Справа № 22-ц-6517/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.

Провадження № 22-ц/780/215/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.

Категорія 26 23.01.2013

_______________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Воробйової Н.С.,

суддів - Верланова С.М., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святотошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року акціонерний комерційний банк «ІМЕКСБАНК»звернувся до суду з доповненим та уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2 та остаточно просив розірвати договір кредиту №129-07 від 10 грудня 2007 року, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором кредиту у розмірі 407 458, 89 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 3 105 814 грн. 64 коп. та звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, дві земельні ділянки площами по 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 що належать ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку від 30 травня 2008 року, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну для їх подальшої реалізації на рівні 62 500 доларів США за кожну земельну ділянку. Також позивач просив стягнути з відповідача державне мито у розмірі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. та витрати по оплаті експертної оцінки земельних ділянок у сумі 1000 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що 10 грудня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ІМЕКСБАНК», перейменованого в подальшому у ПАТ «ІМЕКСБАНК»та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №129-07 (для придбання земельних ділянок) на суму 350 000 доларів США з терміном погашення кредиту до 09 грудня 2009 року. Банк взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену договором суму кредиту, однак останній умови договору кредиту щодо щомісячного погашення частини заборгованості, сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконує і його заборгованість за договором кредиту станом на 10 липня 2009 року становить 407 458, 89 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 3 105 814 грн. 64 коп., з яких: основна сума кредиту 350 000 доларів США, проценти за користування кредитом у розмірі 41 222,49 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 12849,01 доларів США, пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 3387,39 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту, 10 грудня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передав банку в іпотеку зазначені вище земельні ділянки. Позивач зазначав, що 6 лютого 2009 року він надіслав відповідачу письмову вимогу про необхідність погашення заборгованості за договором кредиту у строк до 10 березня 2009 року, однак вказану вимогу відповідач залишив без реагування, а тому позивач просив його позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святотошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2012 року позов ПАТ «ІМЕКСБАНК»задоволено. Розірвано договір кредиту, укладений 10 грудня 2007 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК»та ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 105 814 грн. 64 коп. В рахунок погашення вказаної заборгованості у розмірі 3 105 814 грн. 64 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 30 травня 2008 року;

- земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 30 травня 2008 року, шляхом проведення прилюдних торгів.

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні 62 500 доларів США за кожну земельну ділянку.

Також стягнуто з ОСОБА_2 на корить ПАТ «ІМЕКСБАНК»судові витрати в розмірі 1820 грн. та витрати по оплаті експертної оцінки земельних ділянок у сумі 1000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким визначити реальну вартість предмета іпотеки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 в порушення умов договору кредиту, укладеного між сторонами, взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними у встановлені договором строки не виконав, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору кредиту, стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 грудня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ІМЕКСБАНК», перейменованого у подальшому на публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК»(далі -ПАТ «ІМЕКСБАНК») та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 129-07, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 350 000 доларів США для придбання земельних ділянок, зі сплатою 16 % річних з терміном погашення кредиту до 09 грудня 2009 року.

Того ж дня між ПАТ «ІМЕКСБАНК»та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2. передав банку в іпотеку належні йому на праві власності дві земельні ділянки площами по 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №951.

Відповідно до положень п.4.4 договору кредиту у випадку не виконання позичальником зобов'язань, визначених пунктами 3.3.2-3.3.16 цього договору протягом більше п'яти днів, кредитор має право визнати термін повернення кредит таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит підлягає поверненню з моменту отримання позичальником відповідної письмово вимоги кредитора. Повернення кредиту здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів здати одержання повідомлення.

6 лютого 2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу банку про усунення порушень договору кредиту, яку відповідач отримав (а.с.29).

Однак відповідач заборгованість за кредитом добровільно не погасив і згідно з розрахунком його заборгованість станом на 10 липня 2009 року склала 407 458,89 доларів США, що за курсом НБУ становить 3 105 814 грн. 64 коп., з яких: основна сума кредиту 350 000 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 667 840 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 12 849,01 доларів США, що за курсом НБУ становить 97 940 грн. 29 коп., сума нарахованих відсотків за користування кредитом - 41 222,49 доларів США, що за курсом НБУ становить 314 214 грн. 31 коп. та пеня за прострочення сплати нарахованих відсотків -3 387,39 доларів США, що за курсом НБУ становить 25 820 грн.04 коп.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору кредиту та правильно задовольнив позов в частині розірвання договору.

Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок звернення стягнення не предмет іпотеки також передбачено пунктами 5.1-5.5, та 5.5.1 договору іпотеки.

Визнавши, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 3 105 814 грн. 64 коп., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки також ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд помилково визначив початкову ціну предмета іпотеки на підставі висновків ТОВ «Незалежна експертна компанія»від 10 червня 2009 року, якими визначена ринкова вартість кожної земельної ділянки у сумі по 62 500 доларів США, оскільки строк їх дії встановлено у 1 рік, є необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з положеннями п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ»від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у резолютивній частині рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має зазначатись, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до вимог ч.1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження»визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Тобто, ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначається на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Таким чином, визначення судом першої інстанції початкової ціни предмету іпотеки на підставі висновків ТОВ «Незалежна експертна компанія»від 10 червня 2009 року не є порушенням прав відповідача.

Разом з тим, суд першої інстанції, звернувши стягнення на предмет іпотеки помилково стягнув з відповідача на користь позивача також заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до положень п.42 (абз.2) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку»(або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Однак суд першої інстанції на вказані роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ уваги не звернув та помилково одночасно звернув стягнення на предмет іпотеки і стягнув з відповідача суму заборгованості за договором кредиту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі ст.309 ЦПК України у зв'язку з порушенням судом норм матеріального, виключивши з резолютивної частини рішення суду вказівку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК»заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 105 814 грн. 64 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святотошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2012 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення суду вказівку про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»до ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді