Справа № 0910/241/2012
Категорія 125 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.
Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :
головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,
суддів Гриновецького Б.М., Кавацюка М.Ф.,
з участю виправданої ОСОБА_2,
розглянувши 22 січня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3, на вирок Косівського районного суду від 19 листопада 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Розтоки, Косівського району, Івано-Франківської області, мешканка АДРЕСА_2, українка, з середньою освітою, підприємець, одружена, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, несудима, громадянка України, ?
визнана винуватою і засуджена за ст.125 ч.2 Кримінального кодексу України (далі КК) до штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн., та на підставі ч.5 ст.74 КК звільнено її від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
За цим же вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку м.Косів, Косівського району, Івано-Франківської області, мешканку АДРЕСА_1, українку, з середньо-спеціальною освітою, ніде не працюючу, одружену, на утриманні має одну неповнолітню дитину, несудиму, громадянку України, ?
виправдано за ч.1 ст.125 КК за відсутністю в її діях складу злочину.
Вироком суду, ОСОБА_3 засуджена за те, що вона 21 серпня 2009 року, приблизно 13 год., в приміщенні коридору спільного користування житлового будинку, що в АДРЕСА_2, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, безпричинно затіяла конфлікт з потерпілою ОСОБА_2, при цьому завдала останній множинні удари кулаками по різних ділянках тіла, а також декілька ударів колінами в ділянку живота та перекинула її через себе. Внаслідок таких дій, ОСОБА_2 вдарилась головою до підлоги, чим засуджена заподіяла потерпілій легкі тілесні ушкодження, що викликало короткочасний розлад здоров'я.
За зустрічною скаргою ОСОБА_3, поданою в порядку ст.27 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК 1960 р.), вона звинувачує ОСОБА_2 в тому, що між 13-14 год. того дня, в приміщенні коридору спільного користування житлового будинку, що в с-щі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, остання розпочала сварку, в процесі якої умисно завдала їй, ОСОБА_3, удар дошкою та руками по різних частинах тіла, а також вирвала із голови пасмо волосся, внаслідок чого умисно спричинила їй легкі тілесні ушкодження. Розглянувши зустрічну скаргу ОСОБА_3, суд своєю постановою від 16 травня 2011 року, порушив кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч.1 чт.125 КК.
У своїй апеляції засуджена ОСОБА_3, покликається на незаконність вироку суду щодо її засудження, оскільки висновки суду не відповідають зібраним по справі доказам, а також на неповноту та однобічність судового слідства. Крім цього, апелянтка стверджує про безпідставність висновків суду як в частині її засудження, так і в частині виправдання ОСОБА_2 в умисному нанесенні їй легких тілесних ушкоджень.
Просить вирок суду скасувати, як в частині її засудження, так і в частині виправдання ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд іншим складом суду.
У своєму запереченні на апеляцію потерпіла, вона ж виправдана по справі ОСОБА_2, покликається на законність вироку щодо ОСОБА_3, так як рішення суду ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, і повністю відповідає вимогам закону. Вважає, що апеляцію ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
В засідання апеляційного суду засуджена ОСОБА_3 не з'явилась, хоча про час, дату і місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка заперечила доводи апеляції засудженої ОСОБА_3, просить вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінальної справи та відмовний матеріал, обговоривши доводи і мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.323 КПК, вирок суду має бути законним і обґрунтованим.
Законним визнається вирок, коли він постановлений за умови правильного застосування в ньому матеріального закону і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону.
Обґрунтованим вважається той вирок, який постановлений на усіх зібраних і детально досліджених та правильно оцінених судом доказах, а його висновки конкретно свідчать про винуватість чи невинуватість підсудного.
Таких вимог закону при постановленні даного вироку суд дотримався не у повній мірі.
Не зважаючи на невизнання своєї вини засудженою ОСОБА_3, її вина в умисному нанесенні потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень повністю доведена зібраними і перевіреними в судовому засіданні доказами.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що 21 серпня 2009 року, в приміщенні коридору по АДРЕСА_2, ОСОБА_3 умисно загородила їй дошками прохід до підвального приміщення, і вона, з метою звільнити прохід, почала їх переставляти. В той же час, засуджена ОСОБА_3 разом із своєю сестрою ОСОБА_4, вийшли із своєї квартири, стали її ображати, і з метою уникнення конфлікту, вона (ОСОБА_2) із свого мобільного телефону стала дзвонити в міліцію, однак ОСОБА_3 вибила його, вирвала з рук дошку, яку вона тримала в руках, та відштовхнула її в кут коридору. Від таких дій вона вдарилась потилично-тім'яною ділянкою голови до кута дошки, яка була закріплена в куті коридору, а ОСОБА_3 стала наносила їй численні удари в обличчя, по тілу та колінами в ділянку живота. Після цього, ОСОБА_3 перекинула її через себе, від чого вона вдарилась головою і втратила свідомість. Отямившись, вона вирвалась від ОСОБА_3, і відразу зателефонувала в міліцію та до своїх родичів. Подію, яка відбувалась між нею та засудженою фіксувала на свій телефон сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_4
Показання потерпілої ОСОБА_2 про умисне нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_3 підтверджуються, зокрема показаннями самої засудженої, а саме в тій частині, де вона стверджує, що дійсно перебуває з ОСОБА_2 в особистих неприязних відносинах з приводу спільного користування підвальним приміщенням в будинку по АДРЕСА_2. Того дня, 21 серпня 2009 року, між ними виникла суперечка з приводу того, що вона, з метою усунення перешкоди в користуванні підвалом, переставила дошки, які належали ОСОБА_2, під квартиру останньої, чим загородила потерпілій вхід до її квартири. ОСОБА_2, побачивши переставлені дошки, стала сваритися із нею. Однак, вона з метою самооборони, тільки відштовхувала від себе ОСОБА_2 Дану подію зафіксувала на камеру мобільного телефону її сестра ОСОБА_4
Інші показання засудженої про свою невинуватість в умисному спричиненні потерпілій легких тілесних ушкоджень, спростовуються наведеними у вироку доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_5, яка того дня, близько 18 год., навідувала ОСОБА_2 в лікарні, де від потерпілої дізналась, що її побила сусідка ОСОБА_3 Вона бачила, що в ОСОБА_2 були видимі тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, по тілу, стегнах, гематома на лобно-потиличній ділянці голови. Аналогічні показання в судовому засіданні дали свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які хоч і не були очевидцями події, однак підтвердили, що зі слів потерпілої ОСОБА_2 дізнались, що ініціатором бійки була ОСОБА_3 і що саме вона побила ОСОБА_2 в приміщенні коридору їх будинку, чим завдала їй тілесні ушкодження.
Окрім наведених показань свідків, факт спричинення ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень об'єктивно підтверджений актом судово-медичного обстеження №257 та актом комісійного судово-медичного обстеження №33 потерпілої (Т.1, а.с.13-15, 16-18), які співпадають з поясненнями самої ОСОБА_2 про характер та механізм нанесення їй побоїв засудженою. З урахуванням таких об'єктивних доказів, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що саме ОСОБА_3 нанесла потерплій легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Як вбачається з протоколу судового засідання (Т.2, а.с.96), судом було оглянуто відмовний матеріал №1024 за заявами ОСОБА_6, ОСОБА_3, а також ДВД диск, приєднаний до нього (а.с. 61 відмовного матеріалу), з яких видно, що конфлікт між вищевказаними особами виник на ґрунті особистих неприязних відносин, який перейшов в шарпанину та в умисному заподіянні зі сторони ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_2
Крім цього, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які ствердили, що ОСОБА_3 умисно не наносила ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, і що саме остання завдала тілесних ушкоджень засудженій, ? суд обґрунтовано визнав недостовірними, так як вказані особи являються близькими родичами засудженої ОСОБА_3, а тому зацікавлені у вирішенні справи на її користь.
В матеріалах справи, окрім показань самої ОСОБА_3 та вищевказаних свідків, не міститься жодного доказу на те, що саме ОСОБА_2 завдала ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження. Суд підставно не взяв до уваги твердження засудженої, як на доказ умисного спричинення їй ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, вирване під час бійки волосся, так як при проведенні судово-медичного огляду вказаний факт не підтвердився. Наявні в ОСОБА_3 тілесні ушкодження суд вірно розцінив як такі, що отримані саме в процесі нанесення нею ударів потерпілій ОСОБА_2
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання ОСОБА_2 достовірними, оскільки вони об'єктивно збігаються з іншими, наведеними у вироку доказами, та дійшов правильного висновку про те, що в діях потерпілої відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.125 КК.
Отже, твердження засудженої ОСОБА_3 про те, що жодних доказів, які б підтверджували її вину у вчинені інкримінованого злочину, не здобуто, є голослівними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи. Також твердження ОСОБА_3 про свою невинуватість у вчиненому, колегія суддів розцінює як спосіб вигородити себе від кримінальної відповідальності.
Правильно дослідивши та проаналізувавши зібрані у справі докази та давши їм належну оцінку, в їх сукупності, суд обґрунтовано визнав винуватою саме ОСОБА_3, а не ОСОБА_10, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК, і вірно кваліфікував її дії за цією статтею.
З урахуванням вищенаведеного, апеляція засудженої ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, і підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Стосовно звільнення засудженої ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі ч.5 ст.74 КК, слід зазначити наступне.
Положеннями ст.74 ч.5 КК встановлено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання за наявності підстав, передбачених статтею 49 цього Кодексу, зокрема у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Як встановлено п.2 ч.1 ст.49 КК, за злочин невеликої тяжкості особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею цього злочину до набрання вироком законної сили, минуло три роки.
З вироку видно, що ОСОБА_3 скоїла інкримінований злочин 21 серпня 2009 року, і на момент розгляду справи минуло три роки, а тому вироком суду її правильно звільнено від призначеного покарання на підставі ст.74 ч.5 КК.
Однак, суддя у мотивувальній частині вироку безпідставно вказав, що звільняючи ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, справу щодо неї слід закрити. Однак, в матеріалах справи відсутня заява засудженої про те, що вона бажає, щоб її звільнили від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст.49 КК. За таких обставин, на підставі ч.5 ст.74 КК, ОСОБА_3 підлягає звільненню лише від призначеного покарання, а тому з мотивувальної частини вироку слід виключити посилання суду на необхідність закриття справи відносно неї.
Окрім цього, в мотивувальній частині вироку суд помилково послався на п.5 ст.71 КПК, оскільки вказана стаття встановлює відповідальність свідка, а тому її також слід виключити.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_3 слід залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК (в редакції 1960 року), колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Косівського районного суду від 19 листопада 2012 року відносно виправданої ОСОБА_2 залишити без змін, а відносно засудженої ОСОБА_3 - змінити.
В порядку ч.2 ст.365 КПК, виключити із мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_3 посилання суду на те, що справа відносно неї підлягає закриттю та посилання суду на ст.71 КПК.
В решті цей вирок залишити без змін.
Головуючий Ю.Д. Шкрібляк
Судді: М.Ф. Кавацюк
Б.М. Гриновецький
Згідно з оригіналом
Суддя Ю.Д. Шкрібляк