АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-ц/222/13 р. Головуючий в 1 інстанції - Хоменко О.Л.
Доповідач - Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2013 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Соколової В.В., Нежури В.А.
при секретарі - Охневській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2012 р. у справі за позовом Публічного акціонерна товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2012 р. ПАТ «Сведбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2706/0908/88-603, укладеного 29.09.2008 р. між ним та ОСОБА_1, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 100 000 доларів США на строк до 29.09.2018 р. зі сплатою 12,5 % річних.
02.02.2010 р. між сторонами був укладений договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору, відповідно до якого сторони виклали текст кредитного договору в новій редакції, та договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору, відповідно до якого строк дії кредитного договору було продовжено до 29.09.2023 р.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього станом на 14.03.2012 р. виникла заборгованість у розмірі 95 042, 82 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 88 265 доларів США, заборгованості по процентам у розмірі 6 777,82 доларів США, та пені за несвоєчасне погашення кредиту і сплату процентів у розмірі 454,75 доларів США.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.09.2012 р. позов задоволено.
Стягнуто на користь ПАТ «Сведбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 88 265 доларів США, що за курсом НБУ на день виконання розрахунку становило 704 796,02 грн., заборгованість по процентам в сумі 6 777,82 доларів США, що за курсом НБУ на день виконання розрахунку становило 54 120,89 грн. та пеню в розмірі 3 631,18 грн., а всього 762 548, 10 грн. та судові витрати у розмірі 3 219 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, а саме: стягнути з нього заборгованість по кредиту та відсоткам у розмірі 93 856, 13 доларів США, що становить 749 441,10 грн. та пеню у розмірі 3 631,18 грн. Судові витрати у розмірі 3 219 грн. (за розгляд справи в суді першої інстанції) та 1609,50 грн. (за розгляд справи в суді апеляційної інстанції) просив розподілити між позивачем та ним.
На обґрунтування своїх вимог посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд не урахував, що п.8.4.1 договору від 02.02.2010 р. є дискримінаційним по відношенню до нього, оскільки передбачає збільшення процентної ставки на 1% у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом, та не передбачає зворотне зменшення процентної ставки. Вважав, що суд безпідставно не застосував п.3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 р., що передбачає право банків на зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку
Крім того поза увагою суду залишився п.3.11 кредитного договору, та п.3.4 договору про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору від 02.02.2010 р., якими передбачено плату у розмірі 1% кредитних коштів за перевірку документів згідно цього договору, що суперечить п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, яким заборонено встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.
Також посилався на те, що суд, розглянувши справу в загальному порядку за його відсутності, порушив його права на участь у справі, позбавив можливості звернення з зустрічним позовом, а також звернення з заявою про перегляд заочного рішення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення йому судової повістки.
Представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», що є правонаступником позивача на підставі договору факторингу, укладеного між цими юридичними особами 28.11.2012 р. (після ухвалення судом першої інстанції рішення), просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2706/0908/88-603, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 100 000 доларів США на строк по 29.09.2012 р. зі сплатою 12,5 % річних.
02.02.2010 р. між сторонами укладені договори про внесення змін і доповнень №1 та №2 до кредитного договору №2706/0908/88-603 від 29.09.2008 р., відповідно до яких строк дії кредитного договору було подовжено до 29.09.2023 р.
Зазначеними додатковими угодами зафіксовано строкову заборгованість ОСОБА_1 за кредитом у розмірі 86 672,00 доларів США та розмір простроченої заборгованості в сумі 6 693,85 доларів США.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Сведбанк», суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконує зобовўязання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість яку він не сплачує.
Відповідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо невідповідності п.8.4.1 договору про внесення змін і доповнень №1 від 02.02.2010 р. пункту 3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 р., та щодо того, що цей пункт є дискримінаційним по відношенню до відповідача, колегія суддів вважає, що вони є непереконливими, оскільки зазначений пункт договору був погоджений сторонами. Його застосування є наслідком порушення позичальником умов кредитного договору, а не одноособовим підвищенням процентної ставки Банком. До того ж як убачається з наданого ПАТ «Сведбанк» розрахунку заборгованості, банк підвищив ставку на 1% лише з 23.01.2012 р., а не за кожний факт порушення відповідачем умов кредитного договору.
23.12.2010 р. ПАТ «Сведбанк» направив ОСОБА_1 повідомлення про зміну процентної ставки до розміру 13,5% у зв'язку із невиконанням ним зобов'язань п.5.7 кредитного договору, а також був повідомив про те, що у випадку усунення допущених порушень процентна ставка буде зменшена у порядку передбаченому п.8.4.2.
Не знайшли в судовому засіданні і твердження ОСОБА_1 про сплату ним 1000 доларів США на виконання п.3.11 кредитного договору та п.3.4. договору про внесення змін і доповнень до№1 від 02.02.2010 р., яким передбачена плата у розмірі 1% кредитних коштів за перевірку документів згідно цього договору.
З наданого Банком розрахунку не убачається нарахування такої суми в заборгованість відповідача за кредитним договором, і ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження сплати ним такої суми.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд в порушення вимог ч.1 ст. 224 ЦПК України, розглядаючи справу за його відсутності не постановив заочне рішення, є безпідставними, оскільки вказана стаття передбачає лише можливість ухвалення заочного рішення за згодою позивача.
Зважаючи на викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому вона задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2012 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: