Справа № 22ц/1290/6006/12

Провадження № 22ц/1290/6006/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді -Яреська А.В.,

суддів -Маляренко І.Б., Борисова Є.А.,

при секретарі -Веселові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 25 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про зобов'язання провести перерахунок оплати за спожитий газ,-

ВСТАНОВИЛА :

11 червня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства (далі - ЛМУЕЕХ) про зобов'язання провести перерахунок оплати за спожитий газ, в обґрунтування якого послався на те, що відповідач згідно ЗУ «Про захист прав споживачів»та Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ від 9 грудня 1999 р. № 2246, необґрунтовано нарахував заборгованість за спожитий природний газ, а також на те, що в результаті протиправних дій з боку представників відповідача йому завдано моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Позивач просив суд визнати дії відповідача, що виразилися в нарахуванні боргу за газ, що утворився до 31 жовтня 2011 року, незаконними, визнати дії відповідача, що знайшли свій вираз у ненаданні відповіді за його заявою - претензії, незаконними, зобов'язати відповідача анулювати заборгованість за газ, що утворилася до 31 жовтня 2011 року у розмірі 5625 грн. 94 коп. за спожитий газ в розмірі 7275 метрів кубічних, зобов'язати відповідача провести перерахунок нарахувань за спожитий газ за період з 31 жовтня 2011 по 1 квітня 2012 року, стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 25 жовтня 2012 року позов було задоволено частково. Суд визнав неправомірною бездіяльність Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства щодо ненадання відповіді на заяву-претензію ОСОБА_5 від 04 квітня 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість просив його скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.ст.11,213 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини врегульовані ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246. З матеріалів справи вбачається, що позивач є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. 31 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 316490 про надання населенню послуг з газопостачання. Відповідно до п. 1 договору відповідач зобов'язався безперервно постачати споживачу газ для побутових потреб по газорозподільних мережах в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а позивач зобов'язався оплачувати послуги за спожитий газ за встановленими тарифами (цінами) у строки та на умовах, передбачених договором. Сторони не заперечують той факт, що на день розгляду справи судом першої інстанції, відповідач здійснює газопостачання до вищевказаної квартири. Позивач періодично здійснював оплати за спожитий газ, проте оплата здійснювалась нерегулярно та не в повному обсязі. Відповідач провів нарахування боргу ОСОБА_6 за газ, що утворився до 31 жовтня 2011 pоку, з яким він перебував у правовідносинах до укладення договору з позивачем. Позивач з цим не згоден, посилаючись на те, що на момент підписання ним 31 жовтня 2011 року з відповідачем договору № 316490 про надання послуг з газопостачання, відносини по заборгованості за спожитий газ були відрегульовані з іншою особою. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської ради народних депутатів 14 вересня 2000 року квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в рівних частках. Суд першої інстанції вказав у рішенні, що оспорюючи дії відповідача щодо нарахування оплати за послугу газопостачання позивач обрав неналежний спосіб захисту і позивачем не було доведено у суді що на час розгляду справи відповідачем порушуються його права як споживача послуги з газопостачання, вказав і на те, що позивач не надав суду і належних доказів про спричинення йому відповідачем моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, адже відповідно до норм чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушені стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, а позивач належних доказів про спричинення йому відповідачем моральної шкоди суду не надав. Відповідно до змісту статей 11-15 ЦК права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, відповідач здійснює внутрішній облік заборгованості власних абонентів - твердження апелянта про можливість відключення його через помилкове нарахування йому боргу іншої людини є припущеннями - доказів про порушення на час розгляду справи відповідачем його права як споживача послуги з газопостачання не надано. Положеннями ст. 50 Конституції України передбачено право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Відповідно до ст. 42 Основного закону держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Отже, за таких обставин доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, по своїй суті є доводами, наданими в обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правильну правову оцінку. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції згідно вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України вірно було встановлено обставини справи; повно, всебічно та об'єктивно досліджені представлені сторонами докази; і на підставі вказаного, з додержанням процесуальних норм, вірно встановлено правовідносини, що склалися між сторонами; правильно застосовані до правовідносин сторін норми матеріального права.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права .

Керуючись ст. ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319,323,325,327 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 25 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя :

Судді: