Справа № 22-ц-6143/12 Головуючий у І інстанції Шевченко І.І.

Провадження № 22-ц/780/130/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.

Категорія 36 24.01.2013

_______________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого:Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

при секретарі : Косенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 травня 2009 року у справі за заявою Кагарлицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Слобідської сільської ради про визнання спадщини від умерлої , -

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор та представник Слобідської сільської ради просили суд визнати відумерлою спадщину у вигляді земельної частки (паю) у розмірі 2,43 умовних кадастрових гектарів, вартістю 12 042 грн., що залишилася після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року за актовим записом про смерть № 43 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та передати у власність Слобідській сільській раді Кагарлицького району Київської області посилаючись на те, що під час проведення перевірки Кагарлицьким міжрайонним прокурором було встановлено, що на території Слобідської сільської ради Кагарлицького району Київської області знаходиться не витребувана земельна частка (пай), яка належить ОСОБА_4.

Відповідно до актового запису про смерть № 43 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, що проживала у с.Слобода, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Тобто, відповідно до ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме: день смерті ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_4 на території Слобідської сільської ради залишилося неприйняте у спадщину майно, а саме: земельна частка (пай).

Відповідно до довідки управління земельних ресурсів у Кагарлицькому районі ОСОБА_4 належить сертифікат на право власності на земельну частку (пай) серії КВ № 0111937, який був виданий Кагарлицькою районною державною адміністрацією, нормативно грошова оцінка земельної частки (паю) станом на 01.04.2009 року становить розміром 2,43 кадастрових гектари, вартість якої 12042 грн., державний акт не виготовлювався.

Відповідно до довідки, виданої Кагарлицькою районною державною нотаріальною конторою спадкова справа на померлу ОСОБА_4 не заводилась, свідоцтво про право на спадщину після померлої не успадковувалось.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 07 травня 2009 року позов позивача було задоволено.

Визнано відумерлою спадщину у вигляді земельної частки (пай) у розмірі 2,43 умовних кадастрових гектарах, вартістю 12042 грн., що залишилася після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року за актовим записом про смерть № 43 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та передати у власність Слобідської сільській раді Кагарлицького району Київської області.

Не погодившись з висновками , наведеними в рішенні суду, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з посиланням на те, що її права, спадкоємця, порушені зазначеним рішенням суду.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

З підстав зазначених нижче рішення Кагарлицького районного суду від 07.05.2009 р, є незаконним, оскільки прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Кагарлицька міжрайонна прокуратура обґрунтовувала свою заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла ОСОБА_4, після смерті якої залишилась спадщина у вигляді земельної частки (паю) у розмірі 2,43 умовних кадастрових гектари, вартістю 12042 гривень. Вказана земельна частка (пай) належала померлій згідно сертифікату серія КВ №0111937, який був виданий Кагарлицькою районною державною адміністрацією.

При цьому, прокурор вказував, що згідно довідки Кагарлицької районної державної нотаріальної контори спадкова справа після померлої ОСОБА_4 не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

У зв'язку з чим, на підставі ст. 1227 Цивільного Кодексу України прокурор просив визнати спадщину ОСОБА_4 у вигляді земельної частки (паю) у розмірі 2,43 умовних кадастрових гектари відумерлою та передати її у власність Слобідської сільської ради.

Суд першої інстанції, в свою чергу не дослідивши всіх обставин справи, а саме щодо наявності спадкоємців після померлої та прийняття ними спадщини, дійшов хибного висновку про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою.

Згідно ст. 1227 Цивільного Кодексу України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, неприйняття ними спадщини, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Отже, законодавство визначає умови за яких спадщина може бути визнана судом відумерлою, серед яких відсутність спадкоємців за законом або неприйняття ними спадщини.

Слід зазначити, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_4 залишилась її родичка -апелянт ОСОБА_3, яка є спадкоємцем четвертої черги.

Згідно ст. 1264 Цивільного Кодексу України (положення якого, згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу застосовуються до спірних правовідносин, що продовжують тривати після вступу в дію Кодексу) у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_3 починаючи з 1998 року постійно проживала з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1

08.09.1999 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, відповідного до якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_3 будинок, в якому вони спільно проживали, а ОСОБА_3 зобов'язувалась утримувати ОСОБА_4 забезпечуючи її їжею, одягом, доглядом та необхідною допомогою.

Згідно ч. З ст. 1268 Цивільного Кодексу України спадкоємець,, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З метою, встановлення факту проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_3 звернулась до Кагарлицького районного суду із відповідною заявою.

Рішенням Кагарлицького районного суду від 03.12.2011 р. заяву ОСОБА_3 було задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р., понад п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч. З ст. 61 Цивільного процесуального Кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, після смерті ОСОБА_4 залишилась спадкоємець четвертої черги, а саме ОСОБА_3, яка може при наявності обставин, що передбачені чинним законодавством, вважатися такою, що прийняла спадщину, в тому числі земельну частку (пай) у розмірі 2,43 умовних кадастрових гектари, що належала померлій згідно сертифікату серія КВ №0111937.

Згідно ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції приймаючи рішення 07.05.2009 р. незаконно визнав спадщину від умерлою чим порушив права ОСОБА_3

Так, апелянт - ОСОБА_3 не була залучена та не приймала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, при цьому суд вирішив питання про її права та обов'язки, що згідно ч. 1 ст. 292 Цивільного процесуального Кодексу України дає їй право на оскарження рішення суду.

Оскільки ОСОБА_3 не знала про прийняте 07.05.2009 р. рішення Кагарлицького районного суду, вона не могла у строки визначені ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України оскаржити його, так як дізналась про рішення лише жовтні 2012 р.

Колегія суддів встановила, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не було враховано зазначених обставин, а тому воно не може залишатися без скасування, так як порушує інтереси інших осіб та їх охоронювальні законом, права.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального або матеріального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1268 ч.5 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 212, 213, 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 травня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Кагарлицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Слобідської сільської ради про визнання спадщини відумерлої - відмовити .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді