донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.01.2013 р. справа №5009/4046/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А.
суддів Радіонової О.О., Татенко В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Кліменченко С.В. - довіреність б/н від 02.01.2013р.
від відповідача:не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", сел. Відрадне, Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від29.11.2012р. (повний текст підписано 03.12.2012р.)
у справі№5009/4046/12 (суддя Немченко О.І.)
за позовомПриватного виробничого підприємства "Вибір", м. Суми
до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", сел. Відрадне, Запорізької області
про стягнення 151 959грн.57коп.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2012р. у справі №5009/4046/12 позовні вимоги Приватного виробничого підприємства "Вибір", м. Суми до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", сел. Відрадне, Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 151 959грн.57коп., з яких 144 750,00грн. сума основного боргу, 6 005,23грн. пеня, 1 204,34грн. сума 3% річних - задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 144 750,00грн., 3% річних у розмірі 1 201,04грн., пеню в сумі 59,35грн., витрати на оплату судового збору 2 917,62грн.
Публічним акціонерним товариством "Відрадненське", сел. Відрадне, Запорізької області подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на припущення з боку позивача порушень виконання зобов'язань за договором поставки №30/05/2011 від 30.05.2011р. в частині надання документів на поставлену продукцію згідно п.4.2 договору, у зв'язку із чим, на думку відповідача, не настав строк оплати отриманої продукції.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, на адресу апеляційного суду надіслав клопотання про відкладання розгляду справи. Проте, апеляційний суд вказане клопотання залишає без задоволення, оскільки в силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Отже, в разі зайнятості одного з представників підприємства, сторони не позбавлені можливості направити у судове засідання іншу особу, наділивши її відповідними повноваженнями. Крім того, відповідно до ст.102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою в апеляційну інстанцію. Строк розгляду апеляційної скарги може бути продовжений на 15 днів за заявою сторін, однак в даному випадку від сторін не надходило заяв про продовження строку розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Приватне виробниче підприємство "Вибір", м. Суми звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", сел. Відрадне, Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 151 959грн.57коп., з яких 144 750,00грн. сума основного боргу, 6 005,23грн. пеня, 1 204,34грн. сума 3% річних.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", сел. Відрадне, Запорізької області обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №30/05/2011 від 30.05.2011р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу продукцію на загальну суму 222 750,00грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи видатковими накладними. При цьому, вартість поставленої продукції відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 144 750,00грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня та 3% річних.
Задовольняючи частково позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", сел. Відрадне, Запорізької області суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки №30/05/2011 від 30.05.2011р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.
Так, 30.05.2011р. між Приватним виробничим підприємством "Вибір", м. Суми (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Відрадненське", сел. Відрадне (покупець) укладено договір поставки №30/05/2011, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю товари, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар (п.1.1 договору).
Відповідно до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство "Відрадненське" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Відрадненське". Тобто відповідачем по справі є Публічне акціонерне товариство "Відрадненське".
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.1.2 договору найменування, кількість, ціна товару, що є предметом поставки за цим договором, зазначаються у видаткових накладних та є його невід'ємними частинами.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що якість товару, який є предметом за цим договором має відповідати державним стандартам та сертифікату якості, виданого підприємством-виробником. Постачальник зобов'язаний на кожну партію товару, що є предметом поставки за цим договором, видати сертифікат, який посвідчує відповідність названої продукції вимогам відповідних стандартів (п.2.2 договору).
Постачальник відвантажує товар покупцю за цінами, що визначені у видаткових накладних, які виписуються на кожну партію товару (п.4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору визначено, що на кожну партію товару, що є предметом поставки за цим договором, постачальник зобов'язаний видати супровідні та інші документи у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Згідно п.4.3 договору поставка товару здійснюється згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 на умовах ЕXW (м. Дніпропетровськ).
Поставка товару здійснюється згідно видаткових накладних, які виписуються на кожну партію товару (п.5.2 договору).
Відповідно до п.12.1, п.12.2 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Пунктом 12.6 договору визначено, що якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону за 14 календарних днів до закінчення строку дії договору про припинення дії цього договору, то цей договір автоматично пролонгується на такий самий термін та на тих самих умовах.
Оскільки сторонами не надано доказів припинення дії цього договору, суд дійшов висновку, що договір згідно п.12.6 пролонгований на такий самий термін та на тих самих умовах і діяв в період здійснення спірної поставки.
Договір поставки №30/05/2011 від 30.05.2011р. підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.
Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору поставки №30/05/2011 від 30.05.2011р. позивач поставив, а відповідач за видатковими накладними №272 від 14.06.2012р. на суму 82 500грн.00коп., №299 від 27.06.2012р. на суму 82 500грн.00коп., №352 від 20.07.2012р. на суму 57 750грн.00коп. отримав товар - монокальцій фосфат загальною вартістю 222 750,00грн.
Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „получил(а)" та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №327 від 27.06.2012р., №372 від 20.07.2012р., копії яких залучені до справи, а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.
Належність вищевказаних первинних документів до предмету спору перевірена судом та не спростована сторонами.
Відповідно до п.6.1 договору, покупець здійснює розрахунок в розмірі 100% вартості партії товару згідно виставленого рахунка-фактури на умовах відстрочення платежу до 7 календарних днів з моменту фактичної поставки товару відповідно до умов цього договору.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Господарським судом встановлено, що відповідачем була сплачена сума в розмірі 78 000грн.00коп., внаслідок чого борг за спірною поставкою складає 144 750,00грн.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 144 750,00грн.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 144 750,00грн., Публічним акціонерним товариством "Відрадненське", сел. Відрадне допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 144 750,00грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Наряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 005,23грн. за період прострочення з 22.06.2012р. по 22.10.2012р.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п.8.3 договору поставки, за прострочення терміну розрахунку вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми заборгованості.
На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня в розмірі 6 005,23грн. за період прострочення з 22.06.2012р. по 22.10.2012р.
Наразі, судом першої інстанції позовні вимоги в цій частині задоволені частково в сумі 59грн.35коп. із посиланням на те, що договором не передбачено стягнення пені з урахуванням всіх днів прострочення.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає відповідні посилання місцевого суду помилковим, оскільки безпосередньо стягнення пені договором передбачене, а ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено поняття пені, що є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто, судова колегія вважає, що додаткового тлумачення правової природи пені договір поставки не повинен містити.
Таким чином, розглянувши та перевіривши розрахунок пені, що наданий позивачем та беручи до уваги правильність розрахунку позивача, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 6 005,23грн. за період прострочення з 22.06.2012р. по 22.10.2012р. підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині відмови у стягнення пені в розмірі 5 945,88грн.
Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 204,34грн. за період прострочення з 22.06.2012р. по 22.10.2012р.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає його арифметично вірним, тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1 204,34грн. за період прострочення з 22.06.2012р. по 22.10.2012р. підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частини відмови щодо стягнення 3% річних в розмірі 03,30грн.
В решті рішення господарського суду Запорізької області за мотивами, зазначеними апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на припущення з боку позивача порушень виконання зобов'язань за договором поставки №30/05/2011 від 30.05.2011р. в частині надання документів на поставлену продукцію згідно п.4.2 договору, у зв'язку із чим, на думку відповідача, не настав строк оплати отриманої продукції, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені, з огляду на наступне.
Як зазначено вище, п.4.2 договору визначено, що на кожну партію товару, що є предметом поставки за цим договором, постачальник зобов'язаний видати супровідні та інші документи у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Крім того, відповідно до п.7.1 договору сторони передбачили, що приймання продукції за кількістю здійснюється в порядку, встановленому Інструкцією №П-6, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 16.06.1965р. та приймання продукції за якістю - в порядку, встановленому Інструкцією №П-7, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 25.04.1966р.
Так, згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідних актів та доказів наявності інших заперечень при отриманні товару щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції відповідачем до матеріалів справи не надано.
Оскільки відповідачем не надано доказів незгоди щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань щодо надання документів, передбачених п.4.2 договору, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, колегія суддів вважає, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №30/05/2011 від 30.05.2011р. та надав документи, зазначені в п.4.2 договору разом з продукцією. Іншого суду не доведено, а відтак відповідні заперечення відповідача судовою колегією до уваги не приймаються.
На ряду з зазначеним, судовою колегією не приймаються надані відповідачем додаткові докази, а саме висновок Торгово-промислової палати України №2519 від 29.10.2012р. про форс-мажорні обставини, оскільки відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами. При цьому додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Наразі, відповідачем жодним чином не обґрунтована неможливість надання висновку Торгово-промислової палати України №2519 від 29.10.2012р. про форс-мажорні обставини суду першої інстанції.
Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", сел. Відрадне, Запорізької області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2012р. у справі №5009/4046/12 змінити в частині відмови у стягнення пені в розмірі 5 945,88грн. та 3% річних в розмірі 03,30грн.
Абзаци перший та другий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:
«Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька область, Запорізький район, сел. Відрадне, вул. Перемоги, буд. 3, код ЄДРПОУ 00852186, р/р 26007900698028 в філії ПУМБ м. Дніпропетровськ, МФО 305813) на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, офіс 6, код ЄДРПОУ 30608151, р/р 26000799986705 в ПАТКБ "Правекс-Банк", МФО 380838) 144 750грн.00коп. основного боргу, 6 005грн.23коп. пені, 1 204грн.34коп. 3% річних та 3 039грн.19коп. судового збору».
Господарському суду Донецької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".
Абзац третій резолютивної частини рішення виключити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 22.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови підписано 25.01.2013р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: О.О. Радіонова
В.М. Татенко
Надруковано: 5 прим.
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - до справи;
1 - гос. суду Запорізької області;
1 - ДАГС.