АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/796/184/2013 Категорія КК України: ст.ст. 27 ч. 5, 191 ч. 3, 27 ч. 5, 358 ч. 3
Головуючий в суді 1-ої інстанції: Котович О.Л.
Доповідач: Маліновський О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2013року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого-судді: Маліновського О.А.
Суддів: Павленко О.П., Юденко Т.М.
за участю прокурора: Гуменюк Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. ст. 27 ч. 5, 191 ч. 3, 27 ч. 5, 358 ч. 3 КК України направлено прокурору Деснянського району м. Києва на додаткове розслідування.
Як зазначено у постанові, 06 березня 2012 року до Деснянського районного суду м. Києва від прокурора району надійшла з обвинувальним висновком кримінальна справа, по якій органом досудового слідства ОСОБА_3 і ОСОБА_2 обвинувачувались у тому, що вони за попередньою змовою групою осіб привласнили ввірене ОСОБА_3 чуже майно, при цьому були підроблені і використані завідомо підроблені документи.
ОСОБА_2, який належним чином неодноразово повідомлявся про час і місце судових засідань, на попередній і судовий розгляд справи не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань не надсилав, його місцеперебування суду відомо не було, а тому постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 був оголошений розшук і міліцією заведена розшукова справа.
22 червня 2012 року суд ухвалив рішення про привід підсудного ОСОБА_2, але підсудний міліцією доставлений не був, самостійно також не з'явився і тому справа відносно ОСОБА_2 була виділена в окреме провадження, по ній провадження було зупинено до розшуку підсудного.
Своє рішення про повернення справи на додаткове розслідування суд обґрунтував тим, що слідчий не встановив дійсне місце проживання ОСОБА_2 в м. Києві і при обранні запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд не врахував відповідні ризики, та не забезпечив досягнення мети, передбаченої ст. 148 КПК України (1960 р.), а саме запобігти спробам ухилитися від суду і забезпечити виконання процесуальних рішень, чим допустив неповноту досудового слідства. В свою чергу суд вжив всіх передбачених законом заходів щодо розгляду і правильного вирішення справи у розумні строки, зокрема, виносив постанови про привід та оголосив розшук ОСОБА_2 та органами міліції було заведено розшукову справу. З часу оголошення ОСОБА_2 судом в розшук 16 березня 2012 року минуло майже вісім місяців і з урахуванням того, що його місце проживання невідоме, немає підстав для наступного перебування справи в суді в очікуванні результатів розшуку. Суд позбавлений можливості усунути вказану неповноту досудового слідства.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, у якій просить скасувати постанову, як незаконну, кримінальну справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що по даній справі відсутні неправильність та неповнота досудового слідства, органом досудового слідства запобіжний захід у виді підписки про невиїзд обрано вірно, оскільки на досудовому слідстві ОСОБА_2 своєчасно з'являвся до слідчого. Розшук підсудного обумовлений його умисним переховуванням від суду та міліції та об'єктивними факторами, пов'язаними зі складністю його розшуку. Крім того, чинним законодавством не передбачено тривалість часу, протягом якого може тривати розшук підсудного, до повернення справи на додаткове розслідування.
Зазначає, що згідно п. 6 ППВСУ від 11.02.2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», суддя не вправі повернути справу на додаткове розслідування, наприклад, у зв'язку з тим, що обвинувачений після передання справи до суду зник і місце його перебування невідоме.
Також вказує, що у постанові суду не вказано, яку саме неповноту або неправильність досудового слідства необхідно усунути під час проведення додаткового розслідування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 281 КПК України (1960 р.) та роз'яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції навів у постанові переконливі підстави направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неправильності досудового слідства.
У відповідності зі ст. 148 КПК України (1960 р.) запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою запобігти спробам ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Згідно ст. 150 КПК України (1960 р.) при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у ст. 148 КПК України (1960 р.), враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Вказані вимоги закону при проведенні досудового слідства виконані не були, при обранні запобіжного заходу слідчий не встановив дійсне місце проживання ОСОБА_2, який згідно з обвинувальним висновком зареєстрований в м. Вінниця, а проживає в м. Києві, та не долучив документи на підтвердження проживання ОСОБА_2 в м. Києві до матеріалів справи. Обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд не був дієвим та не забезпечив його явку до суду.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року зупинено провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191, ч. 3, 358 ч. 3, 358 ч. 4 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 27 ч. 5, 191 ч. 3, 27 ч. 5, 358 ч. 3 КК України до розшуку обвинувачених.
22 червня 2012 року суд постановив рішення про привід підсудного ОСОБА_2 в судове засідання, але підсудний міліцією доставлений не був, самостійно також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, і тому постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2012 року справа відносно ОСОБА_2 була виділена в окреме провадження, по ній провадження було зупинено до розшуку підсудного. Запобіжний захід ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Однак протягом більш як восьми місяців з моменту оголошення ОСОБА_2 в розшук його місцезнаходження не встановлено, постанова суду про його розшук не виконана, що унеможливлює судовий розгляд справи, оскільки відповідно до вимог ст. 262 КПК України (1960 р.) явка підсудного до суду є обов'язковою, розгляд справи відбувається з його участю, крім випадків передбачених ч. 2 ст. 262 КПК України (1960 р.).
На листи суду з вимогою надати відомості про виконання постанови, адресовані в тому числі прокурору Деснянського району м. Києва, Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві направлено відповіді про те, що заведено ОРС «Розшук» та проводяться заходи, спрямовані на затримання ОСОБА_2 Будь-які конкретні дані про виконання постанови про розшук суду першої інстанції надано не було.
Враховуючи специфіку процесуальної форми судового розгляду справи, необхідність проведення комплексу додаткових оперативно-розшукових та слідчих дій по встановленню місцезнаходження підсудного та забезпечення виконання рішень про його затримання та взяття під варту, суд не має можливості самостійно усунути вказані недоліки досудового слідства і розглянути справу у відповідності з вимогами закону.
А тому у постанові суд першої інстанції правильно зазначив, що неправильність досудового слідства виразилася у неправильному обранні органами досудового слідства запобіжного заходу щодо ОСОБА_2, що унеможливлює розгляд справи.
При таких обставинах доводи прокурора про те, що запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, застосований до ОСОБА_2, органом досудового слідства був обраний вірно, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на допущену органом досудового слідства неправильність.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає постанову суду про направлення справи на додаткове розслідування законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з направленням справи на новий судовий розгляд не вбачає.
В ході додаткового розслідування необхідно вжити всі передбачені законом заходи для встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 та прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі з метою унеможливлення ухилення підсудного від слідства і суду та забезпечення його участі у розгляді справи і виконання процесуальних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 р.), колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. ст. 27 ч. 5, 191 ч. 3, 27 ч. 5, 358 ч. 3 КК України прокурору Деснянського району м. Києва на додаткове розслідування - без зміни.
Судді:
________________ _______________ _______________
Маліновський О.А. Павленко О.П. Юденко Т.М.