ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р.Справа № 5023/5911/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм

до Ізюмської районної державної адміністрації м. Ізюм

про стягнення коштів у сумі 116665,26 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Гавриленко Т.С., доручення від 09 січня 2012 року №34

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Ізюмської районної державної адміністрації 116665,26 грн. заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 66 від 01 січня 2008 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача 94860,23 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, пеню в розмірі 4494,95 грн., індекс інфляції в розмірі 9200,90 грн. та 3% річних в розмірі 8109,18 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 грудня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/5911/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10 січня 2013 року о 10:30.

В судовому засіданні 10 січня 2013 року розгляд справи відкладено на "22" січня 2013 р. о 10:00.

22 січня 2013 року від позивача через канцелярію суду до матеріалів справи надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 2339), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 69796,61 грн., інфляційні витрати в сумі 7408,26 грн., 3% річних в сумі 6325,90 грн. та 4494,95 грн. пені.

Враховуючи, що згідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарським судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Окрім того, позивач надав клопотання про залучення до матеріалів справи уточненого розрахунку суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних, а також акту звірки розрахунків між сторонами по справі за Договором № 66 від 01 січня 2008 року купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (вх. № 2338), які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте надав через канцелярію суду до матеріалів справи клопотання (вх. № 2344), в якому просить суд зменшити розмір пені на 90 % в зв'язку з скрутним фінансовим становищем бюджетної організації.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 січня 2008 року між сторонами було укладено Договір № 66 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір) та присвоєно відповідачу особовий рахунок №1702.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 грудня 2009 року, однак у п. 10.4. Договору вказано, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з пунктом 1.1. Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж відповідача, які відповідають температурному графіку режимів відпуску теплової енергії, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами, передбаченими цим Договором) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до пункту 1 Додатку 66 (Порядок розрахунків) до Договору № 66 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2008 року розрахунки за теплову енергію здійснюється виключно у грошовій формі за тарифами, діючими на час розрахунків.

У пункті 6.3 Договору зазначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно до пункту 2 Додатку 66 (Порядок розрахунків) до Договору № 66 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2008 року теплопостачальна організація до 5-го числа поточного розрахункового періоду надає відповідачу платіжні документи на оплату заявленого обсягу споживання теплової енергії.

Відповідно до пункту 5 Додатку 66 (Порядок розрахунків) до Договору № 66 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2008 року кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних теплових навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання відповідача розрахунковому періоді. Якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений заявлений обсяг, вартість такого перевищення сплачується відповідачем не пізніше 18-го числа періоду, наступного за розрахунковим. Якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого заявленого обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим.

Позивач свої зобов'язання за Договором № 66 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2008 року виконав в повному обсязі.

15 січня 2013 р. сторонами проведено звіряння розрахунків за актом, який міститься в матеріалах справи, скріплений підписами та печатками сторін.

Однак, відповідач свої зобов'язання в частині оплати теплової енергії виконав частково, оплату проводив несвоєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати отриманої теплової енергії в розмірі 69796,61 грн.

Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги позивача в розмірі 69796,61 грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві за період з 18 січня 2009 року до 24 грудня 2012 року три відсотки річних в сумі 6325,90 грн. та збитки від інфляції за період 01 лютого 2009 року до 24 грудня 2012 року в сумі 7408,26 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога в частині стягнення 3% річних у сумі 6325,90 грн. та збитків від інфляції в сумі 7408,26 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

За приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, що передбачено ст. 547 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) (відповідно до ст. 549 ЦК України) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 9 Додатку 66 (Порядок розрахунків) до Договору № 66 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2008 року в разі несплати відповідачем за спожиту теплову енергію відповідно до терміну, встановленого пунктом 5 цього Додатку до Договору № 66 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2008 року, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у порядку, встановленому чинним законодавством. Позивачем нараховано та надано обґрунтований розрахунок суми пені за період з 18 листопада 2011 року до 17 липня 2012 року у сумі 4494,95 грн.

Однак обставини справи свідчать про те, що відповідач є неприбутковою установою та фінансується з державного бюджету, внаслідок чого він не мав змоги вчасно розрахуватися з позивачем, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача, та у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України у винятковому випадку зменшити розмір пені на 90% та стягнути з відповідача 449,49 грн. пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1679,07 грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 11, 525, 526, 546, 547, 549, 550, ч.1 ст. 610, 611, ч.2 ст. 625, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, 175, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Ізюмської районної державної адміністрації м. Ізюм (64300, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, буд №1, п/р 35218001000995 в УДКС України у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04059527) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм (64300, Харківська область, м. Ізюм, пр. Леніна, б. 33, п/р 26001010005141 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 32284148) - 69796,61 грн. основної заборгованості, 7408,26 грн. індексу інфляції, 6325,90 грн. 3 % річних, 449,49 грн. пені, 1679,07 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 24.01.2013 р.

Суддя Суслова В.В.