ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. Справа № 6/5007/26/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Хрипуна О.О. (доповідача),

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2012

у справі господарського суду№ 6/5007/26/12 Житомирської області

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до1. Виконавчого комітету Житомирської міської ради 2. Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" 3. Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"

провизнання протиправним та скасування рішення виконкому, скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності

за зустрічним позовомТовариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4

проусунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

за участю представників

позивачаОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідача-1не з'явилися,

відповідача-2Данильчук В.Л.,

відповідача-3Процюк О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.06.2012 у справі №6/5007/26/12 (суддя Вельмакіна Т.М.) первісний позов задоволено частково, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.12.2011 № 737 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині оформлення права власності на приміщення складу загальною площею 28,6 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1, за ТДВ "ЖЛ"; скасовано державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_1, здійснену КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 04.01.2012 за реєстраційним номером 35267572. В частині скасування свідоцтва про право власності провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України. У задоволенні вимоги про визнання за підприємцем ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно площею 28,6 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1, яке є невід'ємною частиною приміщення магазину загальною площею 135,6 кв.м. і не обмежене будівельними елементами, відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 (головуючий суддя Огороднік К.М., судді Тимошенко О.М., Коломис В.В.) задоволено апеляційну скаргу ТДВ "ЖЛ", рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.2012 у справі №6/5007/26/12 скасовано; прийнято нове рішення про відмову у первісному позові та задоволення зустрічного позову; фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 постановлено усунути порушення права власності ТДВ "ЖЛ" на приміщення площею 28,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: протягом двох днів з моменту прийняття рішення звільнити незаконно займане приміщення площею 28,6 кв.м. від власного майна та інших матеріальних об'єктів окрім тих, які знаходились в ньому до моменту вчинення порушення; забезпечити працівникам ТДВ "ЖЛ" вільний доступ до приміщення площею 28,6 кв.м. та в подальшому не чинити у цьому будь-яких перешкод.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2012, залишивши в силі рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.2012.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 набула спірне приміщення у власність у складі нерухомого майна, придбаного нею у ЗАТ "Житомирські ласощі" за договором купівлі-продажу від 11.06.2004.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приміщення магазину є власністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а приміщення площею 28,6 кв.м. є власністю ТДВ "ЖЛ", оскільки ЗАТ "Житомирські ласощі", правонаступником якого є ТДВ "ЖЛ", набувши у власність спірне приміщення в порядку приватизації за договором купівлі-продажу від 24.12.1999, не відчужувало його за договором купівлі-продажу від 11.06.2004.

При цьому судом апеляційної інстанції не дано оцінки обставинам вибуття спірного нерухомого майна з володіння позивача за зустрічним позовом, не з'ясовано наявність приміщення на час розгляду спору.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до приписів статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір про захист права власності, суди зобов'язані достеменно встановити чи є позивач власником спірного майна та на якій підставі він його набув.

Оскільки причиною виникнення спору у справі № 6/5007/26/12 стало різне розуміння сторонами положень договору купівлі-продажу від 11.06.2004, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ЗАТ "Житомирські ласощі", щодо об'єкту продажу, суди повинні були обов'язково обґрунтувати своє рішення тлумаченням умов договору, проведеним згідно з вимогами ст.ст. 637, 213 ЦК України.

З'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищезазначене не дає підстав вважати постановлені у справі судові рішення законними та вмотивованими.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 111-7 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 у справі №6/5007/26/12 та рішення господарського суду Житомирської області від 20 червня 2012 року скасувати.

Справу № 6/5007/26/12 передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун