових платежів та відсотків за користування предметом лізингу, 20 386 грн. 14 коп. витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса та понесених витрат по сплаті судового збору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2012 року у справі №8/5005/5873/2012 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено частково; з товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БудМатеріали" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Треналофф-траст" стягнуто 16 551 грн. 42 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 2 198 грн. заборгованості по відсоткам за надання майна в лізинг (винагорода лізингодавця), 375 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2012 року у справі №8/5005/5873/2012 в резолютивній частині судового рішення виправлено допущені описки щодо назв сторін та вищезазначені суми стягнуті з ТОВ "БМ БудМеханізація" на користь ТОВ "УКІО Банк Лізинг".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2012 року у справі №8/5005/5873/2012 в частині відмови у стягненні з ТОВ "БМ БудМеханізація" на користь ТОВ "УКІО Банк Лізинг" заборгованості по сплаті лізингових платежів, заборгованості по відсоткам за надання майна в лізинг, відмови у стягненні витрат на вчення виконавчого напису нотаріуса скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "УКІО Банк Лізинг" задовольнити в повному обсязі.
Відповідач вимог апеляційної скарги не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання на вимогу суду не забезпечив, про час і місце проведення судових засідань повідомлений судом належним чином (а.с.135, 141, 148).
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні, яке відбулося 06.12.2012 року, представника позивача, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства та на предмет відповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Між позивачем - ТОВ "УКІО Банк Лізинг" та відповідачем - ТОВ "БМ БудМеханізація" укладений договір фінансового лізингу №КL 0711143 від 04.12.2007року (далі по тексту договір), за умовами якого лізингодавець (позивач у справі), прийняв на себе зобов'язання придбати майно (телескопічний кран виробництва Sennebogen 643Р - серія Д, 2008 року випуску) і надати лізингоодержувачу (відповідачу у справі) право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку, встановленому договором та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач, в свою чергу, зобов'язався здійснювати відповідну оплату в порядку та розмірах, обумовленими сторонами договором.
Після завершення строку лізингу при виконанні лізингоодержувачем всіх умов договору майно передається у його власність (п.1.1. договору).
Позивачем придбано у відповідача телескопічний кран Sennebogen 643Р - серія Д 2008 року випуску вартістю 3 020 256 грн. 94 коп., що підтверджується видатковою накладною №0000008 від 21.05.2008 року, актом прийому-передачі від 21.05.2008року та випискою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо здійснення оплати за обладнання. Факт отримання зазначеного майна від позивача у лізинг відповідачем не спростований.
Відповідно до п.3.2. договору лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний лізингодавцем у розділі 14 договору.
28.04.2009 року сторонами підписана додаткова угода № 2 до договору, яка містила уточнений графік платежів, відповідно якого відповідач мав сплачувати лізингові платежі щомісячно, 15-го числа кожного місяця, зокрема 15.05.2009 року, 15.06.2009 року та 15.07.2009 року у загальному розмірі 254 367 грн. 40 коп.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У раз порушення зобов'язання, згідно ст.611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач зазначає, що в порушення п.3.2 договору лізинговий платіж, що мав відбутися 15.05.2009 року, оплачений лізингоодержувачем частково, а решта лізингових платежів взагалі не сплачені, заборгованість відповідача по лізинговим платежам на момент пред'явлення позову до суду складає 169 665 грн. 67 коп. Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачем не подано, в матеріалах справи вони відсутні.
Відповідно до п.11.5. договору він може бути розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання. Істотним порушенням вважається, зокрема, прострочення лізингоодержувачем більше одного місяця оплати хоча б одного лізингового платежу.
Згідно п.11.6. договору у разі істотного порушення лізингоодержувачем умов договору лізингодавець має право вимагати від нього сплати за предмет лізингу всіх лізингових платежів і неустойки (пені та штрафів), які залишилися до кінця строку лізингу або розірвання договору. Після розірвання договору лізингодавець має право вимагати повернення йому предмету лізингу, сплати лізингодавцю боргів, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, а також сплати штрафу у розмірі 30 % від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розірванням договору (транспортування, збереження тощо). Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержав його, беручи до уваги нормальний знос.
З посиланням на те, що відповідач не сплачував вчасно лізингові платежі, позивач достроково розірвав договір, про що 22.07.2009 року рекомендованою кореспонденцією направив йому лист-повідомлення за вих.№ 47/07 від 21.07.2009року з вимогою сплатити борги і повернути предмет лізингу в строк до 03.08.2009 року.
За твердженням позивача, відповідачем борг не сплачений, а предмет лізингу повернутий лише 15.07.2010 року.
Відповідно до умов договору відповідач має також сплачувати позивачу відсотки (винагорода лізингодавця) за надання майна в лізинг. Позивачем нараховані такі відсотки від дати лізингового платежу (15.07.2009 року) до дати розірвання договору (03.08.2009 року), тобто за 19 календарних днів користування предметом лізингу, що складають 24 493 грн. 47 коп.
