Справа №1-17/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Очиргораєва

Номер провадження 11/788/42/13 Суддя-доповідач - Захарченко О. П.

Категорія - Одержання хабара

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Крамаренка В. І., Яременка Г. М.,

з участю прокурора Думал С.М.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора Винника О.В., захисника ОСОБА_2 і засудженого ОСОБА_3 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, громадячнин України,

засуджений за ч.2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п"ять років, з позбавленням права обіймати посади, пов"язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов"язків в системі правоохоронних органів та Державного департаменту України з питань виконання покарань на строк два роки, з позбавленням спеціального звання "капітан внутрішньої служби" та з конфіскацією 1/2 частини майна, а також даним вироком запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту і вирішено долю речових доказів у справі,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним у одержанні ним, як службовою особою, хабарів, повторно за слідуючих обставин.

У березні 2008 року старший інспектор відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії №56 капітан внутрішньої служби ОСОБА_3, будучи службовою особою Державної кримінально-виконавчої служби України, на яку відповідно до вимог закону покладено обов"язок здійснення правозастосовних та правоохоронних функцій, будучи обізнаним у тому, що позаслужбові стосунки з засудженими є неприпустимими, а використання мобільних телефонів засудженими на території охороняємої зони категорично заборонено, під час розмови на території колонії з засудженим ОСОБА_4, який працював пекарем в їдальні і був у його безпосередньому підпорядкуванні, переслідуючи мету на незаконне збагачення, повідомив даному засудженому, що він за хабар у розмірі 300 грн. може надати ОСОБА_4 можливість використати мобільний телефон для розмови з родичами, а також що він в змозі вирішити інші особисті питання засудженого.

Після неодноразових звернень ОСОБА_3 з вищезазначеною пропозицією ОСОБА_4 погодився і на висловлене ним у листі прохання його сестра ОСОБА_5 у квітні 2008 року на вказану ОСОБА_3 адресу його сестри ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 переслала поштовим переказом 300 грн., які ОСОБА_6 17 квітня 2008 року особисто отримала у 5-му поштовому відділенні Роменського центру поштового зв"язку №3.

Крім цього, у червні 2009 року ОСОБА_3, будучи службовою особою Державної кримінально-виконавчої служби України, запропонував засудженому ОСОБА_7, який працював у харчоблоці Роменської ВК №56 і перебував у його безпосередньому підпорядкуванні, передати йому хабар в сумі 1000 грн. за те, що він буде клопотати перед начальником колонії про заохочення ОСОБА_7 та має можливість занести в охороняєму зону необхідні ОСОБА_7 речі.

ОСОБА_7 погодився з пропозицією ОСОБА_3 і звернувся в телефонній розмові до своєї знайомої мешканки міста Київ ОСОБА_8, яка на його прохання переслала 22 червня 2012 року поштовим переказом на вказану ОСОБА_3 адресу його сестри ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 1000 грн., які адресат одержала 26 червня 2012 року у 5-му поштовому відділенні Роменського центру поштового зв"язку №3.

У поданих апеляціях:

- Прокурор Винник О.В., який затвердив обвинувальний висновок у даній справі, порушив питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 та про направлення справи на новий судовий розгляд.

За змістом доводів апеляції прокурор вважає, що суд при постановленні вироку допустився істотного порушення кримінального закону і кримінально-процесуального закону, оскільки призначив ОСОБА_3 занадто м"яке покарання унаслідок неврахування обтяжуючих покарання підсудного обставин, не мотивував на законі призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання, допустив неповноту судового слідства через нездійснення допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_5, а також необгрунтовано, на думку апелянта, виключив з обвинувачення ОСОБА_3 епізод отримання ОСОБА_3 у липні 2008 року від засудженого ОСОБА_9 хабара в розмірі 300 грн.

- Засуджений ОСОБА_3 і захисник ОСОБА_2 просять вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на додаткове розслідування , скасувавши при цьому обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, вважають, що суд допустився істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідності висновків про доведеність вини ОСОБА_3 фактичним обставинам справи та неправильного застосування кримінального закону.

При цьому, доводи апеляції сторони захисту зводяться до того, що покази допитаних судом свідків і письмові докази , якиим суд обгрунтовує постановлений щодо ОСОБА_3 вирок, на їх думку, не містять, у собі переконливих даних про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, і що покладення в основу вироку показів ключових свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 мали місце без допиту цих свідків у суді.

На думку авторів апеляції сторони захисту, суд ухилився від об"єктивної оцінки ряду доказів, зокрема - показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на підтвердження невинуватості ОСОБА_3 та на підтвердження факту штучного створення неправдивих доказів у даній справі оперативним працівником Роменської ВК №56 ОСОБА_15 із-за його неприязні до ОСОБА_3

Також, засуджений і його захисник вважають, що суд першої інстанції не витребував і не дослідив у зв"язку з клопотанням сторони захисту ряду доказів у справі та безпідставно залишив поза увагою заяви ОСОБА_3 та покази свідка ОСОБА_9 про те, що службовими особами Роменської ВК №56 , зокрема - оперуповноваженим ОСОБА_15 з використанням засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 було організовано створення штучних неправдивих доказів про вчинення ОСОБА_3 злочину .

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи та зміст поданих апеляцій, думку прокурора Думал С.М, яка апеляцію прокурора Винника О.В. підтримує, а також вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляції засудженого і захисника в частині неповноти судового слідства у справі, заслухавши доводи засудженого ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_2, які свою апеляцію підтримують , а проти апеляції прокурора заперечують, за виключенням доводів про неповноту судового слідства у справі, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів дійшла переконання, що всі подані у даній справі апеляції підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 р., обвинувальний вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.

Вирок є обгрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні злочину з достовірністю випливають з матеріалів справи та грунтуються на всебічному, повному і об"єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, попередній обвинувальний вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області у даній справі від 26 жовтня 2010 року був скасований судом касаційної інстанції 25 серпня 2011 року через допущення судом першої інстанції неправильного застосування кримінального закону і істотних порушень кримінально-процесуального закону.

Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі, скасовуючи вирок суду першої інстанції, зазначив, що постановлений щодо ОСОБА_3 вирок не відповідав вимогам ст. 334 КПК України через неконкретність формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та відсутність повного аналізу досліджених доказів в аспекті їх відповідності щодо кожного із епізодів обвинуваченння, а також що суд, порушуючи принцип безпосередньості дослідження важливих доказів по справі, не допитав ключевих свідків - ОСОБА_8 та ОСОБА_16 і усупереч вимогам ст. 16-1 КПК України щодо забезпечення дотримання принципу змагальності і диспозитивності, вибірково підійшов до вирішення клопотання сторони захисту, відмовивши у виклику частини заявлених захистом свідків.

При цьому, ухвалою суду касаційної інстанції було вказано на необхідність усунення вищевказаних недоліків під час нового судового розгляду.

Згідно вимог ст. 399 КПК України 1960 р., вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов"язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Однак, в ході нового судового розгляду справи суд першої інстанції не в повній мірі виправив неповноту з"ясування обставин справи, на яку звернув увагу у своїй ухвалі суд касаційної інстанції, і усупереч вимогам ст. 257 КПК України 1960 р. не забезпечив допит у судовому засіданні по двох епізодах обвинувачення ключових свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, на допиті яких наполягала сторона захисту в умовах заперечення підсудного проти пред"явленого йому обвинувачення, і такі обставини свідчать про очевидну неповноту судового слідства у даній справі в умовах недостатнього реагування судом на незабезпечення у передбаченому законом порядку виклику ( приводу ) зазначених свідків у судове засідання.

Також, судом першої інстанції не в повній мірі виконано вимоги ст. 334 КПК України через ненаведення у вироці повного аналізу досліджених доказів в аспекті їх відповідності щодо кожного з епізодів обвинувачення, визнаних судом доведеними.

При цьому, навівши за змістом мотивувальної частини вироку зміст показів допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12 про те, що підсудний не мав ніякого відношення до одержаних ОСОБА_6 грошових переводів, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11 про факти прояву неприязні до ОСОБА_3 з боку оперативного працівника Роменської ВК №56 ОСОБА_15, а також показів свідка ОСОБА_15 про те, що з оперативної інформації, яку він одержав як працівник оперативного відділу Роменської ВК №56, ОСОБА_3 одержав через свою сестру від рідних засудженого ОСОБА_7 гроші в сумі 1000 грн. і збирався передати їх зазначеному засудженому, суд не зважаючи на те, що вищевказані докази свідків суперечать висновкам суду про доведеність вини підсудного саме в отриманні хабарів, не дав у вироку оцінки вказаним показам, чим допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам справи.

Вироком суду у даній справі за результатами оцінки показів допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16 і ОСОБА_6 та оцінки письмових доказів виключено з обвинувачення підсудного епізод інкримінування йому одержання від ОСОБА_9 у 2008 році хабара у розмірі 300 грн. шляхом пересилання цієї суми грошей ОСОБА_16 на адресу сестри ОСОБА_3 Суд мотивував таке рішення висновком про недоведеність вчинення ОСОБА_3 злочину за цією частиною обвинувачення.

При цьому, судом взято до уваги покази свідка ОСОБА_9 про те, що він оговорив ОСОБА_3 під тиском оперативних працівників Роменської ВК №56, зокрема - ОСОБА_15, і покази свідка ОСОБА_16 про те, що вона ніякого відношення до ОСОБА_9 не мала, з ним не знайома, і що до неї за місцем її проживання в с. Пологи Запорізької області приїздили працівники міліції з міста Ромни, а також телефонували з Роменської виправної колонії з метою схилити її до дачі показів про те, що вона надсилала ОСОБА_9 гроші, але вона з такими пропозиціями не погодилася.

Разом з цим, не зважаючи на те, що такі покази свідків, а також невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, та стверджування ним про штучне створення доказів у справі оперуповноваженим Роменської ВК №56 ОСОБА_15, ставлять під сумнів об"єктивність обвинувачення ОСОБА_3 за іншими двома епізодами обвинувачення у отриманні хабарів аналогічним способом, суд не прийняв у межах своїх повноважень мір на перевірку таких показів підсудного та свідків у сукупності з оцінкою інших доказів, в тому числі - виходячи з того, що вищевказані покази свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_16 та покази ОСОБА_3 є фактично заявами про вчинення працівниками Роменської виправної колонії №56 і міліції протиправних дій, у зв"язку з чим такі заяви підлягали перевірці до 20.11.2012 року - в порядку ст. 97 КПК України 1960 р., а після зазначеної дати - в порядку вимог Розділу ІІІ "Досудове розслідування" КПК України 2012 року.

За вищевикладених умов суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи і неповноту судового слідства, за наявності яких вирок суду є незаконним і необгрунтованим.

Тому, апеляції прокурора, засудженого і захисника в цій частині заслуговують на увагу, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 367 КПК України 1960 року.

При цьому, з огляду на те, що в ході досудового слідства по справі не була забезпечена всебічність з"ясування обставин справи, а також виходячи з того, що суд позбавлений процесуальної можливості перевірити в судовому засіданні покази підсудного ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16 щодо неправомірності дій працівників Роменської ВК №56 і міліції при збиранні доказів у даній кримінальній справі, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 374 КПК України 1960 року, скасувавши вирок суду першої інстанції, повернути дану справу Роменському міжрайонному прокурору на додаткове розслідування.

В ході додаткового розслідування у справі необхідно у передбаченому КПК України 2012 року порядку забезпечити перевірку і оцінку свідчень ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16 про неправомірність дій працівників Роменської ВК №56 і міліції, а також провести інші необхідні слідчі дії на повне і об"єктивне з"ясування обставин справи, у тому числі - з метою перевірки наявності та належності доказів, на які посилаються ОСОБА_3 та його захисник, як на такі, що, на їх думку, спростовують висновки обвинувачення.

Що стосується решти доводів апеляцій прокурора, засудженого і захисника, то, колегія суддів вважає, що ці доводи можуть бути оцінені з урахуванням результатів проведеного у справі додаткового розслідування.

Також, колегія суддів не убачає у даній справі обставин, які свідчили б про наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_3 за умов незастосування до нього такого запобіжного заходу, як взяття під варту.

Тому, з огляду на дані про особу ОСОБА_3, який раніше не судимий, має сім"ю, постійну роботу, утримує малолітню дитину, не допускав порушення умов обраного йому до засудження запобіжного заходу, не пов"язаного з позбавленням свободи, колегія суддів убачає за доцільне змінити обраний ОСОБА_3 запобіжний захід з взяття під варту на підписку про невиїзд.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 374, 377 КПК України 1960 р., п.11, п.15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 р., колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора Винника О.В., захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 листопада 2012 року у даній кримінальній справі щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути Роменському міжрайонному прокурору на додаткове розслідування.

Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту змінити на підписку про невиїзд та звільнити ОСОБА_3 з-під варти з зали суду негайно.

СУДДІ:

Захарченко О. П. Крамаренко В. І. Яременко Г. М.