Судове рішення #2747464
7/3223

          

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "28" серпня 2008 р.                                                           Справа № 7/3223

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Іоннікової І.А.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Черпака Ю.К.


при секретарі                                                            Якобчук Ю.Г. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     не з`явився,

від відповідача: Шахрай В.Ф. - директор

  

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Красилівське ремонтно-транспортне підприємство", м. Красилів

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "25" лютого 2008 р. у справі № 7/3223 (суддя Крамар С.І.)

за позовом відкритого акціонерного товариства "Красилівське ремонтно-транспортнепідприємство", м. Красилів

до малого підприємства "Аграрник", м. Красилів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.02.2005р.  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.02.08 року усправі №7/3223 в позові відкритого акціонерного товариства "Красилівське ремонтно-транспортне підприємство" до малого підприємства "Аграрник" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.02.2005р. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю встановлені всі обставини справи, а при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права.

Зокрема, скаржник вказав, що голова правління не мав повноважень приймати рішення про відчуження майна на суму, що перевищувала 50% статутного фонду товариства, така операція прямо суперечила меті діяльності товариства, оскільки вона призвела до збитків.

Крім того скаржник зазначив, що виконавчий орган товариства, під час відчуження  нерухомого майна, порушив вимоги ч. 1 ст. 161 ЦК України і перевищив межі встановлені п. 12.2 Статуту та вимоги ч. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, проте його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача в засіданні суду заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає оскаржуване рішення суду законним та обгрунтованим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.


03.02.2005 року ВАТ “Красилівське ремонтно-транспортне підприємство” звернулося до начальника Красилівської МДПІ про надання дозволу на реалізацію частини приміщення гаража площею 1606 кв.м. та зазначило, що кошти від реалізації будуть спрямовані на погашення платежів до бюджету.

04.02.2005 року Красилівською ОДПІ було надано дозвіл товариству “Красилівське ремонтно-транспортне підприємство” самостійно реалізувати не описані активи, які знаходяться у податковій заставі, за умови спрямування у повному обсязі одержаної від реалізації активів в рахунок погашення податкового боргу виручки, зокрема – частину приміщення гаража площею 1606 кв.м. за ціною 78800 грн.

Відповідно до звіту про оцінку № 1/1510, складеного ТОВ “Експерт”, вартість гаража загальною площею 1 606,1 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Красилів, вул. Грушевського, 1, станом на 30.09.2004р. становила 78800 грн. з урахуванням ПДВ.

Місцевим господарським судом встановлено, що як вбачається із квитанцій від 09.01.2005 року, малим підприємством “Аграрник“, м. Красилів сплачено 78800 грн. в рахунок зобов'язань позивача перед бюджетом.

11.02.2005 року між відкритим акціонерним товариством “Красилівське ремонтно-транспортне підприємство” в особі голови правління Мисюри І.Г. (продавець) та малим підприємством “Аграрник“, м. Красилів в особі засновника Шахрая В.Ф. укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення –гаража загальною площею 1606,1 кв.м., що знаходиться у м. Красилові по вул.Грушевського,1.

У договорі зазначено, що гараж належить продавцю на підставі наказу представництва ФДМ України в Красилівському районі №76 від 27.12.1995 року та переліку майна, переданого до статутного фонду товариства від 13.04.1993 року та, вартість гаража згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно Корасилівського БТІ за №6476675 від 11.02.2005 року складає 78800 грн. (п.1.4 договору). Продаж гаража вчинено за 78800 грн. (п.1.5 договору). Покупець сплатив продавцю за придбаний об'єкт за цим договором кошти в сумі 78800 грн. згідно накладної №33/1 від 09.02.2005 року.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибчиком А.М. 11.02.2005 року ( запис у реєстрі №473).

Із статуту відкритого акціонерного товариства “Красилівське ремонтно-транспортне підприємство“ (із змінами, зареєстрованими Красилівською райдержадміністрацією 18.12.2001 року) вбачається, що для забезпечення діяльності товариства створено статутний фонд у розмірі 626862,25 грн. (п.5.1 Статуту).

Роботою правління товариства керує голова правління. Він має право без доручення здійснювати всі дії від імені товариства, уповноважений керувати поточними справами товариства, виконувати рішення вищого органу акціонерного товариства та Ради товариства. Голова правління від імені товариства укладає цивільно—правові угоди на суму, що не перевищує 50% статутного фонду товариства (п.12.7 Статуту).   

На підтвердження позовних вимог позивачем подано витяг з бухгалтерської документації відкритого акціонерного товариства “Красилівське ремонтно-транспортне підприємство“ (рахунок 103), у якому зазначено, що залишкова вартість гаража станом на 01.01.2005 року становить 491286,36 грн.

Як вбачається із висновків проведеної на вимогу суду першої інстанції судово-бухгалтерської експертизи  (№ 1582) вартість гаражу по вул.Грушевського,1 в м. Красилові станом на лютий 2005 року становила 240630 грн.


Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної  домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що зміст правочину (договору купівлі-продажу від 11.02.2005р.) не суперечить законодавству, сторони правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Як визначено у статуті відкритого акціонерного товариства “Красилівське ремонтно-транспортне підприємство“, голова правління від імені товариства укладає цивільно-правові угоди на суму, що не перевищує 50% статутного фонду товариства, розмір якого становить  626862,25 грн. (пункти 5.1, 12.7 Статуту). Зі змісту самого договору купівлі-продажу від 11.02.2005р., звіту про оцінку № 1/1510, складеного ТОВ “Експерт”, висновків проведеної на вимогу суду судово-бухгалтерської експертизи (№ 1582) та інших матеріалів справи вбачається, що реальна вартість гаражу по вул.Грушевського,1 в м. Красилові на час його продажу не перевищувала 50% статутного фонду ВАТ “Красилівське РТП”. Наведеним спростовується твердження позивача про те, що бухгалтерська документація ВАТ “Красилівське РТП“ є підставою визначення вартості гаражу під час його продажу, а також твердження про те, що голова правління ВАТ “Красилівське РТП” Мисюра І.Г. не мав повноважень приймати рішення про відчуження гаража загальною площею 1 606,1 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Красилів, вул. Грушевського, 1 і, відповідно, укладати договір купівлі-продажу від 11.02.2005р.

 

При вирішенні спору судом також враховується положення п.9.3. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р.  № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними“, відповідно до якого за    загальним    правилом    передбачені   установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо  безпідставності твердження позивача про те, що у діях голови правління ВАТ “Красилівське РТП” Мисюри І.Г. та власника МП “Аграрник” Шахрая В.Ф. вбачається зловмисна домовленість, оскільки  позивач не надав жодних доказів, які би свідчили про факт зловмисної домовленості між вищезазначеними фізичними особами.



Стосовно доводів скаржника, що при винесенні рішення місцевий господарський суд не прийняв до уваги невідповідність ціни договору реальній вартості майна та порушення сторонами при укладенні договору вимог ч.4 ст.12 Закону України "Про приватизацію державного майна", апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

У позовній заяві та під час розгляду справи судом першої інстанції, як на підставу визнання договору купівлі-продажу від 11.02.2005р. недійсним, позивач посилався на ст.232 ЦК України (вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною) та на порушення головою правління позивача п.12.7 Статуту товариства. Саме ці підстави і були предметом судового розгляду у даній справі.

До прийняття судового рішення позивач не змінював підстави позову, а тому, на думку колегії суддів, з урахуванням ст.83 ГПК України місцевий господарський суд не вправі був досліджувати інші самостійні підстави, які позивачем не заявлялись.

Оскільки у господарському суді першої інстанції такі підстави визнання оспорюваного договору недійсним, як невідповідність ціни договору реальній вартості майна та порушення при укладенні спірного договору ч.4 ст.12 Закону України "Про приватизацію державного майна" не були предметом судового розгляду, то відповідно до ст.101 ГПК України ці підстави не приймаються і не розглядаються апеляційною інстанцією.

Вищевказане не позбавляє позивача права звернутись до господарського суду з позовом про визнання спірного договору недійсним з підстав, які не були предметом розгляду у цій справі (№7/3223).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, на думку суддів колегії, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог відкритого  акціонерного товариства "Красилівське ремонтно-транспортне підприємство" з підстав, на які посилався позивач.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 25.02.08 року у справі №7/3223 є законним та обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.    

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25 лютого 2008 року у справі №7/3223 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Красилівське ремонтно-транспортне підприємство", м. Красилів - без задоволення.

2. Справу №7/3223 повернути до  господарського суду Хмельницької  області

Головуючий суддя                                                                 Іоннікова І. А.

судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.  

Віддрук. 4 прим.

1- до справи

2,3- сторонам

4- в наряд

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація