КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.09.2008                                                                                           № 38/164

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Дубов Г.О., дов. № 6/УП від 15.01.2008р.

відповідача-1:                        не з’явились

відповідача-2:                        Бондаренко Б.С., дов. б/н від 15.03.2008р.

відповідача-3:                        не з’явились

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.06.2008

 у справі № 38/164  

 за позовом                               Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

 до                                                   Приватне підприємство "Авангард"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейт Інвест"

             

 третя особа позивача                      

 про                                                  

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 38/164 від 24.06.2008р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України “Укрвійськбуд” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 38/164 від 24.06.2008р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-3 у судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-1 та відповідача-3.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.09.2005 р. між позивачем та відповідачем 3 був підписаний договір  № 89-1/05-ОК доручення на продаж цінних паперів, якими позивач довірив, а відповідач прийняв на себе зобов’язання за винагороду забезпечити від імені, в інтересах і за рахунок Позивача продаж простих векселів № 3001318710, № 3001318708, № 3001318707, № 3001318706, № 3001318709, емітованих Відповідачем  2 номінальною вартістю 554 000 грн. Загальна кількість цінних паперів 5 штук, загальна вартість цінних паперів 2 770 000 грн.

Відповідно до п.2.2.1 договору в термін, що вказаний в п.2.1 цього договору та на умовах даного договору відповідач 3 укладає договір або декілька договорів на виконання  даного договору.

Згідно з п.2.2.2 договору даний договір вважається виконаним після підписання договору купівлі – продажу цінних паперів, що є предметом замовлення між позивачем та покупцем за договором на виконання та реєстрації його відповідачем 3, і підписання акту прийому – передачі виконаних робіт між позивачем та відповідачем 3.

Відповідно до п.2.2.3 договору акт прийому – передачі виконаних робіт підписується після виконання відповідачем 3 зобов’язань по даному договору, а саме не пізніше 5 днів з моменту реєстрації ним договору купівлі – продажу між відповідачем 3 та покупцем за договором виконання.

02.09.2005 р. між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 був підписаний договір № 89-2/05-ОК купівлі – продажу цінних паперів, відповідно до якого позивач в особі відповідача 3 зобов’язався передати у власність відповідача 1, а відповідач 1 зобов’язався прийняти та оплатити прості векселі № 3001318710, № 3001318708, № 3001318707, № 3001318706, № 3001318709, емітовані відповідачем 2 номінальною вартістю 554 000 грн. Загальна кількість цінних паперів 5 штук, загальна вартість цінних паперів 2 770 000 грн.

Відповідно до п.2.1 договору вартість цінних паперів, вказаних в п.1.1 даного договору, становить 2 770 000 грн.

Згідно п.2.2 договору розрахунки по цьому договору проводяться протягом 10 банківських днів з моменту одержання цінних паперів відповідачем 1 від позивача, шляхом переказу грошових коштів в сумі, вказаній в п.2.1 договору, на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п.2.3, 2,4 договору передача цінних паперів, що є предметом даного договору, здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання даного договору. Факт передачі цінних паперів підтверджується актом прийому – передачі цінних паперів. Позивач вважається таким, що виконав свої зобов’язання за даним договором, а цінні папери вважаються переданими з моменту підписання акту прийому – передачі цінних паперів.

Згідно з п.2.5 договору відповідач 1 вважається таким, що виконав свої зобов’язання за даним договором з моменту виконання в повному об’ємі п.2.2 даного договору.

03.09.2005 р. між позивачем та відповідачем 1 був підписаний акт приймання – передачі цінних паперів по договору №89-2/05-ОК від 02.09.2005р., за яким позивач передав, а відповідач прийняв прості векселі № 3001318710, № 3001318708, № 3001318707, № 3001318706, № 3001318709, емітовані відповідачем 2 номінальною вартістю 544 000 грн. Загальна кількість цінних паперів 5 штук, загальна вартість цінних паперів 2 770 000 грн. відповідно до вказаного акту сторони не мають заперечень одна до одної.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти які були встановлені судом під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів в яких беруть участь ті сам сторони.

Предметом позову ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» є визнання Договору №89-2/5-ОК купівлі-продажу цінних паперів від 02.09.2005р. укладеного між ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» та ТОВ «Рейт Інвест» неукладеними, та тобто саме тих договорів, які були предметом розгляду Вищим господарським судом України, і з приводу чого є постанова Вищого господарського суду України від 20.11.2007 р. у справі № 24/360-б, та якою було встановлено, що на підставі вищевказаних договорів ПП «Авангард» стало володільцем простих векселів, емітованих ТОВ «Злагода» з терміном погашення за пред’явленням з 15.03.2005 р.

Апеляційним судом було встановлено, що ДП «Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» листом № 915/УП від 03.08.2007 р. повідомляло, що векселі, які нібито виступають предметом купівлі – продажу цінних паперів по договору №89-2/05–ОК, погашені в повному обсязі ще у 2005р., що підтверджується виписками з особового рахунку ДП Міністерства оборони України «Укрвіськбуд». В судовому засіданні Вищого господарського суду України 20.11.2007 р. представники сторін пояснили, що оригінали векселів були пред’явлені у засіданні суду першої інстанції. Крім того, представник ПП «Авангард» надав для огляду представнику ТОВ «Злагода» та колегії суду оригінали векселів. Відмітки про їх погашення на векселях відсутні. Таким чином висновки суду апеляційної інстанції щодо погашення цих векселів, емітованих ТОВ «Злагода» не знайшли свого підтвердження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні  всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, судова колегія вважає що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів зазначених суб’єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом: відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; припинення дій що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов’язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами передбаченими законом.

Таким чином, вищевказаними правовими нормами передбачений чіткий перелік способів захисту прав, з якими особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав або законних інтересів. Також вказаними нормами права передбачено, що суд може захистити порушене право іншим способом, якщо такий спосіб встановлений договором або законом. При цьому, такого способу захисту права, як визнання договорів неукладеними зазначені норми ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, та інших законодавчих актів не передбачають.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідачів про визнання договору купівлі – продажу простих векселів № 89-2/05-ЩК від 02.09.2005 р. та договору доручення на продаж цінних паперів № 89-2/05-ОК від 02.09.2005 р. неукладеними.

За вказаних обставин судова колегія вважає, що позивач звернувся до суду за захистом свого права у спосіб, який непередбачений нормами чинного законодавства України, отже вказані вимоги Позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови Позивачу в задоволенні апеляційної скарги.

Викладений висновок також підтверджується п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та господарського кодексу України».

Відповідно до ч. 1 ст.1, ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином вищевказана норма передбачає, що до суду має право звертатись особа за захистом вже порушеного або оспореного права чи охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив свої позовні вимоги на тій підставі, що посилання відповідача 1 на неукладений договір може завдати шкоди законним правам та інтересам позивача, оскільки може стати підставою для визнання в майбутньому недійсними правочинів щодо вексельних взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем 2 та погашення векселів з подальшим пред’явленням регресних вимог до позивача.

З вищезазначеного вбачається, та підтверджується самим позивачем, що права та інтереси позивача на даний час відповідачами не порушені, позивач звернувся до суду за захистом права та інтересів, які тільки в майбутньому можуть бути порушені чи ос порені, при цьому не обов’язково відповідачами, що також є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст.1, ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вищевказана норма передбачає, що до суду має право звертатись особа за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, при цьому нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право осіб, крім прокурорів звертатись до суду з позовами в інтересах інших осіб.

В матеріалах справи Позивач просить відновити правове становище що існувало до пред’явлення Відповідачем 1 неправомірних вимог до Відповідача 2 щодо оплати простих векселів та зобов’язати Відповідача 1 припинити незаконні дії щодо пред’явлення вимог до Відповідача  2 про оплату простих векселів.

Отже, позивач звернувся до суду з вказаними вимогами за захистом прав та інтересів відповідача 2, а не своїх власних прав та інтересів, оскільки просить суд відновити правове становище саме відповідача 2 та зобов’язати відповідача 1 утриматись від вчинення незаконних дій по відношенню саме до відповідача 2, а не до позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2008 р. таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування  та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України “Укрвійськбуд” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2008 р. у справі № 38/164 без змін.

Матеріали справи № 38/164 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

     

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді