Справа № 22-ц-6932/12 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.

Провадження № 22-ц/780/511/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 45 25.01.2013

У Х В А Л А

іменем України

24 січня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що із 5 листопада 2005 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_1 2006 року народження і ОСОБА_4 2008 року народження. У жовтні 2010 року відповідач припинив шлюбні стосунки і пішов із сім'ї.

Вказувала, що в період шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1 вартістю 235675 грн., відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 11 січня 2006 року. Для придбання квартири 15 листопада 2006 року на ім'я відповідача було оформлено кредит на суму 31000 доларів США в АКБ «Райффайзен банк Аваль». В даний час за актом приймання передачі від 18 червня 2009 року квартира передана забудовником відповідачу, проте він відмовляється оформлювати право власності на квартиру у встановленому законом порядку, а тому вона має право на половину коштів, внесених на будівництво квартири в сумі 151951,50 грн. Крім того, у рахунок погашення кредиту вона внесла свої особисті кошти в сумі 87500 грн., які підлягають поверненню їй у повному розмірі відповідачем. На ремонт квартири вони спільно витратили кошти в сумі 161638,80 грн., половину з яких їй має повернути відповідач, а також після фактичного припинення шлюбних стосунків вона витратила на ремонт 18743,98 грн., які в повному обсязі їй має відшкодувати відповідач. В період шлюбу вони придбали автомобіль «Опель Астра»р.н. НОМЕР_1 вартістю 75077 грн. та рухоме побутове майно, яке підлягає розподілу. Також в період шлюбу з лютого по липень 2010 року відповідач здійснював приховано від неї грошові перекази невідомим особам на суму 50365 грн. половину з яких він має відшкодувати їй. Посилаючись на інтереси неповнолітніх дітей, які проживають з нею, а також на несплату відповідачем аліментів, вважала, що суд має відступити від принципу рівності часток подружжя і виділити їй 70 % коштів.

У зв'язку із наведеним просила стягнути із відповідача на її користь 70 % вартості спільного майна подружжя в сумі 315068,46 грн., стягнути кошти, що становлять її особисту власність, в сумі 106243,98 грн., виділити їй телевізор, пральну машину, мікрохвильову піч, електром'ясорубку, диван, пилосмок, фен, а всього на суму 6800 грн., відповідачу виділити

- 2 -

музичний центр, ноутбук, фотоаппарат, програвач, а всього на суму 7050 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 листопада 2012 року позов задоволено частково. Розділено майно подружжя, ОСОБА_2 виділено телевізор, пральну машину, мікрохвильову піч, електром'ясорубку, диван, пилосмок, фен, а всього на суму 6800 грн., ОСОБА_3 виділено музичний центр, ноутбук, фотоаппарат, програвач, а всього на суму 7050 грн. Розподілено судові витрати. В решті позову відмовлено.

Позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови їй у позові і внести до рішення зміни, якими її вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції апелянтом не оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про розподіл побутового майна, суд обгрунтовував свої висновки тим, що спірне майно придбано сторонами в період зареєстрованого шлюбу і є їх спільною сумісною власністю, на яке сторони мають рівні права, а відтак підлягає розподілу.

Відмовляючи у стягненні на користь позивачки половини вартості автомобіля «Опель Астра», суд виходив з того, що позивачка не надала належних доказів про дійсну вартість автомобіля.

Відмовляючи у стягнені коштів, витрачених на будівництво квартири, а також її ремонт, суд виходив із відсутності передбачених законом підстав для їх стягнення.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу спільного майна подружжя їх частки визнаються рівними.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що сторони із 5 листопада 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_1 2006 року народження і ОСОБА_4 2008 року народження.

В період шлюбу сторони придбали автомобіль «Опель Астра»2002 року випуску р.н.НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_3, а також рухоме побутове майно: телевізор, пральну машину, мікрохвильову піч, електром'ясорубку, диван, пилосмок, фен, музичний центр, ноутбук, фотоаппарат, програвач.

Також, судом встановлено, що 11 січня 2006 року між ОСОБА_3 і ТОВ «Облбудінвест»було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_1, яка мала бути збудована у 2007 році.

15 листопада 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»і ОСОБА_3

- 3 -

укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав у банку під іпотеку квартири АДРЕСА_1 кредит в розмірі 31000 грн. строком на 10 років під 15,25 % річних, а також в цей же день між банком і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки.

За актом прийому-передачі житлового приміщення від 18 червня 2009 року ТОВ «Облбудінвест»передало збудовану квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3, право власності на яку до цього часу не зареєстроване. Отриманий ОСОБА_3 для придбання спірної квартири кредит у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»на даний час не погашений.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив вимоги позивачки про поділ спільного майна лише в частині розподілу побутового майна, та відмовив у стягненні половини вартості автомобіля з огляду на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів про його вартість.

Також суд правильно відмовив у стягненні на користь позивачки коштів, витрачених на будівництво квартири, а також її ремонт, поскільки відсутні передбачені законом підстави для їх стягнення.

Посилання апелянта на наявність законних підстав для стягнення із відповідача на її користь 39833 грн., у якості компенсації за половину автомобіля необгрунтовані та суперечать роз'ясненням п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно якого вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, яка визначається експертом (спеціалістом).

З огляду на відсутність згоди сторін щодо вартості автомобіля «Опель Астра», позивачка всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надала суду належних і допустимих доказів, передбачених ст.57 ЦПК України, що дійсна вартість автомобіля на час розгляду справи становить79666 грн. Твердження позивачки, що така вартість підтверджується копіями об'яв продажу аналогічних автомобілів в мережі Інтернет безпідставні, бо носять імовірний характер припущення і не є належним доказом.

Посилання позивачки на те, що відповідач не довів зворотнього, тобто що вартість автомобіля інша ніж вона вказує, необгрунтовані, бо як вище вказувалося саме на позивачку, яка звернулася до суду з позовом, закон покладає обов'язок доведення вартості автомобіля.

Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення коштів із відповідача на користь апелянта в сумі 315068,46 грн. безпідставні, поскільки кошти, витрачені сторонами на будівництво квартири (погашення кредиту), а також її ремонт, не є майном подружжя в розумінні ст.60, 61 СК України, яке підлягає поділу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пунктах 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається

- 4 -

загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

В даному випадку кошти, витрачені на погашення кредиту, взагалі не є спільним майном подружжя. За змістом ч.2 ст.61 СК України об'єктом права власності подружжя є лише грошові кошти у вигляді доходів, а не витрат, як помилково вважає ОСОБА_2

Крім того, кошти сторін, витрачені на придбання спірної квартири, а також її ремонт, не є спільним майном подружжя, що підлягає розподілу, а складають вартість цієї квартири, як нового об'єкту власності, питання щодо розподілу якого може бути вирішене у встановленому законом порядку.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________