АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження 22ц/790/539/13 Головуючий 1 інстанції -Богдан М.В.

Справа 2020/6461/2012 Доповідач - Пилипчук Н.П. Категорія - договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого -судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Крилової Т.Г.

Трішкової І.Ю.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3,

та за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа -ОСОБА_6 про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що набув право вимоги з відповідачів за попереднім договором, підписаним 09 грудня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про намір укласти договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. За умовами вказаного попереднього договору покупець у якості гарантії виконання своїх обов'язків передає продавцю грошову суму в розмірі еквівалентному 5 000 доларів США, що складає 40 000 гривень по курсу НБУ на момент укладення договору. Зазначена сума була передана ОСОБА_6 відповідачам і є авансом та підлягає поверненню, оскільки договір купівлі-продажу укладений не був. Просив стягнути с відповідачів на свою користь суму в розмірі еквівалентній 5 000 доларів США по курсу НБУ в гривнях на день ухвалення рішення та судові витрати.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_5 на його користь 39 965 грн., державне мито в сумі 400 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що сторони уклали попередній договір відчуження земельної ділянки в простій письмовій формі, нотаріально його не посвідчили, в судовому порядку питання про визнання цього договору дійсним не ставили, тому суд повинен був відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням на нікчемність такого договору. Вказує, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем грошей. Крім того зазначає, що стягнення суми з ОСОБА_5 є безпідставним, оскільки вона не була присутня при укладанні договору, не надавала згоди своєму чоловікові на укладення попереднього договору та отримання грошей.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2012 року, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_3; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суму в розмірі еквівалентному 5 000 доларів США по курсу НБУ в гривні на день ухвалення рішення, а також судові витрати. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Проти апеляційної скарги представника відповідача заперечував.

ОСОБА_5 рішення суду не оскаржила.

ОСОБА_3 та його представник проти апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечували, наполягали що ОСОБА_3 при підписанні договору про наміри ніяких грошей від ОСОБА_6 не отримував. Пояснили, що після підписання попереднього договору ОСОБА_6 відмовилась передавати ОСОБА_3 вказану суму та спробувала зменшити ціну продажу. Побоюючись, що в подальшому ОСОБА_6 може пред'явити право вимоги по поверненню суми, яка вказана в договорі, у подвійному розмірі, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зробили всі необхідні дії для виконання взятих на себе обов 'язків, а саме 20.12.2010 року у присутності працівників агентства було складено акт про неявку ОСОБА_6 для укладення договору купівлі-продажу.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 грудня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підписали договір про наміри укласти договір купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані у АДРЕСА_1. Вказане нерухоме майно придбано під час шлюбу відповідачів, право власності зареєстровано за ОСОБА_5

За змістом п. 3.4. договору покупець у якості гарантії виконання своїх зобов*язань передає продавцю грошову суму 5 000 доларів США у якості завдатка. При укладенні договору купівлі - продажу вказана сума зараховується до суми, що сплачується покупцем продавцеві за вказаний будинок та земельну ділянку.

Доводи ОСОБА_3 про те, що грошові кошти від ОСОБА_6 не отримувались спростовуються змістом п. 3.4. договору від 09 грудня 2010 року.

Крім того, на звороті договору від 09 грудня 2010 року містяться латинські літери та номери у кількості 54 штук, щодо яких позивач вказує, що це серії та номери купюр, які були передані ОСОБА_3 у відповідності до умов договору.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні був оглянутий другий примірник оригінал договору від 09 грудня 2010 року, що зберігався у відповідачів, який також містить вказані літери та номери. Представник відповідача заперечує проти того, що вказане є переліком переданих ОСОБА_3 купюр, однак іншим чином пояснити значення цих написів не зміг, таким чином доводи позивача про їх походження не спростував.

Відповідачі пояснювали, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з*являлися до нотаріальної контори для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_6 побоюючись, що в подальшому ОСОБА_6 може пред'явити право вимоги по поверненню суми 5 000 доларів США, яка вказана в договорі, у подвійному розмірі.

Відповідно до статей 209-210 ЦК України та ст. ст. 640, 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Угоду від 09 грудня 2010 року підписану ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не можна вважати попереднім договором, оскільки за ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, тобто при купівлі-продажу нерухомого майна це письмова форма, яка потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Оскільки сторони порушили вимоги щодо форми правочину, він не є укладеним, тому сума, сплачена на забезпечення виконання майбутнього зобов'язання є авансом. Так як зобов'язання купівлі-продажу між сторонами не виникло, аванс підлягає повергненню.

З матеріалів справи вбачається що 20.12.2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали договір про те, що ОСОБА_6 передає належне їй право вимоги з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 суми в розмірі екв. 5 000 доларів США, яка виникла на підставі попереднього договору № 125 від 09.12.2010 року з процентами, штрафом, пенею, 3% річних, а ОСОБА_4 приймає на себе право вимоги, яке належить ОСОБА_8 (а.с.6).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов 'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Оцінюючи докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми авансу отриманого ОСОБА_3

Водночас, вірно дійшовши висновку про стягнення суми авансу на користь позивача, правильно визначивши суму стягнення, суд першої інстанції помилково відмовив у солідарному стягненні суми також і з ОСОБА_3 оскільки останній підписав договір, фактично виступив його стороною, діяв в інтересах сім*ї.

Відповідачі не заперечують, що житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані у АДРЕСА_1 є їх спільною сумісної власністю.

Із пояснень відповідача та його представника вбачається, що підписуючи договір від 09 грудня 2010 року ОСОБА_3 фактично виступив стороною цього договору, діяв в інтересах сім*ї, оскільки отримав аванс в рахунок оплати за нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, що зареєстроване за ОСОБА_5

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За таких обставин, сума авансу підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, суд апеляційної інстанції має право змінити рішення суду першої інстанції, з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Питання щодо судових витрат вирішується судом з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 1173 ЦК України ст. ст. 303, 304, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2012 року змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 39 965 грн.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати по 260 грн. з кожного.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -