Справа № 22-ц-5625/12 Головуючий у І інстанції Рудик Ю.В.

Провадження № 22-ц/780/78/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.

Категорія 46 29.01.2013

_______________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Мережко М.В.,

суддів: Данілова О.М., Суханової Є.М.,

при секретарі: Косенко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 09 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 листопада 2002 року вона вступила в шлюб з ОСОБА_3.

У листопаді 2007 року за рішенням Миронівського районного суду Київської області їхній шлюб було розірвано, але після розірвання шлюбу вони продовжували проживати спільно до 30 серпня 2011 року.

За час шлюбу вони разом придбали та мають у спільній сумісній власності нерухоме майно, вартість якого за підрахунками ОСОБА_2 становить 52550 грн.

Просила поділити майно, набуте сторонами під час шлюбу, що є їхньою спільною сумісною власністю, виділивши їй майна на суму 17600 грн., а ОСОБА_3 виділити майно на суму 31950 грн.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 09 серпня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно: частину меблевого гарнітуру, м'який куточок, тумбу пластикову, музичний центр, люстру.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням Миронівського районного суду Київської області від 09 серпня 2012 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 09 серпня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. З 24 листопада 2002 року і на день розгляду справи в суді ОСОБА_2 зареєстрована в будинку АДРЕСА_1. Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 листопада 2007 року шлюб між сторонами розірваний. Від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка знаходиться на утриманні матері ОСОБА_2 і проживає в АДРЕСА_2.

Після розірвання шлюбу вони добровільно розділили спільне майно та відповідач перевіз речі в АДРЕСА_2, за місцем проживання позивачки: шафу, ліжко двоспальне, комод, телевізор, тумбу під телевізор, дитяче ліжко з матрацом, килим, диван, посуд, всі дитячі речі. Інші речі: насос водяний, гідроакумулятор, газова плита, пилосос, дзеркало у ванну кімнату були придбані відповідачем вже після розірвання шлюбу.

На даний час в будинку знаходяться: частина меблевого гарнітуру, м'який куточок, тумба пластикова, музичний центр, люстра. Відповідач готовий повернути ці речі позивачці.

Частина речей: холодильник, газова плита, ванна, газова колонка, унітаз, умивальник, труби, крани і згони, що знаходяться в будинку придбані батьками відповідача та перебували у їх власності.

Будинок по АДРЕСА_1, в якому проживали сторони в період шлюбу належав матері відповідача -ОСОБА_5, і цей будинок остання подарувала відповідачу 26 грудня 2008 року. Всі перебудови в будинку, ремонти, придбання необхідних будівельних матеріалів проводилось за кошти батьків відповідача.

Автомобіль ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 був придбаний відповідачем 07 грудня 2010 року після розірвання шлюбу та за кошти батьків відповідача.

Суд першої інстанції вірно врахував обставини справи, зібрані та перевірені в судовому засіданні докази та частково задовольнив позов в частині його визнання відповідачем.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

З урахуванням наведеного, суд зробив правильний висновок про залишення позову без задоволення позовних вимог в частині: розподілу причепу автомобільного, д.н. НОМЕР_4; по відношенню майна, яке придбано в період шлюбу, та доказів, які ґрунтуються на припущеннях; щодо стягнення половини вартості здійснених сторонами добудов; щодо вимог позивачки про визнання об'єктом права спільної сумісної власності автомобіля НОМЕР_3 та стягнення його Ѕ частини.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду, які ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, а також доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з резолютивною частиною рішення, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України, а саме, не вказана вартість спільного майна подружжя, частина якого визнається за ОСОБА_2 і не оспорюється відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що резолютивну частину рішення необхідно викласти в такій редакції, визнавши право власності на наступне майно: меблевий гарнітур вартістю 400 грн., м'який куточок вартістю 800 грн., тумбу пластикову вартістю 250 грн., музичний центр вартістю 500 грн., люстру на дві лампи вартістю 200 грн. за згодою позивача, на оцінку майна, та відповідача, який не оскаржував рішення.

Тому, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, рішення суду необхідно змінити по відношенню вартості вказаного майна, а в решті рішення залишити без змін.

Окрім цього, при винесенні рішення, судом не вирішено питання, пов'язане з розподілом судових витрат.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 09 серпня 2012 року -змінити. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

Визнати за ОСОБА_2 право власності на майно: меблевий гарнітур вартістю -400 грн.; м'який куточок вартістю 800 грн.; тумбу пластикову вартістю 250 грн., музичний центр вартістю 500 грн., люстру на дві лампи вартістю 200 грн., а всього на суму 2150 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 114 грн. 71 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: