АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11/796/156/2013 Головуючий у першій інстанції Почупайло А.В.

Категорія: ч.1 ст. 121 КК України Доповідач Павленко О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Павленко О.П.

суддів Лясковської В.І., Юденко Т.М.

за участю прокурора Гуменюк Л.М.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Стаханів Луганськоїобласті, громадянин України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

По справі вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

За вироком суду, ОСОБА_3 06 березня 2011 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спровокував сварку з ОСОБА_4, в ході якої, відчуваючи до ОСОБА_4 раптово виниклу неприязнь, умисно наніс їй декілька ударів руками в область голови, від чого вона впала на підлогу квартири та втратила свідомість. Далі ОСОБА_3 умисно наніс ще декілька ударів ногами по тулубу ОСОБА_4 Своїми діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона ІНФОРМАЦІЯ_2, не приходячи до свідомості, померла.

В апеляції захисник ОСОБА_2 просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року скасувати, а справу щодо ОСОБА_3 повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Апелянт стверджує, що винуватість ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині не доведена зібраними по справі доказами, досудове та судове слідство проведені однобічно і неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

На думку апелянта, суд безпідставно в судовому засіданні оголосив показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які поклав в основу обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, не допитавши вказаних осіб безпосередньо у судовому засіданні, а їх показання мають істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, оскільки ці свідки були очевидцями даної події. При цьому показання свідків під час досудового слідства мають значні протиріччя щодо подій, які відбувалися 06 березня 2011 року в квартирі АДРЕСА_2 не узгоджуються вони з показаннями свідків - співробітників міліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10, котрі прибули на місце події й опитували присутніх в квартирі осіб, але судом такі протиріччя усунуті не були.

Не прийнявши до уваги показання ОСОБА_3 в частині того, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувався конфлікт, а в подальшому і бійка, суд фактично не перевірив показання засудженого, отже допустив неповноту судового слідства.

Показання ОСОБА_3 під час досудового слідства суд визнав такими, що підтверджують його винуватість, але не звернув увагу на те, що засуджений і під час досудового слідства вказував, що наніс лише декілька ударів потерпілій в область голови, після чого вона впала на підлогу, але свідомості не втрачала, підвелася, сіла за стіл та спілкувалася з іншими особами, які знаходилися в квартирі, а він пішов додому. Таким чином, засуджений і під час досудового слідства вважав, що від його ударів потерпіла не могла померти, але його показання не були предметом перевірки органами досудового слідства та судом, отже висновки суду щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого і захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляції захисника, пояснення прокурора, яка заперечували проти задоволення апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи колегією суддів встановлено, що досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог ст. 22 КПК України 1960 року, а висновок суду про винуватість ОСОБА_3 в умисному завданні ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

Наведені в апеляції захисники доводи про недоведеність винуватості засудженого у зазначеному злочині є безпідставними, оскільки спростовуються сукупністю доказів у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та слідує з показань засудженого в судовому засіданні, 06 березня 2011 року в денний час він зайшов у квартиру АДРЕСА_2 на запрошення її власниці - ОСОБА_7, в гостях у якої вже знаходились ОСОБА_4 і ОСОБА_5, котрі разом вживали спритні напої. Він до них приєднався та через деякий час заснув. Приблизно о 17 годині, прокинувшись від криків ОСОБА_4, побачив, що вона намагається вигнати з квартири ОСОБА_5, тому попросив ОСОБА_4 дати їм можливість піти з квартири. Оскільки вона стала кричати і на нього, наніс ОСОБА_4 3-4 удари кулаками по голові, від яких вона упала на підлогу, потім підвелась та сіла в крісло. В кімнаті в цей час знаходились ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які в конфлікт не втручались. Далі він разом з ОСОБА_11 пішли до нього додому.

Таким чином, засуджений не заперечував тієї обставини, що саме він в ході сварки з ОСОБА_4 наніс їй 3-4 удари кулаками в область голови, не повідомляв, що в його присутності хтось інший бив потерпілу. Разом з тим вважав, що від завданих ним ударів не могла настали смерть потерпілої та припускав, що після того, як він залишив квартиру ОСОБА_7, ОСОБА_4 міг побити хтось інший.

Таке припущення ОСОБА_3 було предметом перевірки судом першої інстанції та не знайшло свого підтвердження, оскільки спростовується зібраними по справі доказами, які свідчать, що між діями ОСОБА_3 та настанням в подальшому смерті ОСОБА_4 є прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Так, з показань свідка ОСОБА_5 під час досудового слідства, які були досліджені в суді першої інстанції, вбачається, що зранку 06 березня 2011 року вона знаходилась в квартирі ОСОБА_7 і разом з нею та ОСОБА_4 вживали спиртні напої. Далі до них приєднався і ОСОБА_3, який вже перебував в стані алкогольного сп'яніння, та продовжив з ними вживати спиртні напої. Через деякий час вона лягла спати та, прокинувшись від шуму, побачила як ОСОБА_3 бив руками та ногами ОСОБА_12, котра впала на підлогу та не могла чинити опір. Вона (свідок) стала заспокоювати ОСОБА_3, але останній декілька разів вдарив і її в обличчя. Коли ОСОБА_3 заспокоївся, вони разом пішли до нього додому, де і залишилися до ранку. Причини побиття ОСОБА_3 ОСОБА_4 їй не були відомі. Зі слів ОСОБА_3 знає, що коли вона (свідок) спала, ОСОБА_4 почала її бити, а він став її захищати ( т.1 а.с. 123 - 124).

Аналогічні показання свідок ОСОБА_5 давала і 07 березня 2011 року під час очної ставки з підозрюваним ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 151-157).

Свідок ОСОБА_7 в ході досудового слідства, показання якої були досліджені в судовому засіданні, вказувала, що 06 березня 2011 року протягом дня у неї в гостях знаходились ОСОБА_4, ОСОБА_5, а в подальшому прийшов і ОСОБА_3 Всі разом вони вживали спиртні напої. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вона заснула, а коли вранці 07 березня 2011 року прокинулася, то побачила, що на підлозі кімнати лежить в непритомному стані ОСОБА_4, її обличчя було в крові. Вона викликала швидку медичну допомогу. В подальшому, зі слів ОСОБА_5 їй стало відомо, що ОСОБА_3 побив ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 139-144).

Відповідно до показань під час досудового слідства свідка ОСОБА_6, котра орендувала кімнату в квартирі АДРЕСА_2, і ці показання досліджувались у судовому засіданні, приблизно о 18 годині 30 хвилин 06 березня 2011 року вона повернулася за місцем свого тимчасового мешкання. В кімнаті господарки квартири ОСОБА_7 побачила, що на підлозі, головою в напрямку вхідних дверей кімнати, лежить в непритомному стані ОСОБА_4, поблизу знаходився ОСОБА_3, а ОСОБА_11 і ОСОБА_7 в цій же кімнаті розпивали спиртні напої. Коли вона сказала ОСОБА_7, що викличе міліцію та швидку медичну допомогу, ОСОБА_3 відповів, що в такому випадку вона буде лежати поруч з ОСОБА_4 Злякавшись цих погроз, вона пішла до своєї кімнати та через деякий час почула глухі удари, вислови ОСОБА_3 «ти, тварина, тут розляглась» і зрозуміла, що ОСОБА_3 б'є ОСОБА_4 ногами. При цьому ОСОБА_5 голосно кричала, просила ОСОБА_3 не бити ОСОБА_4, на що останній відповідав брутальною лайкою. Коли вона почула, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вийшли з квартири, приблизно о 19 годині 45 хвилин також залишила квартиру ( т.1 а.с. 126-128, 129-133).

З показань, даних під час досудового слідства та досліджених у судовому засіданні, свідка ОСОБА_13, яка разом із ОСОБА_6 орендувала кімнату у ОСОБА_7, вбачається, що свідок не була очевидцем подій, котрі відбувались 06 березня 2011 року в квартирі АДРЕСА_2. Але 07 березня 2011 року після 10 години, коли повернулась за місцем свого тимчасового проживання, то побачила, що на підлозі в кімнаті ОСОБА_7 без свідомості лежить ОСОБА_4, обличчя якої було в крові. ОСОБА_7 сказала, що викликала працівників міліції та швидку медичну допомогу.

Крім того, свідок показувала, що 06 березня 2011 року приблизно о 18 годині 50 хвилин їй телефонувала ОСОБА_6, яка розповіла про події, котрі відбувались в цей час в квартирі ОСОБА_7, зокрема і про те, що ОСОБА_3 побив ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 135-137).

Показання вказаних свідків узгоджуються між собою та доводять, що ОСОБА_3, перебуваючи 06 березня 2011 року в квартирі АДРЕСА_2 умисно наносив удари ОСОБА_4 руками в область голови та ногами по тулубу, а тому судом обґрунтовано покладені в сукупності з іншими доказами по справі в основу рішення про доведеність винуватості ОСОБА_3 в інкримінованому злочині.

Показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 в цілому узгоджуються і з показаннями ОСОБА_3 під час досудового слідства, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв їх до уваги як докази винуватості засудженого.

Так, при допитах в ході досудового слідства, в тому числі й 26 травня 2011 року в присутності обраного ним захисника, ОСОБА_3 показував, що коли прокинувся від крику ОСОБА_4, котра намагалася вигнати з квартири ОСОБА_5, він зробив їй зауваження, але ОСОБА_4 стала кричати і на нього. В ході цієї сварки він умисно наніс декілька ударів кулаками по голові ОСОБА_4, від яких вона впала на підлогу. Подумавши, що вона симулює втрату свідомості, наніс ОСОБА_4 ще декілька ударів ногами по тулубу, потерпіла була без свідомості. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в цей конфлікт не втручались. Коли до кімнати увійшла квартирантка, остання, побачивши в непритомному стані ОСОБА_4, запропонувала викликати швидку медичну допомогу та міліцію. Він став на неї кричати, тому остання пішла до своєї кімнати, після чого з ОСОБА_5 пішли до нього додому. ( т.1 а.с. 77-79, 87-88, т.2 а.с. 122-126).

У ході відтворення обстановки і обставин подій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 дав аналогічні показання про події, які з його участю відбувались 06 березня 2011 року в помешканні ОСОБА_7, зокрема, вказавши і про механізм нанесення ударів потерпілій руками по голові та ногами по тулубу ( т.1 а.с. 108-116).

Протоколи наведених слідчих дій складено у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону, з їх змісту вбачається, що будь-яких зауважень з приводу викладених в них даних засуджений не мав.

Згідно з протоколом судового засідання, підсудний ОСОБА_3 в суді підтвердив, що показання слідчому в ході досудового слідства давав добровільно ( т.3 а.с.29 ).

Крім того, проаналізувавши показання ОСОБА_3, які той дав під час досудового слідства щодо механізму нанесення ударів руками по голові та ногами по тулубу ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вони повністю узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи № 29/624/2 від 18 квітня 2011 року про наявні на час дослідження трупа ОСОБА_4 тілесні ушкодження.

При цьому комплекс ушкоджень в області голови потерпілої обумовив формування черепно-мозкової травми, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, і став причиною смерті ОСОБА_4

Водночас, виявлені у потерпілої ушкодження свідчать, що всі вони утворилися від неодноразової дії тупого предмету (предметів), який не відобразив свої індивідуальні особливості в ушкодженнях, не виключається можливість їх виникнення внаслідок дії кісті, зібраної у кулак, взутої ноги, тобто при обставинах, на які вказував під час допиту ОСОБА_3 та в зазначений ним час. При цьому ушкодження були спричинені в короткий проміжок часу. Від часу їх спричинення до часу настання смерті потерпілої пройшло понад двох діб, але об'єм і характер виявленої травми голови не виключає можливості здійснення потерпілою активних дій ( том 2 а.с. 10-13).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності та встановивши, що весь комплекс тілесних ушкоджень, які були спричинені потерпілій, в тому числі й ті, від яких в подальшому настала її смерть, завдані в короткий проміжок часу, а також, що ОСОБА_4 до часу прибуття на місце події працівників міліції знаходилась в тому ж положенні на підлозі, в якому її залишив ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що тілесні ушкодження потерпілій були завдані саме засудженим, між діями якого та настанням смерті ОСОБА_4 встановлений прямий причинний зв'язок. Водночас, фактичні обставини, за яких засуджений завдав потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, свідчать про умисний характер дій ОСОБА_3

Підстав для сумнівів у правильності таких висновків суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а тому твердження ОСОБА_3 в суді, а також доводи апеляції захисника про те, що від дій засудженого не могли настати такі наслідки, є безпідставними, оскільки вони суперечать доказам по справі.

Доводи апеляції захисника, що судом першої інстанції допущена неповнота судового слідства, оскільки безпосередньо у судовому засіданні не були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_13, в показаннях яких під час досудового слідства містяться протиріччя, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Судом, як видно з матеріалів справи, здійснювали всі можливі заходи для допиту цих свідків в судовому засіданні, 5 разів виносилися постанови про примусовий їх привід ( т. 2 а.с. 211, 225, 235, 242, т. 3 а.с. 8). Однак на час розгляду справи ці свідки змінили місце проживання, а тому через об'єктивні причини не були допитані в судовому засіданні. За таких обставин, суд правомірно, з дотриманням вимог ст. 306 КПК України 1960 року, оголосив їх показання, дані під час досудового слідства.

При цьому, суттєвих суперечностей в показаннях цих свідків, які б потребували усунення шляхом додаткового їх допиту, колегія суддів не вбачає, враховуючи, що свідок ОСОБА_7 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, що підтвердили і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - співробітників міліції, які прибули на місце події о 07 годині 07 березня 2011 року, та показали в суді, що ОСОБА_7 перебувала в стані алкогольного сп'яніння та чітко пояснити нічого не могла.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення, наведені судом у вироку докази зібрані у відповідності до вимог КПК України 1960 року, обґрунтовано визнані належними і допустимими та такими, що доводять винуватість засудженого в інкримінованому йому злочині, а тому колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляції захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_3, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне нанесення потерпілій тяжких тілесних ушкодження, що спричинило її смерть, отже відсутні підстави вважати, що суд допустив неправильне застосування кримінального закону.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України. При цьому, судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого діяння, особу винуватого, який не судимий в силу ст. 89 КК України, суспільно-корисною працею не займався, за місцем проживання характеризується посередньо, відсутність по справі обставин, що пом'якшують покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.

На переконання колегії суддів, таке покарання є справедливим й необхідним для досягнення його мети, попередження нових злочинів.

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено будь-яких, передбачених ст.367 КПК України 1960 року, підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_3, а тому апеляція захисника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, керуючись п. п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Судді:

________________ _______________ ________________

Павленко О.П. ЛясковськаВ.І. Юденко Т.М.