Справа №2-359/07

РІШЕННЯ

ІМ"ЯМ      УКРАЇНИ

16 листопада 2007 г.                         Вільногірський міський суд Дніпропетровської обл.

у складі:

головуючого                                                     судді Болоніної М. Б.

при секретарі                                                              Шараповій О.О.

за участю позивача                                                     ОСОБА_1

представника позивача                             адвоката ОСОБА_2

З особи                                                                         ОСОБА_3

відповідача                                                                  ОСОБА_4

представника відповідача                                          ОСОБА_5

представника 3 особи                                                  ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.  Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_4 про визнання такою,  що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічним позовомОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до своєї сестри,  ОСОБА_4 про визнання її та 2 її неповнолітніх дітей такими,  що втратили право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1,  де зазначає наступне.

Позивач та 2 її неповнолітніх дітей - ОСОБА_7,  2002р.н. таОСОБА_8 ,  2004р.н. зареєстровані та постійно мешкають у зазначеній квартирі. Крім них там також зареєстровані за паспортним обліком,  але не проживають її рідні сестра ОСОБА_4,  відповідач по справі,  з 2 неповнолітніми дітьми та рідна сестра ОСОБА_3,  З особа по справі,  з 2 неповнолітніми дітьми. Квартира є комунальною власністю,  договір найму жилого приміщення було укладено з батьком сторін - ОСОБА_9,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1,  після його смерті договір не переукладався з-за наявності боргу по комунальних платежах. Квартира складається з 3 кімнат,  розташована на 1 поверсі 5-поверхового будинку.

Відповідач ОСОБА_4 у 1992р. уклала шлюб,  в цей же рік в неї народилась дитина,  з 1994р. вона с сім'єю стала мешкати за іншою адресою,  з того часу спірним житлом не користується і наміру ним користуватись не мала,  оплату за квартиру та комунальні послуги не здійснювала і не здійснює. Більш того,  на цей час відповідач та її сім'я мають окреме житло у с. Новомиколаївка Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл.,  де постійно мешкають. Будь-яких особистих речей відповідача або ч.1енів її сім'ї в спірному житлі немає з 1994р.,  вселитись та мешкати там відповідач не намагалась,  до суду або інших органів з питань вселення не зверталась,  поважних причин її непроживання в квартирі не існує. В добровільному порядку відповідач не бажає знятись з реєстраційного обліку,  комунальні платежі,  що нараховуються на неї та 2 її дітей,  збільшують борг за квартиру.

Позивач вважає,  що відповідач з дітьми вибула на інше постійне місце проживання до другого населеного пункту,  має там житло,  тобто втратила право користування спірним жилим приміщенням з моменту вибуття,  і просить зобов'язати житлово-комунальний орган - КП «ВО ЖКГ» - зняти відповідача та її дітей з реєстраційного обліку.

Відповідач звернулась до суду з зустрічним позовом про вселення в спірне жиле приміщення,  де зазначає,  що спірна квартира була надана у 1985р. її матері,  ОСОБА_10.,  на сім'ю з 7 осіб,  на момент отримання квартири там були прописані вона,  її батьки,  2 братів та сестри - позивач та третя особа по справі. Приблизно у 1986-1987р.р. їх матері ОСОБА_10. була надана в користування інша квартира - у АДРЕСА_2,  куди переселились мати та брат ОСОБА_11. За взаємною згодою мешканців цієї квартири відповідач до 2000р. проживала там разом зі своєю сім'єю,  позивач ОСОБА_1 та 3 особа ОСОБА_3 в цей час проживали в с. Носуньки Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл. У 2003р. відповідач влаштувалась на роботу на залізничну станцію Верхньодніпровськ,  де працює по теперішній час.  На протязі періоду з 2000 по 2006р.р вона неодноразово бувала у спірній квартирі,  ночувала в ній у разі необхідності,  в неї були ключі від квартири. Приблизно на початку 2007р. вона з'явилась у квартирі,  але потрапити туди не змогла,  бо був замінений замок. 10.03.2007р. вона у присутності депутата Вільногірської міської ради спробувала увійти до квартири,  але позивач не дала їй такої можливості,  тобто почала перешкоджати у користуванні житлом.

Відповідач вважає,  що була відсутня у спірному жилому приміщенні з поважної причини,  а саме за умовами та характером роботи в іншому населеному пункті,  тому за нею згідно  ст. 71 ЖК України зберігається жиле приміщення протягом усього часу виконання такої роботи,  право користування квартирою вона не втратила і просить вселити її до квартири.

Під час судового розгляду справи відповідач уточнила свої позовні вимоги і висловила намір про вселення до спірної квартири разом з 2 неповнолітніми дітьми,  які зареєстровані там за паспортним обліком.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримала,  зустрічні позовні вимоги не визнала,  суду також пояснила,  що спірну квартиру отримала її мати на сім'ю з 7 осіб,  в квартирі проживали батьки,  а позивач з братами і сестрами проживала у бабусі в с. Посуньки. Після укладення шлюбу сестра ОСОБА_12 поселилась у квартирі в АДРЕСА_2,  яку отримала їх матір в порядку черговості за місцем роботи,  проживала там з сім'єю з 1994р. по 2000р.,  а згодом переїхала до с. Новомиколаївка Верхньодніпровського р-ну,  де проживає у будинку чоловіка,  працює на залізничній станції Верхньодніпровськ,  діти навчаються у тому ж селищі. В спірній квартирі з 1994р. по 2003р. ніхто не жив,  були відключені вода та газ,  щоб не створювати заборгованість. З 2003р. там проживає позивач с чоловіком та 2 дітьми,  вони зробили ремонт,  завезли меблі,  частково погашають заборгованість по комунальних платежах,  яка становить 12000гр. З 2005р. позивач просила сестру ОСОБА_4 виписатись з квартири,  щоб не збільшувався борг. Проти вселення відповідача позивач заперечує,  ОСОБА_4 тривалий час квартирою не цікавилась,  комунальні послуги жодного разу не оплатила,  участі в ремонті та утриманні квартири не приймала. До лютого 2007р. відповідач свого наміру користуватись спірним житлом не висловлювала,  вселятись до квартири не намагалась,  після подання позивачем позову до суду приїхала з свекрухою та депутатом,  дітей з нею не було,  позивач з чоловіком повідомили її,  що до квартири не впустять до закінчення розгляду справи судом.

З особа по справі на стороні позивача - ОСОБА_3 - позов підтримала,  проти задоволення зустрічного позову заперечувала,  суду пояснила,  що з 2000р. проживає з сім'єю у квартирі по АДРЕСА_2. З 1994р. по 2000р. в цій квартирі мешкала сестра ОСОБА_4 зі своєю сім'єю,  потім переїхала до с. Новомиколаївка,  де живе в окремому будинку. ОСОБА_12 ніколи не скаржилась на погані відносини з чоловіком та свекрухою,  наміру повертатись до м. Вільногірська не висловлювала. З особа допомагає позивачу погашати борг по квартирі,  має намір знятись з реєстраційного обліку після закінчення розгляду справи,  користуватись спірною квартирою на бажає.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала,  підтримала свої зустрічні позовні вимоги,  суду пояснила,  що з 1994р. до 2000р. проживала з чоловіком і дітьми у квартирі матері у АДРЕСА_2,  перебувала на обліку у Центрі зайнятості,  але їй роботу не пропонували. У травні 2000р. вона з сім'єю переїхала до с. Новомиколаївка Верхньодніпровського району,  де мати чоловіка надала їм будинок в тимчасове користування,  строк проживання вони не визначали,  договорів не укладали,  оплачують користування газом та електроенергією. З 02.06.2003р. відповідач працює на залізничній станції Верхньодніпровськ,  діти відвідують школу у с. Новомиколаївка,  перебувають там на обліку у лікарні. Вона неодноразово пропонувала матері та сестрам приватизувати спірну квартиру та розміняти на 3 однокімнатні або сплатити їй якісь кошти за її частку,  на що вони не погодились. 10.03.2007р. вона здійснила спробу заселитись до квартири,  приїхала з свекрухою і привезла свої речі,  але її до квартири не впустив чоловік позивача. Замок на вхідних дверях замінений,  ключів вона не має. У серпні 2007р. її шлюб з чоловіком розірвано,  вона з дітьми проживає на найманій квартирі,  від чоловіка вибралась добровільно.

Представник 3 особи по справі - КП „ВО ЖКГ м.  Вільногірську",  наймодавця спірної квартири - заперечень проти позову та зустрічного позову не висловила,  віднесла прийняття рішення у справі на розсуд суду,  суду пояснила,  що спірна квартира знаходиться на балансі їх підприємства,  договір найму жилого приміщення укладений з батьком сторін і після його смерті не переукладався. По квартирі існує заборгованість по комунальних платежах,  відомості про те,  хто користується квартирою,  у підприємства відсутні,  є лише інформація про паспортний облік.

Вислухавши пояснення учасників процесу,  показання свідків,  дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази,  суд доходить до висновку,  що позовні вимоги підлягають задоволенню,  а в зустрічному позові відповідачу необхідно відмовити.

Згідно  ст.  ст.  10, 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін,  кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позовні вимоги позивача знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду справи.

Позивач,  яка при допиті в якості свідка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань,  підтримала свої пояснення щодо непроживання ОСОБА_4 у спірній квартирі з 1994,  тобто близько 13 років,  наявність у неї житла та роботи в іншому населеному пункті,  відсутність прояву інтересу до квартири до пред'явлення позову до суду.

Такі пояснення позивача підтверджені показаннями всіх свідків по справі,  як з боку позивача,  так і з боку відповідача,  а також письмовими матеріалами справи.

Так,  свідкиОСОБА_13 ,  чоловік позивача,  ОСОБА_14 ,  чоловік 3 особи, ОСОБА_15 таОСОБА_11,  брати сторін,  та 3 особа ОСОБА_3,  допитана в якості свідка,  показали суду,  що відповідач в спірній квартирі не проживає з 1994р.,  з того часу до 2000р. проживала у АДРЕСА_2,  у 2000р. виїхала до с. Новомиколаївка,  де проживає з чоловіком та дітьми в окремому будинку,  тимчасовим своє житло ніколи не вважала,  наміру повернутись до м. Вільногірська не висловлювала. Сама відповідач також не заперечує проти того,  що не користується спірною квартирою з 1994р.

Сусіди позивача ОСОБА_16  та ОСОБА_17 суду показали,  що спірною квартирою тривалий час ніхто не користувався,  вона стояла закрита,  вікна були побиті. Приблизно з 2003р. у квартирі проживає позивач з сім'єю,  ОСОБА_4 не з'являлась більше 10 років.

Свідок з боку відповідача ОСОБА_18показала,  що відповідач не живе у м. Вільногірську більше 5 років,  раніше проживала по вул. АДРЕСА_2.

Свідок була присутня при тому,  як відповідач приїхала до спірної квартири,  щоб залишити там деякі речі,  але позивач з чоловіком її не впустили.

Матеріалами справи встановлено,  що спірна квартира була надана матері сторін -ОСОБА_10. у 1985р. на сім'ю в складі 7 осіб,  до числа яких входять також сторони по справі та 3 особа (ар.с. 11),  згідно довідок КП «ВО ЖКГ» (ар.с.  13, 70) за паспортним обліком по квартирі значаться сторони,  3 особа та їх неповнолітні діти. У відповідності до витягу з особового рахунку по спірній квартирі (ар.с. 71) договір найму жилого приміщення укладений з батьком сторін - ОСОБА_9,  заборгованість по сплаті комунальних послуг,  що надає КП «ВО ЖКГ»,  станом на 01.04.2007р. складає 2662гр.,  комунальні платежі за квартиру,  водовідведення,  газопостачання,  питну воду за період з 02.06.2003р. по 23.08.2007р. частково здійснювала позивач (ар.с.  110-112).

Згідно повідомлення начальника відділу кадрів Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці (ар.с. 41),  ОСОБА_4 працює на посаді прибиральника службових приміщень  ст. Верхньодніпровськ з 02.06.2003р.,  наміру щодо свого звільнення не висловлювала,  заяву про звільнення не подавала. У відповідності до трудової книжки відповідача (ар.с. 56-57) вона з 19.11.1998р. по 15.08.1999р.отримувала допомогу по безробіттю,  з 02.06.2003р. працює прибиральником службових приміщень  ст. Верхньодніпровськ. Довідками та повідомленням директора Новомиколаївської СЗОШ №1 (ар.с. 43.44, 45) констатується навчання там неповнолітніх дітей відповідача з 2000р. та відсутність заяв про їх переведення або відрахування. Згідно повідомлення головного лікаря Верхньодніпровської ЦРЛ (ар.с. 47),  сім'я ОСОБА_4 спостерігається в Новомиколаївській амбулаторії з 2000р.,  за цей період ОСОБА_4 та неповнолітні ОСОБА_19 і ОСОБА_20неодноразово звертались за медичною допомогою з приводу захворювань і проходили амбулаторне та стаціонарне лікування.

Таким чином,  суд доходить до висновку,  що відповідач ОСОБА_4 у 1994 вибула зі спірної квартири на інше постійне місце проживання - в квартиру у АДРЕСА_2,  де проживала з сім'єю до травня 2000р.,  а після цього вибула до іншого населеного пункту - с. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської обл. для постійного проживання разом з чоловіком та дітьми,  влаштувалась на постійну роботу,  тобто у відповідності до ч.2  ст. 107 ЖК України втратила право користування спірним житлом з дня вибуття. П.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985р. №2 „Про деякі питання,  що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (із послідуючими змінами) роз'яснює,  що відповідно до  ст. 107 ЖК України особа втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття на інше постійне місце проживання незалежно від пред'явлення позову про це. Протягом 13 років відповідач участі в утриманні спірної квартири не приймала,  комунальні платежі,  які нараховувались на неї та 2 її дітей,  не сплачувала,  житлом не цікавилась до звернення позивача до суду. Неповнолітні діти позивача - ОСОБА_20та ОСОБА_19,  які мешкають разом з нею,  також визнаються такими,  що втратили право користування спірним жилим приміщенням.

Заперечення відповідача проти позову,  викладені у формі зустрічного позову,  виявились необгрунтованими та такими,  що суперечать іншим зібраним по справі доказам.

Суду не надано жодного доказу того,  що відповідач залишила спірну квартиру тимчасово і відсутня там за особливими умовами та характером роботи,  як на це вказується у позові. Під час судового розгляду справи з пояснень сторін та свідків і матеріалів справи встановлено,  що відповідач з сім'єю виїхала до с. Новомиколаївка в травні 2000р.,  а працевлаштувалась на залізничну станцію Верхньодніпровськ лише 02.06.2003р.,  при укладенні трудового договору з нею строк не визначався. Крім того,  як слідує зі змісту п. 11 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України,  під особливими умовами та характером роботи мається на увазі робота членів екіпажів суден,

працівників геологічних,  розвідувальних партій,  експедицій,  та інших працівників,  діяльність яких пов'язана з постійним пересуванням,  тобто посада прибиральника службових приміщень до переліку таких робіт не відноситься,  немає жодних підстав вважати відсутність відповідача у спірному жилому приміщення на протязі 13 років тимчасовою.

Ствердження відповідача,  що вона на протязі з 2000р. по 2006р. неодноразово бувала в спірній квартирі і ночувала там при необхідності,  спростовуються поясненнями позивача та 3 особи і показаннями свідків ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14. ,  ОСОБА_16 , ОСОБА_17.,  ОСОБА_15., ОСОБА_11про те,  що у квартирі з 1994р. по 2003р. ніхто не проживав,  вона була закрита,  у квартирі були відключені вода,  газ та світло,  вибиті шибки,  а з 2003р. там постійно проживає сім'я позивача.

Докази,  надані по справі відповідачем в обгрунтування її зустрічних позовних вимог,  суд вважає непереконливими.

Так,  відомості КП «Верхньодніпровське БТІ» (ар.с. 72) про відсутність у власності ОСОБА_4 нерухомого майна (ар.с. 72),  самі по собі не свідчать про збереження за нею права користування спірною квартирою.

Акт від 10.03.2007р.,  складений депутатом Вільногірської міської ради (ар.с. 55) і показання депутата ОСОБА_21,  який був допитаний в якості свідка,  свідчать про намір відповідача лише занести деякі речі до спірної квартири,  а не вселитись разом з 2 неповнолітніми дітьми для проживання,  як це слідує із зустрічного позову. Свідок з боку відповідача ОСОБА_18також показала,  що відповідач приїхала зі своєю свекрухою до спірної квартири,  щоб залишити там деякі речі. З матеріалів справи,  а саме з повідомлень з місця роботи відповідача та директора школи,  де навчаються її діти,  виходить,  що відповідач наміру звільнитись з роботи і перевести дітей до іншої школи не мала,  що також свідчить про відсутність в неї бажання переїжджати до м. Вільногірська і користуватись спірним житлом.

До розірвання шлюбу між відповідачем та її чоловіком,  яке відбулося у серпні 2007р.,  і факту окремого від чоловіка проживання відповідача з дітьми,  який викладений у акті депутата Новомиколаївської селищної ради ОСОБА_22(ар.с. 86),  суд відноситься критично. Акт від 23.08.2007р. не має юридичної сили,  тому що повноваження ОСОБА_22 жодним чином не підтверджені,  депутат ОСОБА_22,  викликаний в якості свідка для підтвердження обставин,  що викладені у акті,  до суду двічі не з'явився. Крім того,  сам факт розірвання шлюбу не позбавляє відповідача,  а тим більше її неповнолітніх дітей,  користуватися житлом,  де вони проживали з 2000р.

Таким чином,  суд доходить до висновку,  що зустрічні вимоги відповідача про вселення в спірне жиле приміщення,  заявлені лише після звернення позивача до суду,  імітація вселення до квартири у березні 2007р.,  а також здійснені відповідачем в серпні 2007р. навмисні заходи по розірванню шлюбу І відселенню від чоловіка,  носять формальний характер,  свідчать про бажання відповідача створити видимість інтересу до спірного житла і направлені не на фактичне користування квартирою за її призначенням,  а мають на меті отримання від позивача або від матері сторін якоїсь грошової компенсації.

Згідно  ст.  ст. 84, 88 ЦПК України з відповідача у разі задоволення позову підлягають відшкодуванню судові витрати,  понесені позивачем.  Судові витрати позивача складаються з оплати судового збору у сумі 8гр.50коп.,  витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 7гр.50коп. та витрат на оплату допомоги адвоката у сумі 95гр.,  підтверджені документально (ар.с.  1, 2, 5) та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись  ст.  ст.  10, 11,  84,  88,  212,  213, 215 ЦПК України,    ст. 107 ЖК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доОСОБА_4 про визнання її та її неповнолітніх дітей такими,  що втратили право користування жилим приміщенням,  задовольнити.

ВизнатиОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_20,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  ОСОБА_19,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  такими,  що втратили право користування жилим приміщенням у м.  Вільногірську Дніпропетровської області,  по АДРЕСА_1,  зобов'язавши КП „ВО ЖКГ м.  Вільногірська" зняти їх з паспортної реєстрації за вказаною адресою.

У задоволенні зустрічного позовуОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення відмовити.

Стягнути зОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4уродженки с. Червоне Солонянського р-ну Дніпропетровської обл.,  яка працює на залізничній  ст. Верхньодніпровськ Придніпровської залізниці,  мешкає у АДРЕСА_3 (відомості про ідентифікаційний номер відсутні) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5,  уродженки м. Вільногірська Дніпропетровської обл.,  яка мешкає уАДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  у відшкодування її судових витрат 111 гр.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення,  апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення,  що його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.