Окрім того, позивач зазначає, що в зв'язку з тим, що відповідач добровільно не повернув предмет лізингу у строк, передбачений п.11.7. договору, він змушений був звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу та поніс відповідні збитки у розмірі 20 386 грн. 14 коп.
ТОВ "БМ БудМатеріали" у відзиві на позовну заяву послалось на ті обставини, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по лізингових платежах за період з 15.05.2009 року по 15.07.2009 року не можуть бути задоволені у зв'язку із закінченням строку позовної давності, впродовж якого він мав право звернутися за захистом свого порушеного права. Вважає, що ТОВ "УКІО Банк Лізинг" мав право звертатися за захистом лише тих прав, які були порушені після 03.07.2009 року, тобто за три роки до дати подання позовної заяви. Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності при вирішенні спору.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4 ст.267 Цивільного кодексу України).
Оскарженим рішенням місцевим господарським судом встановлено, що у позивача право вимоги виникло з 15.05.2009 року по 15.07.2012 року, і, відповідно, останнім днем звернення з позовом до суду було 15.05.2012 року, тоді як позивач звернувся до суду з позовною заявою 10.07.2012 року, про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду на позовній заяві, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, внаслідок чого позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 10.07.2012 року по 15.07.2012 року задоволені частково в сумі 16 551 грн. 42 коп. та з посиланням на ст.266 Цивільного кодексу України вимога позивача щодо стягнення відсотків за надання майна в лізинг (винагорода лізингодавця) за період з 10.07.2012 року по 15.07.2012 року задоволена частково в сумі 2 198 грн. 35 коп., з чим судова колегія погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.2 ст.263 Цивільного кодексу України у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом, перебіг позовної давності зупиняється.
19.10.2009 року господарським судом м.Києва порушено провадження у справі №44/638-6 про банкрутство ТОВ "БМ БудМеханізація" та введено мораторій на задоволення грошових вимог кредиторів, який, у відповідності із ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є зупиненням виконання боржником, в тому числі, грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року у справі №44/638-б-50/576-б провадження у зазначеній справі припинено.
Таким чином в період з 19.10.2009 року по 14.04.2011 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача, а отже перебіг строку позовної давності мав бути зупинений на цей період у відповідності до ст.263 Цивільного кодексу України, внаслідок чого колегія суддів вважає, що строк позовної давності у спірних взаємовідносинах сторін позивачем не пропущений.
З твердженням апелянта з приводу того, що ним не пропущений строк позовної давності в зв'язку з тим, що датою виникнення права вимоги є дата розірвання договору, судова колегія погодитьсь не може, оскільки умовами укладеного між сторонами договору визначений строк оплати лізингових платежів (у спірному періоди він є 15.05.2009 року, 15.06.2009 року та 15.07.2009 року) та відповідні наступні дати є простроченням лізингоодержувача у здійсненні платежів та саме з них виникає право позивача для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 20 386 грн. 14 коп. суд першої інстанції не знайшов підстав для їх задоволення з посиланням на те, що договором сторони погодили всі його істотні умови та обов'язки кожної із сторін, і такого зобов'язання, як оплатити витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса, договором не передбачено, а звернення до нотаріуса здійснене виключно з ініціативи позивача і не стосувалося самого факту розірвання договору, яке було обране ним як спосіб захисту свого права на предмет лізингу і було порушено вже після розірвання договору лізингу.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Згідно п.11.7. договору у разі виставлення вимоги у випадку дострокового розірвання договору лізингоодержувач зобов'язується протягом 2 двох календарних днів з моменту його розірвання передати лізингодавцю майно.
Пунктом 11.6. договору передбачено, що позивач має право вимагати від відповідача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо).
Як було зазначено вище, позивач достроково розірвав договір, про що направив лист відповідачу, в якому, зокрема, вимагав від нього повернення предмету лізингу, однак відповідач не виконав свій обов'язок та добровільно його не повернув, після чого позивач звернувся до нотаріуса з метою відновлення свого порушеного права для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п.2.1 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Понесення позивачем збитків у вигляді сплати за виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. підтверджується випискою ТОВ "УКІО Банк Лізинг" від 25.06.2012 року.
Отже, вимога позивача щодо компенсації витрат на вчинення виконавчого напису має бути задоволена у повному обсязі, як підлягають задоволенню решта вимог позовної заяви.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції; рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО Банк Лізинг» задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2012 року у справі №8/5005/5873/2012 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БудМеханізація" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" 169 665 грн. 67 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 24 493 грн. 47 коп. заборгованості по відсоткам за надання майна в лізинг, 20 386 грн. 14 коп. витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, 4 290 грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору, 1 957 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд рішення апеляційною інстанцією.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Л.П. Широбокова
(Повний текст постанови складено 30.01.2013р.)