Справа № 1013/6661/2012 Головуючий у І інстанції Аніпко
Провадження № 11/780/110/13 Доповідач у 2 інстанції Гайдай Р.М.
Категорія 42 30.01.2013
??????????????????????????????
УХВАЛА
Іменем України
30 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого -Габрієля В.О.
суддів -Гайдай Р.М., Дриги А.М.
з участю прокурора - Красківського В.П.
потерпілої -ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Ірпінського міського суду від 12 вересня 2012 року, яким,-
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Буча, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,-
засуджено та призначено покарання за ч.2 ст. 286 КК України 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 3 роки;
- за ст.. 135 ч.1 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3:
- на користь ОСОБА_2 3 889, 80 грн. матеріальної шкоди та 100 000, 00 грн. моральної шкоди;
- на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 3 118, 51 грн. судових витрат за проведення експертиз.
ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 13.08.2007 року о 23 год. 00 хв., рухаючись на технічно справному автомобілі НОМЕР_1 по проїзній частині вул. 3-го Інтернаціоналу в м. Ірпені в напрямку від центру міста до с. Стоянка, в порушення п.п. 1.3,1.5,2.3б), 18.1 та 4.16а) Правил дорожнього руху України при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу , на якому перебував пішоход , не зменшив швидкість руху, не зупинився, щоб дати йому дорогу , виїхавши на позначений дорожніми знаками та дорожньою розміткою пішохідний перехід скоїв наїзд на ОСОБА_4, під час переходу ним проїзної частини. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер в автомобілі швидкої медичної допомоги.
Крім того, 13.08.2007 року о 23 год.00 хв. після вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3, вчинивши наїзд на ОСОБА_4, не зупинив свій автомобіль, не з'ясував стан його здоров'я, не надав медичної допомоги потерпілому та завідомо залишив його без допомоги, незважаючи на те, що він сам поставив його в небезпечний для життя стан , чим залишив ОСОБА_4 в небезпеці.
Прокурор, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції в апеляції просить вирок суду скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного судом покарання та призначити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 135 КК України 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 286 КК України 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 3 роки.
На підставі ст.. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначити 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 3 роки, посилаючись на те, що суд, призначаючи покарання не врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів та суспільну небезпеку порушення правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 Крім того, засуджений відшкодував потерпілій лише 4 000 грн. 00 коп, знаючи про можливість пом'якшити покарання обставинами передбаченими ст.. 66 КК України, що дало підстави суду визнати як пом'якшуючу обставину добровільне часткове відшкодування шкоди, жодного висновку для себе ОСОБА_3 не зробив, оскільки впродовж тривалого часу ухилявся від суду та знаходився в розшуку, а тому призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і є явно несправедливим внаслідок м'якості.
В запереченні на апеляцію прокурора ОСОБА_3 просить залишити апеляцію прокурора без розгляду як незаконну.
Засуджений ОСОБА_3 подав апеляції, які відкликав.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий апеляцію прокурора не підтримав, засудженого ОСОБА_3, котрий заперечував проти задоволення апеляції прокурора, потерпілу ОСОБА_2, котра апеляцію прокурора не підтримала, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до переконання, що апеляція прокурора до задоволення не підлягає з таких підстав.
Вина ОСОБА_3 у вчинені злочинів за які він засуджений доведена доказами зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні і не оспорюється в апеляції.
Доводи апеляції прокурора про м'якість призначеного покарання засудженому ОСОБА_3 є необґрунтованими.
Як видно з вироку суд при призначенні ОСОБА_3 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу, а саме, те що він вину у вчиненому визнав, частково відшкодував заподіяну шкоду, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягався, раніше не судимий, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. А тому призначене судом покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того потерпіла, ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляцію прокурора не підтримала.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 365,366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Ірпінського міського суду від 12 вересня 2012 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.
СУДДІ:
1. 2. 3.