2/0525/296/12

2-2342/11

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДОНЕЦЬКА

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/0525/296/12

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року м. Донецьк

Кіровський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

головуючий суддя Кузнецов В.О.

при секретарі Карабан Л.М. за участю представника ОСОБА_1

позивача

представника відповідача Лавренової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк»про визнання договору частково недійсним та розірвання кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк»(далі ПАТ «Альфа-Банк») про визнання п.9 кредитного договору недійсним, та розірвання кредитного договору від 1 вересня 2008 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем зобов'язань відповідно до умов договору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в обґрунтування яких послалася на обставини і факти, викладені в позовній заяві, та зазначила, що між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк»1 вересня 2008 року був укладений кредитний договір зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Строк дії даного договору визначений сторонами до 1 вересня 2010 року. Виходячи з умов даного договору позичальнику наданий ліміт на суму 25000 грн., однак він на картковий розрахунок отримав суму в розмірі 10000 грн., вважає, що при отриманні даної суми відсотки за користування кредитом є невизначені. Крім того вважає, що п.9 кредитного договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів які мають сторони у зв'язку з цим договором, в тому числі при вирішенні спорів, які виникають підлягають остаточному вирішенню у Третейському суді. Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права кредитора. При таких обставинах вважає, що договір кредитування повинен бути розірваним, так як він не відповідає вимогам Закону «Про захист прав споживачів», з визнанням п.9 кредитного договору недійсним.

В судовому засіданні представник відповідача Лавренова О.В. позовні вимоги не визнала, та зазначила, що 1 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, за умови якого Банк випустив на ім'я ОСОБА_3 платіжну картку, відкрив картковий рахунок в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійсненних з використанням картки, встановив ліміт кредитної лінії, в межах не менше 1010 грн. та не більше 75750 грн. з процентною ставкою за користування лімітом кредитної лінії не більше 36 процентів. Укладення зазначеного договору відбулося з пропозицією з боку ОСОБА_3 та прийняття пропозиції Банком. Підписаним договором позивач підтвердив, що повністю ознайомлений з його умовами, та взяв на себе зобов'язання своєчасно повертати отриманий кредит та сплачувати проценти. В п.9 кредитного договору зазначено, що судовий захист прав та законних інтересів які мають сторони у зв'язку з цим договором, в тому числі при вирішенні спорів, які підлягають остаточному вирішенню у Третейському суді. Вважає, що кредитний договір відповідає вимогам закону, та підстав для задоволення позивних вимог не має.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

1 вересня 2008 року юридична особа -Публічне акціонерне товариство «Альфа-банк» (Кредитор) і громадянин України ОСОБА_3 (Позичальник) уклали договір кредиту № 6000002859, за яким Банк надав Позичальнику кредит ну лінію, на строк кредитування, зі сплатою процентів за користування кредитом. За умови якого Банк випустив на ім'я ОСОБА_3 платіжну картку, відкрив картковий рахунок в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійсненних з використанням картки, встановив ліміт кредитної лінії, в межах не менше 1010 грн. і не більше 75750 грн. з процентною ставкою за користування лімітом кредитної лінії не більше 36 процентів річних.

Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів рівними щомісячними платежами, які розраховуються за відповідної формулою, згідно з визначеним графіком.

Судом встановлено, що кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це посадовими особами Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» та особисто ОСОБА_3, зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України ці договори є обов'язковим для виконання.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що Банк повністю виконав умови кредитного договору видані грошові кошти у сумі 12364 грн.

Зазначені обставини представник позивача у судовому засіданні не оспорював, ним не оспорюється розмір нарахованої позивачем заборгованості.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушенні п.3.2.8, 5 умов укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи загальна сума коштів, що були повернуті ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної лінії складає 7765 грн..

Суд визнає правильним представлений Публічним акціонерним товариством «Альфа-банк», розрахунок періоду і суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3.

У матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що позивач вживав заходи для належного виконання зобов'язання по даним правочину, у зв'язку з чим порушення зобов'язання визнається судом таким, що сталося з його вини.

Відповідно до вимог ст..229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила право чин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення , такий право чин може бути визнаний судом недійсним.

При таких обставинах суд не находить законних підстав для розірвання всього договору кредитування по вимогам ст..ст.4,15,17,18,19,21 «Про захист прав споживачів», крім п.9 кредитного договору зазначено, що судовий захист прав та законних інтересів які мають сторони у зв'язку з цим договором, в тому числі при вирішуванні спорів, які виникають підлягають остаточному вирішенню у Третейському суді.

Згідно до ст.12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода завжди є самостійною угодою, незалежно від форми її написання, як у вигляді окремого документа, так і у вигляді третейської обмовки в договорі, контракті.

По приписам ч.2 ст.1, та ст..5 Закону України «Про третейські суди», права передачі спору на розгляд третейського суду зазначено, що юридичні, або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

По вимогам ст.112 ЦПК України, сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ , для яких встановлена виключна підсудність.

Стаття 112 ЦПК України, виключена на підставі Закону №2453-U-I від 7 липня 2010 року - зміни щодо здійснення повноважень Верховного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ -з 1 листопада 2010 року.

По вимогам ст. 203 ЦК України зміст угоди не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Порушення даної умови тягне за собою недійсність правочину. ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачені підстави недійсності правочину, які виражаються у недотриманні вимог, встановлених ч.1 ст. 203 ЦК України, що мало місце у даній ситуації, й у відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не утворює за собою юридичних наслідків

Відповідно до п.2 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 5 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно врахувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також іншим крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Оцінюючи надані докази у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню, а п.9 кредитного договору від 1 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ «Альфа-Банк»- недійсним.

Відповідно до вимог ст..229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила право чин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення , такий право чин може бути визнаний судом недійсним.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що не підлягає розірванню кредитний договір від 1 вересня 2008 року між юридичною особою -Публічне акціонерне товариство «Альфа-банк» (Кредитор) і громадянином України ОСОБА_3 за № 6000002859. Між тим суд визнає п.9 даного договору -недійсним.

У відповідності зі ст.. 88 ЦПК України, ст.. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»з відповідача до доходу держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 17 грн., та витрати на інформаційне технічне забезпечення в сумі 30 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 81, 88, 212-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525-527, 554, 611, 629, 1054, 203,214,229 Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про третейські суди»,суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк»про визнання договору частково недійсним та розірвання кредитного договору задовольнити частково.

Визнати П.9 кредитного договору від 1 вересня 2008 року № 6000002859 укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк»недійсним.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк»про розірвання кредитного договору від 1 вересня 2008 року № 6000002859- відмовити.

Стягнути з ПАТ «Альфа-Банк»до доходу держави судовий збір у сумі 17 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: