АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-288/2013р. головуючий в 1 інстанції - Луценко О.М.
доповідач - Усик Г.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2013 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Соколової В.В., Нежури В.А.
при секретарі - Охневській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 вересня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МаЛЛина» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористанувідпустку, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання видати трудову книжку та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У червні 2012 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «МаЛЛина» про стягнення суми 33 385,67 грн., яка складається з 7 000 грн. невиплаченої заробітної плати за березень 2012 р., 2727,27 грн. - компенсації за 12 календарних днів невикористаної відпустки, 13 658,40 грн. - середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 31.03.2012 р. він був звільнений за власним бажанням з посади шеф-кухаря ТОВ «МаЛЛина». В порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач не виплатив йому заробітну плату за березень 2012 р. у розмірі 7 000 грн., а також 2727,27 грн. компенсації за 12 днів невикористаної відпустки. Крім того в порушення ст.48 КЗпП йому того в день звільнення не було видана трудова книжка, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача середню заробітну плату за період з 01.04.2012 р. по 01.06.2012 р. у розмірі 13 658,40 грн. та зобов'язати видати трудову книжку.
Також зазначав, що внаслідок порушення відповідачем його трудових прав, що призвело до неможливості працевлаштування та втрати нормальних життєвих зв'язків, і потребувало від нього додаткових зусиль для організації життя, йому були заподіяна моральна шкода на відшкодування якої просив стягнути 10 000 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.09.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне зўясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що суд першої інстанції не звернув увагу на його доводи про те, що підписи у відомостях на виплату заробітної плати за січень, лютий та березень 2012 р. виконані не ним, а іншою особою. Крім того поза увагою суду взагалі залишилась та обставина, що при звільненні відповідач не видав йому трудову книжку, що унеможливлювало його працевлаштування та є підставою для задоволення його вимог про виплату йому середньої заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представник ТОВ «МаЛЛина» в судове засідання неодноразово не з'являвся, про час місце розгляду справи зазначена юридична особа була повідомлена належно.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.01.2012 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «МаЛЛина» був укладений трудовий договір за умовами якого ОСОБА_1 прийнято на роботу з випробувальним строком 3 місяці, та встановлено розмір заробітної плати згідно штатного розкладу.
Наказом №2 від 02.01.2012 р. ОСОБА_1 призначений на посаду суші-шефа з за сумісництвом на випробувальний термін 3 місяці, з заробітною платою згідно штатного розкладу.
Наказом №14 від 04.03.2012 р. ОСОБА_1 переведено на посаду шеф-кухаря з 04.03.2012 р. за сумісництвом, зі збереженням заробітної плати 1 200 грн. до кінця випробувального терміну.
31.03.2012 р. ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів порушення відповідачем його трудових прав при звільненні, в тому числі невиплати йому заробітної плати, затримки видачі трудової книжки, та заподіяння йому моральної шкоди.
З таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
В позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача невиплачену йому заробітну плату за березень 2012 р. Посилань на те, що йому не була виплачена заробітна плата за січень-лютий 2012 р. не було.
В суді першої інстанції представник відповідача не заперечував, що заробітна плата позивачу за березень місяць 2012 р. була виплачена лише 25.04.2012 р. та зазначав, що ТОВ «МаЛЛина» погоджується виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з його звільнення по 25.94.2012 р., виходячи з розміру його заробітної плати за місяць згідно штатного розкладу, що становить 1200.00 грн. Суд зазначених обставин не урахував, що свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення у справі нового рішення з урахуванням наступного.
Наказом №2 від 02.01.2012 р. ОСОБА_1 був зарахований на посаду суші-шефа з 02.01.2012 р. за сумісництвом, на випробувальний термін 3 місяці , з заробітною платою згідно штатного розкладу.
Згідно наказу №1 від 02.01.2012 р. «Про встановлення штатного розкладу», посадовий оклад суші-шефа становить 1200,00 грн.
Наказом №14 від 04.03.2012 р. ОСОБА_1 був переведений на посаду шеф-кухаря з 04.03.2012 р. за сумісництвом, зі збереженням заробітної плати 1200,00 грн. до кінця випробувального терміну.
Таким чином твердження ОСОБА_1 про те, що його заробітна плата при прийнятті на роботу була визначена у розмірі 7 000,00 грн. є безпідставними, і судом першої інстанції були правильно відхилені.
З матеріалів справи убачається, що згідно відомостей на виплату грошей ОСОБА_1 виплачено: за січень - 983,28 грн. (відомості №ВЗП-000001 від 16.01.2012 р. та №ВЗП-000004 від 24.02.2012 р.), за лютий - 983, 28 (відомості №ВЗП-000003 від 16.02.2012 р. та №ВЗП-000006 від 26.03.2012 р.), за березень - 983,28 грн. (відомості №ВЗП-000005 від16.03.2012 р. та №ВЗП-000008 від 25.04.2012 р.).
Відповідач не спростував доводів ОСОБА_1 про те, що в порушення ст.47 КЗпП України позивачу в день звільнення не була видана трудова книжка.
Відповідно до ч.4 ст.235 цього Кодексу у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
ОСОБА_1 стверджував, що із-за затримки видачі трудової книжки він не зміг працевлаштуватись на запропоноване йому інше місце роботи та отримати статус безробітного, і до теперішнього часу є не працевлаштованим.
З урахуванням наведеного, позивачу за весь період вимушеного прогулу (з 01.04.2012 р. по день ухвалення судового рішення, що становить 176 робочих днів) підлягає стягненню середній заробіток.
Розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р., виходячи з розміру заробітної плати відповідача за два останніх місяці його роботи перед звільненням (лютий, березень 2012 р.) та кількості відпрацьованих ним робочих днів. Зважаючи на наведене середньоденний розмір заробітної плати позивача буде становить 57,14 грн. (1200 грн. х 2 : 42 дні).
З урахуванням кількості робочих днів за час вимушеного прогулу та середньоденної заробітної плати позивача, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, що підлягає стягненню з відповідача становить 10 056,64 грн. (176 днів х 57,14 грн.)
Крім того, відповідач не надав жодних доказів на спростування доводів ОСОБА_1 про не виплату йому при звільненні компенсації за невикористану відпустку, що відповідно до відпрацьованого ним часу у відповідача становить 6 днів.
З урахуванням наведеного, розмір грошової компенсації за невикористані позивачем дні відпустки становить 342,84 грн. (6 х 57,14).
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум має бути проведена в день звільнення.
Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
ТОВ «МаЛЛина» при звільненні позивача не виплатило йому компенсацію за невикористану відпустку, та несвоєчасно виплатило заробітну плату за березень місяць 2012 року.
Ураховуючи, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку як за затримку видачі трудової книжки, так і за час затримки виплати всіх належних йому сум при звільненні, але оскільки подвійне стягнення законодавством не допускається, то з ТОВ «МаЛЛина» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню лише середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки відповідач порушив трудові права ОСОБА_1, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя і захисту порушених прав та завдавало йому моральних страждань, позивач має право на відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи питання про розмір заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, колегія суддів виходить з тривалості моральних страждань позивача, ступеню вини відповідача, а також засад справедливості та розумності, і з урахуванням наведеного вважає можливим визначити його в сумі 2000,00 грн.
Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, компенсації за невикористані дні відпустки, зобов'язання видати трудову книжку та відшкодування моральної шкоди, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення таких вимог частково.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за березень 2012 р. рішення суду необхідно залишити без змін.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 вересня 2012 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, компенсації за невикористані дні відпустки, зобов'язання видати трудову книжку та відшкодування моральної шкоди скасувати, і ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ТОВ «МаЛЛина» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 10056,64 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки - 342,84 грн., на відшкодування моральної шкоди - 2000,00 грн., а всього 12399,48 грн.
Зобов'язати ТОВ «МаЛЛина» видати ОСОБА_1 трудову книжку з записом про звільнення відповідно до вимог трудового законодавства.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за березень 2012 р. залишити без змін.
Стягнути з ТОВ «МаЛЛина» на користь держави судовий збір в розмірі 1239,95 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: