Головуючий суду 1 інстанції - Кузьменко А.М.

Доповідач - Масенко Д.Є.

Справа № 22ц/1290/6454/12

Провадження № 22ц/1290/6454/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді -Масенко Д.Є.,

суддів -Коротких О.Г., Стахової Н.В.

при секретарі -Глусенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 листопада 2012р. у задоволені позову ОСОБА_2 відмолено за необгрунтованністю.

Не погодившись з рішенням суду позивач звернулась з апеляційною скаргою в якій послався на неповне з'ясування судом обставин справи, наявність висновків, що не відповідають обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі апелянт просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, в межах її доводів, приходить до наступного.

Статтею 64 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Реалізуючі передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки відсутні передбачені ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання прав позивача.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено зокрема вимоги, в яких вона на захист своїх прав, просить визнати неправомірними дії ЛМКП «Теплокомуненерго»та зобов'язати його перерахувати нарахування за теплопостачання з 04.10.2010р. по 01.04.2012р. за адресою: м. Луганськ, кв. Гагаріна, 23/29, тобто, у цій частині позовних вимог має місце невідповідність обраного позивачем способу свого захисту, способам, визначеним законодавством.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позову в частині перерахунку нарахувань за теплопостачання, суд посилаючись на наказ Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4 та наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007р. № 1320/14587 зазначив про відсутність доказів наявності у позивача дозволу на відключення від системи централізованого опалення, що свідчить про самовільність такого відключення та ненадання позивачем доказів невиконання відповідачем зобов'язань по теплозабеспеченню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно необхідності відмови у задоволенні позову, однак при цьому помилково надав оцінку у рамках вказаної справи виниклим правовідносинам стосовно правомірності зроблених відповідачем нарахувань по теплозабеспеченню, оскільки в силу вищенаведеного, ці питання мають оцінюватися не в даному провадженні, а при вирішенні спору, який заявлено передбаченим законом способом захисту права, тобто судом у цій частині неправильно застосовано норми матеріального права з огляду на те, що проведені відповідачем нарахування на особовий рахунок позивача не є підставою для безспірного списання цих сум і має бути предметом судового розгляду у разі звернення ЛМКП «Теплокомуненерго» з відповідним позовом при стягнення цих нарахувань.

Оскільки у даному випадку має місце з боку позивача невідповідність обраного нею способу захисту, способам, визначеним законодавством, то ця обставина є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, як у частині наведених вище позовних вимог так і у частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні не вирішувалось питання правомірності або неправомірності дій відповідача стосовно позивача і такі висновки суду є передчасними.

Разом з тим колегія суддів вважає, що допущені судом помилки в застосуванні норм матеріального права при вирішенні даного спору, не призвели до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, у зв'язку з чим не є підставами для скасування прийнятого у даній справі судового рішення, а обумовлюють лише відмову у позові з підстав, невідповідності обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 листопада 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі протягом 20 днів касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді