ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
22.01.2013Справа №5002-22/ 3874-2012
За позовом фізичної особи-підприємця Попової Галини Миколаївни
до відповідача Будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи - підприємця Мартинюка Івана Івановича.
про стягнення 102 024,00 грн та визнання права власності
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача Дюкар Є.С., представник, довіреність № б/н від 11.07.2012,
від відповідача не з'явився,
від третьої особи не з'явився,
СУТЬ СПОРУ: фізична особа - підприємець Попова Галина Миколаївна звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс» про стягнення суми боргу в розмірі 102 024,00 грн та визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови укладеного між сторонами договору підряду №763 від 29 жовтня 2004 року.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2012 року порушено провадження у справі.
Заявою від 20.11.2012 позивач доповнив позовні вимоги та просить суд визнати за фізичною особою - підприємцем Поповою Галиною Миколаївною право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Інтернаціональна, 26, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, що складається з : житлового будинку (літ. «А»), площею 98,9 кв.м.; мансарди, площею 98,9 кв.м.; тамбура (літ. «а»), площею 9,6 кв.м.; котельні (літ. «Ж»), площею 3,4 кв.м.; навісу (літ. «І»), площею 27,9 кв.м.; літньої кухні (літ. «К»), площею 17,1 кв.м.; сараю (літ. «Л»), площею 5,3 кв.м.; бані (літ. «М»), площею 16,9 кв.м.; навісу (літ. «Н»), площею 48,7 кв.м.; вольєру (літ. «О»), площею 4,5 кв.м. Стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 102 024,00 грн. за договором підряду № 763 від 29 жовтня 2004 року.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2012 до участі у справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу - підприємця Мартинюка Івана Івановича; заяву позивача щодо доповнення позовних вимог прийняти до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2012 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Стрельніковій Оксані Андріївні, свідоцтво експерта №1352 продовжено до 25.05.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова Експертна Палата».
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2012 провадження у справі зупинено.
28.12.2012 на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим повернені матеріали справи №5002-22/3874-2012 з експертним висновком №289-03/12 від 27.12.2012.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2013 провадження у справі поновлено.
Відповідач явку представника у судові засідання не забезпечив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень.
Відповідно до пунктів 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.
Розглянув матеріали справи та дослідивши надані учасниками процесу докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням засідання, оформленим протоколом, Сімферопольського міськвиконкомом №29 «Про включення домоволодінь в муніципальний фонд міських рад» від 24 грудня 1953 року будинок №26 по вулиці Інтернаціональна в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим включено в муніципальний фонд міської Ради, що підтверджується відповідною архівною випискою, виданою Державним архівом в Автономній Республіці Крим 18 квітня 2006 року (а.с. 30).
На виконання вимог діючого на той час законодавства, вищевказане рішення органу місцевого самоврядування 04 травня 1954 року затверджено рішенням виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих №349 «Про затвердження рішення Сімферопольського міськвиконкомом №29 від 24 грудня 1953 року».
26 липня 2006 року наказом Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим №401 «Про приватизацію шляхом викупу, визначення дати оцінки та проведення інвентаризації об'єкта комунальної власності Сімферопольської міської ради - приміщень по вул. Інтернаціональній, 26» надано дозвіл на приватизацію шляхом викупу об'єкта комунальної власності Сімферопольської міської ради - приміщень по вул. Інтернаціональній, 26» (користувач - фізична особа-підприємець Мартинюк І.І.).
Таким чином, фізична особа-підприємець Мартинюк І.І. став власником вищевказаного нерухомого майна.
22 вересня 2006 року між Мартинюком Іваном Івановичем та Поповою Галиною Миколаївною було укладено договір дарування, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим в Україні Стоковською Т.В. за реєстром №4046.
Згідно пункту 1 вищевказаного договору дарування Мартинюк І.І. подарував, а Попова Г.М. прийняла в дар нежилі приміщення, що розташовані в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим в Україні по вулиці Інтернаціональній, 26, що складаються з: літ. «А» №№1, 2, 3, 4; літ. «Б» №№1, 1, 2, загальною площею 78,9 кв. м.
На підставі вищевказаного договору позивач зареєстрував право власності на вищевказане майно, про що свідчить витяг про реєстрацію прав власності №12024593 від 03.10.2006 (а.с. 68).
Крім того, ще 29 жовтня 2004 року між фізичною особою-підприємцем Мартинюком Іваном Івановичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Строитель-Плюс» (відповідачем) було укладено договір підряду на будівельні та монтажні роботи (договір).
Відповідно до умов вказаного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо виконання будівельно-оздоблювальних та монтажних робіт з реконструкції житлового будинку №26 по вулиці Інтернаціональна в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.
Згідно відомостей, зазначених у інвентарній справі та технічному паспорті, новозбудоване відповідачем по замовленню фізичної особи-підприємця Мартинюка І.І. нерухоме майно складається з: житлового будинку (літ. «А»), площею 98,9 кв. м; мансарди, площею 98,9 кв. м; тамбура (літ. «а»), площею 9,6 кв. м; котельні (літ. «Ж»), площею 3,4 кв. м; навісу (літ. «І»), площею 27,9 кв. м; літньої кухні (літ. «К»), площею 17,1 кв. м; сараю (літ. «Л»), площею 5,3 кв. м; бані (літ. «М»), площею 16,9 кв. м; навісу (літ. «Н»), площею 48,7 кв. м; вольєру (літ. «О»), площею 4,5 кв. м. Інвентаризаційна вартість спірного нерухомого майна складає 885 639,36 грн (звідний акт вартості будівель, допоміжних будов та споруд).
01 серпня 2012 року між фізичною особою-підприємцем Мартинюком Іваном Івановичем та фізичною особою-підприємцем Поповою Галиною Миколаївною було укладено договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до пункту 1 договору про передачу права вимоги, фізична особа-підприємець Мартинюк Іван Іванович передав фізичній особі-підприємцю Поповій Г.М. право на реєстрацію права власності на новозбудоване спірне майно та усі права та обов'язки за договором підряду на будівельні та монтажні роботи від 29 жовтня 2004 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем Мартинюком Іваном Івановичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Строитель-Плюс».
Проте, як зазначає позивач, з невідомих причин, відповідач відмовляється підписувати акти виконаних робіт з будівництва новозбудованих будівель, які необхідні для реєстрації права власності у відповідному органі реєстрації.
Проте, у зв'язку із тим, що відповідач не вчиняє дії щодо передачі вищезазначеного майна позивачеві, позивач, у свою чергу, отримує збитки.
Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати, а саме 102 024,00 грн (ціну договору), так як відповідач ухиляється від виконання обов'язків за договором підряду, у зв'язку з чим позивач несе матеріальні збитки.
Наведе, позивач мотивує тим, що у випадку наявності прав на вищевказане майно, отримував би прибуток із здачі нерухомого майна в оренду.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 225 Цивільного кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З наведених правових норм вбачається, що застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків можливо за наявності наступних умов: 1) протиправні дії (бездіяльність); 2) наявність збитків; 3) причинно-наслідковий зв'язок між ними; 4) вина правопорушника.
Вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 102 024,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів щодо наявності реальних потенціальних контрагентів у відносинах оренди спірного майна.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до Закону України «Про судовий збір», повивачем не в повному обсязі був сплачений судовий збір за подання позову майнового характеру, а саме не доплачено 434,98 грн, що і підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.
Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про визнання за фізичною особою - підприємцем Поповою Галиною Миколаївною права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Інтернаціональна, 26, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, що складається з : житлового будинку (літ. «А»), площею 98,9 кв.м.; мансарди, площею 98,9 кв.м.; тамбура (літ. «а»), площею 9,6 кв.м.; котельні (літ. «Ж»), площею 3,4 кв.м.; навісу (літ. «І»), площею 27,9 кв.м.; літньої кухні (літ. «К»), площею 17,1 кв.м.; сараю (літ. «Л»), площею 5,3 кв.м.; бані (літ. «М»), площею 16,9 кв.м.; навісу (літ. «Н»), площею 48,7 кв.м.; вольєру (літ. «О»), площею 4,5 кв.м.
Суд вважає зазначені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, згідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Крім того, приписами статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Укладеним між сторонами договором будівельного підряду не передбачена інша правова конструкція щодо виникнення права власності на збудоване майно між та що встановлена змістом статті 876 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем не підписуються акти виконаних робіт за договором підряду у зв'язку із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05 листопада 2009 року № 1702-VІ.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05 листопада 2009 року №1702-VІ, істотною умовою договору про набуття права власності на нерухоме майно є кадастровий номер земельної ділянки, за якої знаходиться придбаний об'єкт нерухомості, але, предметом договору будівельного підряду є не набуття права власності на нерухоме майно, а виконання певного обсягу робіт, результатом якого є створення нової речі.
Тобто, договори про набуття права власності на нерухоме майно (глава 54-55 Цивільного кодексу України), за власною правовою природою відносяться до групи зобов'язань про передачу майна у власність (договір купівлі-продажу, договір міни, договір дарування тощо), в той же час договір підряду, його різновиди відносяться до групи зобов'язань про викання робіт (глава 61-62 ЦК України).
У зв'язку із зазначеним вказаний правовий акт не регулює спірні відносини між сторонами.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні правовідносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
3 огляду на зазначене, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05 листопада 2009 року № 1702-VІ регулює правовідносини, які виникли після набуття їм чинності, тобто з дня його опублікування з 10 грудня 2009 року.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з моменту укладання договору на будівельно-оздоблювальні та монтажні роботи, тобто з 29 жовтня 2004 року. Ці правовідносини не регулюються нормами заначеного правового акту.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів невідповідності укладеного між сторонами спірного договору вимогам чинного законодавства, зокрема, Цивільного кодексу України, під час розгляду даної справи суду надано не було.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.
Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (ст. 193 Господарського кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається з підстав, не заборонених законом, зокрема, з правочинів.
Частина 2 статті 331 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Так, в рамках даної господарської справи була проведена судова будівельно-технічна експертиза, з експертного висновку якої вбачається, що нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Інтернаціональна, № 26 у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, яке складається з: житлового будинку (літ. «А», площею 98,9 кв.м.); мансарди, площею 98,9 кв.м.; тамбура (літ. «а»), площею 9,6 кв.м.; котельної (літ. «Ж»), площею 3,4 кв.м.; навісу (літ «И»), площею 27,9 кв.м.; літньої кухні (літ «К»), площею 17,1 кв.м.; сараю (літ «Л»), площею 5,3 кв.м. ; лазні (літ «М»), площею 16,9 кв.м.; навісу літ «Н»), площею 48,7 кв.м.; вольєру (літ «О»), площею 4,5 кв.м. відповідає діючим державним будівельним нормам та правилам, за винятком:
- висота поверху житлових кімнат і кухонь від підлоги до стелі в житловому будинку літ «А» складає від 2,47 м, повинна бути 2,5 м;
- вхід в будівлю житлового будинку здійснюється з ганку і становить 0,1 м, повинен бути 0,15 м.
Нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Інтернаціональна, № 26 у м. Сімферополі Автономна Республіка Крим, яке складається з: житлового будинку (літ. «А», площею 98,9 кв.м.); мансарди, площею 98,9 кв.м.; тамбура (літ. «а»), площею 9,6 кв.м.; котельної (літ. «Ж»), площею 3,4 кв.м.; навісу (літ «И»), площею 27,9 кв.м.; літньої кухні (літ «К»), площею 17,1 кв.м.; сараю (літ «Л»), площею 5,3 кв.м. ; лазні (літ «М»), площею 16,9 кв.м.; навісу літ «Н»), площею 48,7 кв.м.; вольєру (літ «О»), площею 4,5 кв.м., є закінченим будівництвом (має 100% будівельну готовність) і придатне для експлуатації за функціональним призначенням.
Таким чином, за змістом ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України позивач став власником нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Інтернаціональна, №26 у м. Сімферополі.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, пункту 2 статті 20 Господарського кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України захист порушеного права може здійснюватись судом, у тому числі й шляхом визнання цих прав.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на спірне майно за позивачем.
Однак, позивачем не був сплачений судовий збір за подання вимоги про визнання права власності.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 05.07.2012 №01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» зазначається, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто як зі спору майнового характеру).
Відповідно до технічного паспорту на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Інтернаціональна, 26 у м. Сімферополі інвентаризаційна вартість спірного нерухомого майна складає 885 639,36 грн (звідний акт вартості будівель, допоміжних будов та споруд).
За таких обставин судовий збір за подання вимоги про визнання права власності складає 17712,79 грн.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги в частині визнання права власності підлягають задоволенню, то судовий збір у розмірі 17712,79 грн покладається на відповідача.
Згідно з статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28 січня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.В задоволені позовних вимог в частині стягнення 102 024,00 грн матеріальних збитків - відмовити.
3.Визнати за фізичною особою - підприємцем Поповою Галиною Миколаївною право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Інтернаціональна, 26, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, що складається з : житлового будинку (літ. «А»), площею 98,9 кв.м.; мансарди, площею 98,9 кв.м.; тамбура (літ. «а»), площею 9,6 кв.м.; котельні (літ. «Ж»), площею 3,4 кв.м.; навісу (літ. «І»), площею 27,9 кв.м.; літньої кухні (літ. «К»), площею 17,1 кв.м.; сараю (літ. «Л»), площею 5,3 кв.м.; бані (літ. «М»), площею 16,9 кв.м.; навісу (літ. «Н»), площею 48,7 кв.м.; вольєру (літ. «О»), площею 4,5 кв.м.
4.Стягнути з Будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс» на користь фізичної особи-підприємця Попової Галини Миколаївни 6007,40 грн витрат за проведення судової експертизи.
5.Стягнути з фізичної особи-підприємця Попової Галини Миколаївни на користь Державного бюджету України 434,98 грн судового збору.
6.Стягнути з Будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс» на користь Державного бюджету України 17712,79 грн судового збору.
7.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.А. Калініченко