Головуючий в 1 інстанції -Бондар Ю.А. доповідач -Матвєйшина О.Б.

Справа № 22ц/1290/4404/12

Провадження № 22ц/1290/4404/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого: Матвєйшиної О.Б..

суддів: Єрмакова Ю.В., Малієнко Н.В.,

при секретарі: Борзило О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, Державна іпотечна установа про визнання протиправними дії по зміненню умов кредитного договору та зобов'язання виконати умови договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_3, Державна іпотечна установа, в якому послалася, що між нею ті відповідачем 25 січня 2008 року укладено договір про іпотечний кредит № LGK0G40000004306, за яким отримала 49237,50 гр. зі сплатою 15% річних за користування кредитом для придбання квартири АДРЕСА_1 для проживання за договором купівлі-продажу №171 від 25 січня 2008 року зі строком погашення кредиту до 25 січня 2018 року. Також 25 січня 2008 року нею з відповідачем було укладено кредитний договір № LGK0G50000004306 на страховий кредит у розмірі 1262,50 гр. з періодом щомісячної сплати у розмірі 20,53 гр. зі строком погашення по 25 січня 2018 року. Крім того відповідачем з громадянином ОСОБА_3 було укладено договір поруки на випадок невиконання нею зобов'язань за кредитним договором. У період дії кредитного договору відповідач у порушення вимог закону, який забороняє банкам в односторонньому порядку змінювати ставки відсотків, в односторонньому порядку 26 червня 2008 року збільшив відсоток кредитування до 25%, також 1 лютого 2009 року відповідач знову збільшив відсоток кредитування до 30%, внаслідок чого збільшився розмір щомісячних виплат у погашення кредиту. У подальшому відповідач знову змінив розмір відсотків, зменшивши його до 28%. Оскільки відповідач порушує її права, бо вона фактично опинилася у довічному боргу перед відповідачем, поставлена у кабальні умови, її доходів не вистачає для погашення кредитних внесків та на проживання, позивачка просить розірвати вказаний договір про іпотечний кредит, розірвати кредитний договір (страховий кредит), розірвати договір поруки.

У подальшому позивачка неодноразово уточнювала свої позовні вимоги, і в позовній заяві від 17 квітня 2012 року, посилаючись на порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів»щодо справедливості умов споживчого кредитного договору, остаточно просила суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про змінення розміру процентів за кредитним договором, зобов'язати відповідача з червня 2008 року встановити передбачені договором щомісячні платежі по кредиту з розміром 15% та перерахувати сплачені нею щомісячні суми платежів по кредитному договору, при цьому занести переплачену нею суму на погашення основного боргу кредиту, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 10000 гр., та судові витрати 732 гр. , а також за надання правової допомоги 3000 гр.

Рішенням Новопсковського суду Луганської області від 08 травня 2012 року позовні вимоги позивачки задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував рішення відповідача про зміну процентної ставки за договором про іпотечний кредит № LGK0G40000004306 від 25 січня 2008 року, укладеним між позивачкою та відповідачем.

Зобов'язав відповідача з червня 2008 року встановити передбачені договором про іпотечний кредит № LGK0G40000004306 від 25 січня 2008 року, укладеним між позивачкою та відповідачем, відсотки за користування кредитом у розмірі 15%.

Перерахувати сплачені позивачкою щомісячні платежі по кредитному договору, починаючи з червня 2008 року.

Зарахувати переплачену позивачкою суму за процентами по кредитному договору на погашення основного боргу по кредиту.

Стягнув з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 2000 гр.

Стягнув у відшкодування судових витрат 732 гр. та за оплату правової допомоги 3000 гр.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач з рішенням суду не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи, просить скасувати та відмовити позивачці у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, яки прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що судом у повному обсязі вказані вимоги закону не дотримано.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд виходив з того, що рішення відповідача щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, укладеним з позивачкою, в односторонньому порядку, є незаконними, чим порушено її права та завдано моральної шкоди.

Такі висновки суду суперечать вимогам закону та обставинам справи.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627, 628, 629 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти . До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 1055 ЦК України передбачає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 25 січня 2008 року між позивачкою та відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк», було укладено письмовий договір про іпотечний кредит № LGK0G40000004306, за яким вона отримала 49237,50 гр. зі сплатою 15% річних за користування кредитом для придбання квартири АДРЕСА_1 для проживання зі строком погашення кредиту до 25 січня 2018 року. Також 25 січня 2008 року нею з відповідачем було укладено кредитний договір № LGK0G50000004306 на страховий кредит у розмірі 1262,50 гр. з періодом щомісячної сплати у розмірі 20,53 гр. зі строком погашення по 25 січня 2018 року. Умовами договору про іпотечний кредит № LGK0G40000004306, передбачено право відповідача в односторонньому порядку у визначених договором випадках збільшувати розмір відсотків за користування кредитом з попереднім письмовим повідомленням про це позивачки. Відповідач з 26 липня 2008 року в односторонньому порядку збільшив позивачці відсоток кредитування до 25%, а також з 1 лютого 2009 року знову збільшив відсоток кредитування до 30%, про що її було письмово повідомлено листами від 26 червня 2008 року та від 25 грудня 2009 року .

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов помилкового висновку щодо незаконності дій відповідача про підвищення розміру відсотків за користування кредитом з зазначеного в рішенні періоду, оскільки таке право передбачено договором, який в цій частині ніким не оспорений та його не визнано недійсним.

Посилання суду, що таке підвищення проведено без врахування вимог закону щодо заборони банкам підвищувати в односторонньому порядку розмір відсотків, а також вимог Закону України „Про захист прав споживачів" в цій частині, є хибними, зроблені на неправильному тлумаченні норм матеріального права , які регулюють виниклі відносини.

Законом України від 12 грудня 2008 року N 661 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" цивільний Кодекс України доповнено статтею 1056-1 ЦК України, яка передбачає, що встановлений кредитним договором розмір відсотків не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору банківського вкладу щодо права банку змінювати розмір відсотків на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей закон набув чинності з 10 січня 2009 року.

Зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина 1 статті 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірними (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)".

Як зазначено вище у даному випадку відповідачем рішення про підвищення розміру відсотків прийнято до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», відповідно до якого встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Відповідно до абзацу 4 ч. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

З матеріалів справи вбачається, що про зміну розміру відсотків відповідач - банк повідомив позивачку листами до дати зміни розміру процентів, та прийняття вказаного Закону.

Таким чином, відповідач - банк , прийнявши рішення про збільшення розміру процентів за кредитним договором з позивачкою відповідно до умов договору й до набрання чинності Законом, яким встановлено заборону збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку, та повідомивши позивачку в передбачений Законом України «Про захист прав споживачів»строк, діяв у відповідності з вимогами закону.

За таких обставин підстав для задоволення вимог позивачки в цій частині не вбачається.

Також помилково суд дійшов висновку і щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди.

Пленум Верховного Суду України у постанові №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування передбачено нормами Конституції України, законами України або договором.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом виниклі між сторонами спірні правовідносини випливають з договірних відносин щодо надання кредиту, які відносяться до зобов'язальних відносин, тому положення ст.. 1167 ЦК України на ці правовідносини не поширюються, оскільки вона регулює деліктні відносини.

Ст.. 611 ЦК України, яка регулює наслідки порушення зобов'язань, у тому числі, які виникають з договірних відносин, передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правовими нормами, які регулюють договірні правовідносини, що випливають з кредитних відносин не передбачено такого наслідку, як відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язань,

Умовами укладених між сторонами кредитних договорів також не передбачено відшкодування позивачці моральної шкоди у разі порушень умов договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушень умов договору не допущено, а відповідно права позивачки не порушено.

За таких обставин підстав для стягнення на користь позивачки моральної шкоди на вбачається.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»- задовольнити.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, Державна іпотечна установа про визнання протиправними дії по зміненню умов кредитного договору та зобов'язання виконати умови договору -скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, Державна іпотечна установа про визнання протиправними дії по зміненню умов кредитного договору та зобов'язання виконати умови договору -відмовити.

Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий :

Судді: