Справа № 0312/2115/2012 Провадження №11/773/94/13 Головуючий у 1 інстанції:Галушка О.Г.

Категорія: ч.2 ст.342, ч.1,2 ст. 345 КК України Доповідач: Матат О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого-судді Матата О.В.,

суддів Денісова В.П., Міліщука С.Л.,

з участю прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 на вирок Нововолинського міського суду від 21 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Іванівка Іваничівського району Волинської області, громадянин України, раніше судимий 14.11.1996 року Іваничівським районним судом за ст.ст. 140 ч.3, 81 ч.3, 180, 42 КК України до 4 років позбавлення волі, 10.01.2001 року Волинським обласним судом за ст.ст. 93 п. «в», 180, 190 ч.2, 42 КК України до 12 років позбавлення волі із застосуванням ст. 14 КК України; звільнений відповідно до постанови Сихівського районного суду м. Львова від 16.06.2010 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання 1 рік 8 місяців 13 днів,

засуджений:

- за ч. 2 ст. 342 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 345 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 345 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначено ОСОБА_2 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

До призначеного за цим вироком покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Волинського обласного суду від 10.01.2001 року і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його негайно під варту в залі суду.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він 18 липня 2010 року приблизно о 20 годині 30 хвилин в с. Іванівка Іваничівського району по вул. Центральній вчинив опір працівникам міліції під час виконання ними службових обов'язків, передбачених ст. 10 Закону України "Про міліцію" та п.2.1.3 "Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України" від 04.10.2003 року № 1155. Його опір проявився в активній фізичній протидії. Бажаючи перешкодити працівникам міліції виконувати свої функції, ОСОБА_2 відмовився добровільно сісти у службовий автомобіль, вчиняючи активний фізичний опір, не дав можливості працівникам міліції одягнути на нього кайданки, а будучи поміщеним у службовий автомобіль, схопив за горло міліціонера-водія сержанта міліції ОСОБА_3, вдарив рукою по голові старшого оперуповноваженого ВКР старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, спричинивши останньому умисні тілесні ушкодження у вигляді поверхневої ранки на волосяній частині голови у правій тім'яній ділянці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи злочинну діяльність, з метою перешкодити виконанню покладених на працівників міліції обов'язків, ОСОБА_2 вибіг з службового автомобіля, забіг на подвір'я до Данилюків, де схопив сільськогосподарські вила, підбіг назад і наставив вила на дізнавача ОСОБА_5, погрожуючи їй вбивством. Після того як лейтенант ОСОБА_5 дістала табельну зброю, залишив місце події.

У своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а провадження по кримінальній справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак складу злочинів.

Зазначає, що дії працівників міліції під час виконання свої службових обов'язків були незаконними, порушували Конституційні права ОСОБА_2, а підстав для затримання засудженого у працівників міліції не було.

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, відкликано.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляції, а також засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_6, які подану захисником апеляцію підтримали та просили її задовольнити, прокурора, яка просила апеляцію захисника залишити без задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а вирок - без зміни.

Твердження засудженого та його захисника ОСОБА_6 про відсутність у діях ОСОБА_2 ознак складу злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.ч.1, 2 ст.345 КК України до уваги не приймає, оскільки воно спростовується матеріалами кримінальної справи.

Як вбачається з показань, даних потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на досудовому слідстві, вони 18.07.2010 року чергували в складі СОГ і по вказівці оперативного чергового Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області за повідомленням громадян здійснили виїзд до річки в с. Іванівка Іваничівського району, де відібрали у громадянина ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заяви (повідомлення) про злочин, а саме про нанесення їм тілесних ушкоджень невідомими особами. Також отримали від даних громадян опис осіб, які їх побили. В подальшому ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проїжджали на службовому автомобілі по с. Іванівка і на вул. Центральній виявили ОСОБА_2, який зовні був схожий на описану заявниками особу причетну до нанесення тілесних ушкоджень біля річки. Тому вони зупинилися, підійшли до ОСОБА_2 і, представившись працівниками міліції, попросили його пред'явити документи, що посвідчують особу. Однак при собі їх у ОСОБА_2 не було. Тоді його попросили проїхати у Іваничівський РВ для встановлення його особи (оскільки документу, що посвідчує його особи не було) та з'ясування обставин конфлікту, який відбувся біля річки у с. Іванівна. Даний конфлікт та відсутність документів, що засвідчують особу, під час їх перевірки працівниками міліції не заперечує засуджений у своїх показах.

Згідно абзацу четвертого п. 5 частини першої ст. 11 Закону України «Про міліцію»(в редакції від 29.06.2010 року) міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання.

Згідно рішення Конституційного Суду України (справа №10-рп/2011 від 11.10.2011 року) визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), положення абзацу четвертого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII з наступними змінами, згідно з яким міліції надається право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Твердження захисника про те, що засуджений під час конфлікту із працівниками міліції не мав наміру наносити тілесні ушкодження ОСОБА_4 в момент, коли ті перебували у салоні автомобіля, а зробив це з необережності через невеликий простір у автомобілі під час захисту від дій потерпілого та застосування ним фізичної сили, не може братися до уваги, оскільки ОСОБА_4 правомірно застосував фізичну силу для припинення незаконних дій ОСОБА_2 і відповідно до показів потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які перебували в цей момент в автомобілі, засуджений навмисно наніс удар в голову останньому, в той же час інші свідки, зокрема ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які знаходилися поруч із автомобілем, даний факт і що відбувалося в автомобілі взагалі не бачили або припускають, що, напевно, ОСОБА_2 зачепив його кайданками, коли виходив із автомобіля.

Таким чином доводи захисника та засудженого спростовуються обставинами справи:

- конфлікт, який відбувся біля річки в с. Іванівка, мав ознаки як адміністративного правопорушення так і злочину і потребував встановлення обставин для правильної кваліфікації;

- виявивши ОСОБА_2 по вул. Центральній в с. Іванівна, працівники міліції встановили, що дана особа підпадає під опис особи, яка наносила тілесні ушкодження під час конфлікту біля річки;

- працівники міліції просили ОСОБА_2 добровільно проїхати у Іваничівський РВ для встановлення особи та обставин конфлікту біля річки, однак останній відмовився, що зумовило та вимусило працівників міліції застосувати заходи фізичного впливу та затримати його;

- дії працівників міліції, спрямовані на затримання засудженого та доставлення його у приміщення Іваничівського РВ, мали публічний і відкритий характер, були законними та відповідали наданим їм правам для виконання покладених на них обов'язків;

- дії засудженого не могли бути необережним так як проявлялися у активній протидії законним вимогам працівників міліції і стосувалися трьох працівників правоохоронного органу (опір ОСОБА_2 проявився одразу відносно трьох працівників міліції).

Суд першої інстанції дав правильну оцінку діям підсудного і на законних підставах кваліфікував його дії за ознаками складу злочинів, передбачених ч.2 ст. 342, ч.ч. 1,2 ст. 354 КК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 підставно визнаний винним у вчиненні інкримунованих йому злочинів і призначене йому судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки не суперечить законодавству, є необхідним для забезпечення вимог, які передбачені кримінальним і кримінальним процесуальним законодавством України і тому, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду від 21 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 -без зміни.

Головуючий:

Судді: