АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1915/7441/12Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я.
Провадження № 11/1990/324/12 Доповідач - Іващенко О.Ю.
Категорія - ч.3 ст.185 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Іващенка О.Ю.
Суддів - Кунця І. М., Галіян Л. Є.,
за участю прокурора Семенця О.А.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2012 року, -
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого:
-26.01.2004 року Луцьким міським судом Волинської області за ч.2 cт.15 - ч.1 cт.186 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік;
-03.09.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.1 cт.122 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки, -
засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за новим вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2009 року у виді 2 років позбавлення волі і остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_3, призначено у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено попередній - взяття під варту.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 постановлено рахувати з22 березня 2012 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області за проведення експертиз в розмірі - 600,96 грн.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, що мав місце за таких обставин.
Так, ОСОБА_3 23 листопада 2010 року близько 20.00 год., перебуваючи на сходовій площадці першого поверху під'їзду АДРЕСА_2 умисно проник в коридор квартири НОМЕР_1 цього будинку, звідки умисно таємно викрав мобільний телефон марки "Samsung Е210" вартістю 390 грн., в якому знаходилася картка мобільного зв'язку "Київстар" вартістю 25 грн., на рахунку якої було 07 грн., який належить ОСОБА_4 З викраденим ОСОБА_3.з місця вчинення злочину втік, заподіявши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 422 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію вчиненого ним злочину, просить вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з суворістю призначеного йому покарання та призначити більш м'яке покарання, мотивуючи своє прохання тим, що судом не взято до уваги всіх пом'якшуючих вину обставин, а саме: повне визнання ним своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, ту обставину, що він є особою молодого віку, а також те, що в період іспитового строку 2 років на протязі 1 року та 6 місяців сумлінно виконував покладені нього судом обов'язки.
Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, захисників, засудженого ОСОБА_3, які підтримали апеляцію останнього і просять вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з суворістю призначеного засудженому покарання та призначити більш м'яке покарання, міркування прокурора, який вважає, що остаточне покарання призначене ОСОБА_3 за сукупністю вироків є надто суворим і не заперечує проти його пом"якшення, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція засудженого підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за вказаних у вироку обставин і кваліфікація його дій за ч.3 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, яку судом, за згодою учасників процесу, розглянуто в порядку визначеному ч.3 ст.299 КПК України, без дослідження доказів і апелянтом не оспорюються, а тому пов"язані з цим обставини колегією суддів не переглядаються.
Разом з тим, суд першої інстанції, не мотивував у вироку належним чином визнання ним, як обтяжуючої покарання засудженого ОСОБА_3 обставини -рецидив злочинів.
Як убачається з протоколу судового засідання, який є основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи, розглянувши справу в порядку встановленому ч.3 ст.299 КПК України, тобто без дослідження доказів, суд першої інстанції взагалі не обговорив з учасниками процесу, питання наявності чи відсутності такої обтяжуючої покарання обставини, як рецидив злочинів, не досліджував на підтвердження чи спростування цього відповідні докази, чим не дотримався вимог п.3 ч.1 ст.64 КПК України, за змістом якої при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, окрім іншого 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом"якшують та обтяжують покарання.
При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно обвинувального висновку органом досудового слідства, на стадії розслідування, обтяжуючих покарання ОСОБА_3 обставин не встановлено (а.с. 111-116).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з мотивувальної частини вироку, в порядку ст.365 КПК України, слід виключити посилання суду першої інстанції, на таку обтяжуючу покарання засудженого ОСОБА_3 обставину, як рецидив злочинів, оскільки остання належним чином судом першої інстанції не мотивована.
На переконання колегії суддів, заслуговують на увагу доводи апеляції засудженого ОСОБА_3про суворість призначеного покарання.
Так, згідно ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Проте, суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
Зокрема, суд першої інстанції хоч і навів у вироку пом'якшуючи покарання обставини, однак не дав їм належної оцінки та недостатньо проаналізував їх у сукупності з усіма іншими обставинами справи, в зв'язку з чим призначив засудженому ОСОБА_3, за сукупністю вироків, занадто суворе остаточне покарання.
Так, згідно вироку, судом першої інстанції, при призначенні покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, його молодий вік, обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, визнання вини, сприяння слідству, що давало обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість призначення засудженому ОСОБА_3, за сукупністю вироків, більш м"якого остаточного покарання.
З урахуванням наведеного, при відсутності обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене судом першої інстанції засудженому ОСОБА_3 остаточне покарання, призначене за сукупністю вироків до 4 років позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
За змістом ст.372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м"якості так і суворості.
У відповідності до ст.373 КПК України, апеляційний суд змінює вирок у випадку пом"якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого та в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання та мотивування обставини що обтяжує покарання слід змінити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 372, 373 КПК України, -
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2012 року відносно ОСОБА_3 в частині призначення йому покарання та мотивування обставини що обтяжує покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за новим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2009 року у виді 1 року позбавлення волі і остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_3, призначити у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
В порядку ст.365 КПК України з мотивувальної частини вироку виключити посилання на обтяжуючу покарання засудженого ОСОБА_3 обставину - рецидив злочинів.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Ю. Іващенко