ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"11" вересня 2008 р. | Справа № 32/259-07-8227 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Жукової А.М.,
Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.
при секретарі судового засідання: Арбієві А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Дєчева О.М.
від відповідача: Піковська Л.М.
від Затоківської с/р: не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Малого підприємства "Аліса", Одеська область, Білгород - Дністровський район, смт. Затока
на рішення господарського суду Одеської області від "18" липня 2008 р.
зі справи №32/259-07-8227
за позовом ЗКАТ "Скломонтаж", м. Київ
до Малого підприємства "Аліса"; Затоківської селищної ради Одеської області
про визнання недійсними договору оренди майна від 24.05.2000р., договору оренди землі від 22.08.2001р., зобов'язання Затоківську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області укласти з ЗКАТ "Скломонтаж" договір оренди земельної ділянки
та за зустрічним позовом: Малого підприємства "Аліса"
до ЗКАТ "Скломонтаж"
про визнання дійсним договору оренди №2 від 24.05.2000р., що укладений між ЗКАТ „Скломонтаж” та МП „Аліса” щодо оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” строком на 49 років; визнання втратившим чинність з 24.05.2005р. договір оренди №2 від 24.05.2000р., укладений між ЗКАТ „Скломонтаж” та МП „Аліса” щодо оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” строком на 5 років; зобов'язання ЗКАТ „Скломонтаж” дати згоду на демонтаж тимчасових споруд згідно акту - приймання - передачі, що входять до цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Скломонтажник", яка розташована за адресою: смт. Затока, Білгород - Дністровського району, Одеської обл.; визнання дійсним договору оренди земельної ділянки від 22.08.2001р.
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2008р. (суддя Грабован Л.І.), з урахуванням уточнень позовних вимог, позов задоволено, визнано недійсним договір оренди майна бази відпочинку “Скломонтажник” від 24.05.2000 р., укладений між МП “Аліса” та ЗКАТ “Скломонтаж”; зобов'язано МП „Аліса” повернути ЗКАТ “Скломонтаж” майно, яке було передане в оренду. У задоволенні зустрічного позову МП „Аліса” до ЗКАТ „Скломонтаж” в частині визнання дійсним договору оренди від 24.05.2000р. №2, укладеного між МП „Аліса” та ЗКАТ „Скломонтаж” строком на 49 років та зобов’язання внести до нього зміни відмовлено; провадження у справі в частині вимог зустрічного позову щодо визнання таким, що втратив чинність договір №2 від 24.05.2000р. між ЗКАТ „Скломонтаж” та МП „Аліса” укладений строком на 5 років припинено; стягнуто з МП „Аліса” на користь ЗКАТ „Скломонтаж” 170 грн. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення вмотивоване матеріалами справи, нормами матеріального права: ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", Цивільним Кодексом України (1963р.), Цивільним Кодексом України (2003р.) та зазначено, що умови договору оренди №2 від 24.05.2000р. не відповідають вимогам ст. ст. 256, 262,353 Цивільного кодексу України (1963р.), ст. 10,11,13 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у зв'язку з чим договір є недійсним у відповідності з положеннями ст. 48 Цивільного кодексу України (1963р.) та ст. 59 Цивільного кодексу України. Суд дійшов висновку, що зі змісту угоди про оренду випливає, що її може бути припинено тільки на майбутнє, оскільки користування майном вже здійснено. Зазначене є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем майна, яке передане йому за актом передачі майна.
Відмовляючи у зустрічному позові МП "Аліса", суд першої інстанції зазначив, що вимоги, викладені у зустрічному позові суперечать встановленим Цивільним Кодексом способам захисту прав та законних інтересів суб'єкта підприємницької діяльності. Надані докази щодо реконструкції бази відпочинку (т.3 а.с.17-101) не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновків щодо невідповідності умов договору оренди №2 від 24.05.2000р. вимогам чинного законодавства. Вимоги п.2 зустрічної позовної заяви не підлягають розгляду у господарському суді на підставі ст.80 ГПКУ, а уточнені вимоги про часткову зміну підстав зустрічної позовної заяви щодо спонукання внесення змін до договору є безпідставними у зв'язку із невідповідністю самого договору вимогам чинного законодавства.
Не погодившись із висновками місцевого суду, МП "Аліса" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не враховано, що до позовів про визнання правочину недійсним має застосовуватися позовна давність відповідно до п.7 Прикінцевих та Перехідних положень ЦКУ. Крім того, правовий режим орендованого майна, яке перебуває у приватній або колективній власності може регулюватися ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" якщо інше не передбачено законодавством або договором оренди. Укладаючи у 2000році договір оренди, сторони керувалися Цивільним Кодексом УРСР, який діяв на той час. Відповідно до Роз'яснень ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999р. відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися судом стосовно законодавства яке діяло на момент укладення угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили, проте, суд приймаючи спірне рішення керувався ст. 203, 215, 263, 638, 759 ЦКУ, який набрав чинності з 1.01.2004р. та ст. 10 ч.1 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", зміни до якої внесені Законом №1905-ІV від 29.06.2004р. Фактично судом не встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
У вирішенні зустрічних позовних вимог, судом допущено порушення ст.80 ГПК України щодо припинення провадження в частині визнання договору таким, що втратив чинність. Також, судом в порушення ст. 43 ГПК України, не прийнято до уваги докази, які стосуються виконання умов договору №2 від 24.05.2000р. Зокрема, саме на виконання умов договору оренди майна підприємством укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років; для реконструкції бази відпочинку замовлено проектну документацію. Крім того, на період реконструкції бази відпочинку "Скломонтажник" орендар, безкоштовно надавав співробітникам позивача протягом 8-ми років два чотирьохмісних будиночка для відпочинку, які знаходяться на б/в "Зорі Тирасполя", що підтверджено оригіналами путівок. Це свідчить про добросовісне виконання орендарем своїх обов'язків. Суд безпідставно дійшов висновку, що подання відповідачем зустрічного позову про внесення змін до договору відповідно до чинного законодавства - є визнання відповідачем саме невідповідності договору №2 від 24.05.00р. вимогам законодавства, тоді як згідно ст. 651 ч.2 ЦКУ у разі порушення умов договору другою стороною договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї із сторін. Отже, зустрічні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Заперечуючи доводи скаржника, ЗКАТ "Скломонтаж" відзивом на апеляційну скаргу пояснив, що відповідно до ст. 267 (п.2,3) ЦКУ заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення. При розгляді справи відповідачем не була подана заява про застосування строку позовної давності. При вирішенні справи, судом застосовано законодавство, яке було чинним на час укладення оскаржуваного договору (ст.48, 153,256, 262 ЦК УРСР; ст.1, 10, 11,19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна"). Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ - Цивільний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.
Безпідставним є твердження відповідача про порушення процесуального законодавства щодо припинення провадження за зустрічним позовом в частині визнання договору таким, що втратив чинність. Ці вимоги суперечать ст. 16 ЦКУ, 20 ГКУ. Крім того, апеляційна скарга містить суперечливу позицію щодо договору оренди. Згідно висновку судово - технічної експертизи та висновку судово - почеркознавчої експертизи обидва договори терміном на 5 та 49 років є оригінальними, єдиною їх відмінністю є строк, на який вони укладені. Позов ЗКАТ "Скломонтаж" стосувався договору, що укладено на 5 років. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені у повному об'ємі, то з цього слідує, що в судовому порядку визнано недійсним саме договір оренди, укладений на 5 років. Суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання договору дійсним та внесення до нього змін, оскільки ці вимоги власне підтверджують неузгодженість позиції апелянта щодо як строку дії договору так і умов договору.
Представник ЗАТ "Скломонтаж" у судовому засіданні заявив клопотання про призначення судової експертизи договору №2 від 24.05.00р. в частині підпису Новикова Д.Ф.
Судова колегія, заслухавши доводи заявника, не вбачає підстав для задоволення клопотання у зв'язку з тим, що експертиза цього договору здійснена 13.05.2008р. (а.с.96 т.2) висновком якої підтверджено, що обидва договори є оригінальними, що ЗКАТ "Скломонтаж" не заперечує, а заявлення клопотання про призначення судової експертизи є ні чим іншим, як затягування процесу.
Представник Затоківської селищної Ради письмових пояснень не надав, у судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, надавши юридичної оцінки доводам сторін, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Доводи скаржника про незастосування місцевим судом строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст.267 ЦКУ строк позовної давності застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Законом не передбачено право суду самостійно застосовувати строк давності.
Щодо суті спірних правовідносин, то слід зазначити таке: між сторонами укладено договір оренди від 24.05.2000р. за умовами якого, орендодавець передав у володіння та користування цілісний майновий комплекс бази відпочинку "Скломонтажник", розташований в смт. Затока, курортний район "Сонячний" для організації відпочинку після проведення реконструкції та капітального будівництва бази відпочинку. Орендар зобов'язався удосконалити майно у вигляді капітального будівництва, капітального ремонту та реконструкції за погодженням із Затоківською селищною Радою і по закінченню реконструкції - передати по акту 2 капітальних будиночки по 4 місця в кожному безоплатно ЗАТ "Скломонтаж". Крім того, на період реконструкції орендар зобов'язаний безоплатно надавати орендарю два 4-х місних будиночки для відпочинку співробітників орендодавця. На орендаря було покладено обов'язок здійснити інвентаризацію земельної ділянки для обслуговування бази відпочинку та укласти договір оренди на право користування земельною ділянкою із Затоківською СР на строк дії договору.
На виконання умов договору №2 від 24.05.00р. та листа ЗАТ "Скломонтаж" №77 від 28.09.00р. орендарем 22.08.2001р. укладено договір оренди земельної ділянки пл. 0,1064га забудованих земель, які використовуються для відпочинку під розміщення б/в "Скломонтажник" терміном на 49 років, відповідно до рішення Затоківської селищної Ради №808 від 22.06.2001р. (а.с. 11, 54, 57 т.1).
Рішенням Затоківської СР №551 від 28.12.00р. надано МП "Аліса" згоду на складання проекту відведення земельної ділянки пл.0,1064 га під розміщення б/в "Скломонтажник" та запропоновано матеріали відведення земельної ділянки надати до Затоківської селищної Ради до 5.01.01р. Рішенням №75 від 5.06.02р. Затоківською селищною Радою надано дозвіл МП "Аліса" на проектування генерального плану баз відпочинку "Зорі Тирасполя" та "Скломонтажник". (а.с.53-56).
Для виконання договірних зобов'язань п.1.5 договору орендарем укладено договір №278 від 3.10.2002р. на виконання проектних робіт, які станом на 2.04.2003р. виконані (а.с.17-101 т.3).
ЗАТ "Скломонтаж" звернувся з позовом до орендаря МП "Аліса" та Затоківської селищної Ради про визнання недійсними укладених договорів. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив таке: договір оренди №2 від 24.05.2000р. укладено терміном на 5 років, а договір оренди земельної ділянки на обслуговування бази відпочинку укладено орендарем із Затоківською с/р на 49 років, внаслідок чого, МП "Аліса" порушено умови договору і ця обставина позбавляє ЗАТ "Скломонтаж" самостійно користуватися земельною ділянкою. Це порушення є підставою для розірвання договору оренди №2 від 24.05.2000р. У прохальній частині позовної заяви позивач просив визнати недійсним:
- договір оренди майна №2 від 24.05.2000р.;
- договір оренди земельної ділянки від 22.08.2001р. з моменту укладення;
- зобов'язати Затоківську СР укласти договір оренди земельної ділянки із ЗАТ "Скломонтаж".
Ухвалою від 19.10.07р. господарським судом Одеської області порушено провадження по справі.
Заперечуючи позовні вимоги, МП "Аліса" відзивом на позов пояснило, що між сторонами укладено договір оренди майна терміном на 49 років і відповідно до цієї умови укладено договір оренди земельної ділянки та виконано усі необхідні заходи щодо підготовки до реконструкції, капітального ремонту та капітального будівництва бази відпочинку, оскільки у складі цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Скломонтажник" відсутнє нерухоме майно, що підтверджується листом КП Білгород - Дністровського БТІ №1600 від 16.10.07р. Отже, доводи позивача про порушення чинного законодавства при укладенні договорів оренди суперечать фактичним обставинам та нормам матеріального права.
Уточненням до позовної заяви (т.1 а.с.72-75) від 30.10.07р. позивач просив визнати недійсним на майбутнє договір оренди майна бази відпочинку „Скломонтажник” від 24.05.2000р. та визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 22.08.2001р., між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровського району та МП „Аліса”.
Одночасно представниками сторін заявлено клопотання про проведення експертизи 2 екземплярів договору №2 від 24.05.00р. терміном на 5 та 49 років, які були господарським судом задоволені. За висновком експертизи від 13.05.2008р. - ці договори є оригінальними.
Заявою від 14.07.2008р. позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним на майбутнє договір оренди майна бази відпочинку “Скломонтажник” від 24.05.2000р. та повернути майно, яке було передане в оренду МП “Аліса”. (т.3 а.с.5-9).
27.06.2008р. МП "Аліса" подало зустрічний позов до ЗАТ "Скломонтаж" та Затоківської СР про визнання дійсним договору №2 від 24.05.00р. оренди цілісного майнового комплексу б/в "Скломонтажник" строком на 49 років (т.1 а.с. 126-131) та вважати таким, що втратив чинність з 24.05.2005р. договір оренди №2 від 24.05.2000р. строком на 5 років; зобов’язати ЗКАТ „Скломонтаж” дати згоду на демонтаж тимчасових споруд згідно акту приймання-передачі, що входять до цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник”, а також визнати дійсним договір оренди земельної ділянки від 22.08.2001р.
Заявою від 14.07.2008р. (т.3 а.с.11-13) МП „Аліса” уточнено предмет зустрічного позову та просило визнати дійсним договір №2 від 24.05.2000р. оренди майнового комплексу бази відпочинку „Скломонтажник” строком на 49 років; внести зміни до цього договору відповідно до законодавства; визнати таким, що втратив чинність з 24.05.2005р. договір оренди №2 від 24.05.2000р. строком на 5 років.
Слід зазначити, що ЗАТ "Скломонтаж" як юридична особа набуло права від свого імені набувати майнових і немайнових прав, здійснювати господарську діяльність, яка не заборонена законом, зокрема, укладати від свого імені різного роду правочини (п.3.6 Статуту).
Відповідно до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним коли між сторонами у потрібній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами одночасно укладено договір від 24.05.2000р. терміном на 5 та 49 років, за умовами якого, (п.1.3) ЗАТ "Скломонтаж" передав на баланс МП "Аліса" основні засоби та малоцінку, які складаються із рухомого майна згідно акту передачі майна в оренду без зазначення його вартості, що не суперечить ст.262 ЦК УРСР. Оскаржуваний договір носить змішаний характер правовідносин. Зокрема, договором передбачено обов'язок орендаря здійснювати обов'язки по реконструкції, капітальному будівництву, по земельним правовідносинам із власником землі та по наданню безкоштовних послуг по організації відпочинку орендодавцю. Тобто, по цим істотним умовам договору сторони досягли згоди.
В результаті виконання орендарем договірних зобов'язань, ЗАТ "Скломонтаж" одержує послуги по організації відпочинку та реконструкційно новостворене майно від МП "Аліса" безкоштовно, а останній несе власні витрати на реконструкцію та капітальне будівництво бази відпочинку. За таких обставин, доводи позивача про відсутність у договорі ціни як істотної умови про орендну плату, не заслуговує на увагу, оскільки форма орендної плати може визначатися як грошова так і натуральна і по суті вона визначена у натуральній формі у вигляді надання безоплатних послуг та здійснення за власний кошт реконструкції та капітального будівництва.
Обґрунтування вимог про недійсність договору вимогам ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" є безпідставним, виходячи із наступного. Згідно із преамбулою закону "Про оренду державного та комунального майна" - цей закон покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним і юридичним особам. Ст.1 п.4 цього закону передбачає, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Саме договором сторони передбачили умови, спрямовані на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Задовольняючи позовні вимоги по первісному позову, місцевий суд не взяв до уваги Роз'яснення ВАСУ №02-5/111 від 12.03.99р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".
Так, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Відсутність у договорі будь-якої умови, визначеної ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" не є підставою для визнання договору недійсним., оскільки сам закон не передбачає такого наслідку. Орендоване майно не є державним або комунальним, тому суб'єкти підприємницької діяльності самостійно визначали істотні умови оскаржуваного договору, що відповідає приписам ст.153 ЦК УРСР.
Місцевий суд помилково дійшов висновку про недійсність договору №2 від 24.05.00р. у зв'язку з відсутністю істотних умов, визначених ст.10,11,13 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна". Застосування до правовідносин положень ЦКУ, який набрав чинності з 1.04.04р. правомірно в тих межах, які впливають на суть правовідносин, що продовжують існувати. Так, ст.203 ЦКУ встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Аналізуючи оскаржуваний договір, можна дійти висновку про відповідність його вимогам, встановленим законом, зокрема:
- чинне законодавство не забороняє укладати договори змішаного характеру, в якому містяться елементи різних договорів;
- сторонами додержано письмової форми договору;
- від імені юридичних осіб, які набули юридичної правоздатності в установленому порядку, договір підписано керівниками, підпис яких скріплено мокрими печатками.
Відповідно до ст.33 ГПКУ - кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ЗАТ "Скломонтаж" не довело належними доказами свої вимоги, у тому числі:
- у чому полягає неправомірність дій сторін при укладені договору;
- відсутність правоздатності та дієздатності представників юридичних осіб;
-порушення волевиявлення сторін на настання правових наслідків, обумовлених договором;
- порушення встановленої форми договору.
Недоведеність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги є підставою для відмови у позові.
Щодо зустрічних позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.
Укладаючи договір оренди №2 від 24.05.2000р. терміном на 5 років, сторони не передбачали умови про продовження його терміну, отже цей договір припинив свою дію 24.05.2005р. за сплином терміну і підстав для визнання його у судовому порядку таким, що втратив чинність з 24.05.2005р. немає. Застосування місцевим судом до цих вимог ст.80 ГПК України є безпідставним, оскільки невідповідність способу захисту порушених прав не є підставою для припинення провадження..
Одночасно сторонами укладено 24.05.2000р. договір оренди №2 терміном на 49 років з дотриманням вимог діючого на той час цивільного законодавства. На цей час договір терміном на 49 років будь-якою стороною не оскаржувався. Для цього договору передбачена законом проста письмова форма, яку сторонами дотримано. Визнання договору дійсним у судовому порядку можливе лише для договорів, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, а інша сторона ухиляється від його посвідчення. Отже, ця вимога суперечить нормам матеріального права.
Якщо сторона вважає за необхідне змінити договір, то порядок зміни врегульовано ст. 188 ГКУ, зокрема, зацікавлена сторона зобов'язана направити іншій стороні пропозиції про це. Сторона за договором має їх розглянути та у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомити другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового пробігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду.
МП "Аліса" встановленого порядку не дотримано, натомість у суду відсутні підстави для спонукання ЗАТ "Скломонтаж" вносити будь-які зміни до договору №2 від 24.05.00р. відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного,
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України,
суд постановив:
Апеляційну скаргу МП "Аліса" задовольнити частково.
Рішення господарського суду від 18.07.2008р. у справі №32/259-07-8227 скасувати частково, у первісному позові про визнання недійсним договору оренди №2 від 24.05.2000р. та повернення майна - відмовити.
П.5 резолютивної частини рішення скасувати, у зустрічному позові про визнання договору №2 від 24.05.2000р. таким, що втратив чинність - відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ЗАТ "Скломонтаж" на користь МП "Аліса" держмито за апеляційне провадження - 42,50 грн.
Доручити господарському суду Одеської області видати наказ відповідно до ст. 117 ГПКУ.
Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена до ВГСУ в касаційному порядку.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Судді Т.А. Величко
Л.І. Бойко