Справа № 1-230/12 Головуючий у І інстанції Войнаренко

Провадження № 11/780/64/13 Доповідач у 2 інстанції Гайдай Р.М.

Категорія 42 24.01.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

24 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого -Миколюка О.В.

суддів -Гайдай Р.М., Нагорного А.М.

з участю прокурора -Красківського В.П.

засудженого -ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Вишгородського районного суду від 20 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Жабориця Баранівського району Житомирської області та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

засуджено та призначено покарання за ст. 286 ч.2 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 1 рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію та повідомляти про зміну місця проживання цю інспекцію.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 НА користь КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня»5 767 грн. 67 коп.;

- на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області судові витрати 1 471 грн. 20 коп.

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що близько 8 год., керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307»д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі «Р-02 Київ-Іванків-Овруч»в напрямку с. Лютіж на 27 км +840м під час руху в с. Ст. Петрівці по вул.. Князя Святослава належно не оцінив дорожню обстановку , проявив неуважність, поставив під загрозу життя та здоров'я громадян, в порушення п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України не обрав безпечну швидкість, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого виїхав на узбіччя від смуги руху в напрямку с. Лютіж, та допустив зіткнення з парканом буд АДРЕСА_2 і наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 151 від 10.07.2012 року отримала тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя на час заподіяння.

Прокурор, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції в апеляції просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий вирок , яким ОСОБА_2 призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 1 рік. На підставі ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від основного покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк терміном 2 роки, та покласти на нього обов'язки передбачені п..п. 3,4 ч.1 ст. 76 КК України посилаючись на те, що звільнення від відбування додаткового покарання за ст.. 75 КК України не допускається.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий апеляцію підтримав, засудженого ОСОБА_2, котрий апеляцію не підтримав, просить не позбавляти його права керувати транспортними засобами, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів приходить до переконання, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину за який він засуджений доведена доказами зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні та не оспорюється в апеляції.

Щодо доводів апеляції прокурора про незаконне застосування судом при призначенні покарання ОСОБА_2 ст.. 75 КК України до додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то вони є обґрунтованими, оскільки ст.. 75 КК України передбачає звільнення від відбування основного покарання з випробуванням , а саме: виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше 5 років.

Разом з тим колегія суддів врахувавши тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, котрий раніше не судився, характеризується позитивно, щиро розкаявся у вчиненому , частково відшкодував матеріальну шкоду, думку потерпілої, котра в судовому засіданні просила суворо його не карати, його похилий вік, а також те, що автомобіль йому потрібен як засіб пересування, вважає за можливе не застосовувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того колегія суддів вважає, що суд безпідставно поклав на засудженого обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задоволити частково.

Вирок Вишгородського районного суду від 20 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити, пом'якшивши покарання.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст. 286 КК України до покарання призначеного районним судом без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про покладення на ОСОБА_2 обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В решті цей вирок залишити без зміни.

СУДДІ:

1. 2. 3.