ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
30 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/5209/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука Михайла Володимировича
позивача: Шевченка В.В., Маланчаку С.І.
відповідача: Роздобудька П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні"
до: Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування рішення № 8388/13/10-015 від 06.11.2012 року
ВСТАНОВИВ :
12 листопада 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" (далі - ТОВ "Колумбіні") з позовом до Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Могилів-Подільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Колумбіні" не згодне з прийнятим рішенням щодо проведення на АЗС № 31 експертизи паливно-мастильних матеріалів, обґрунтовуючи це відсутністю підстав для призначення та фактичного проведення такої експертизи. Позивач вважає дії відповідача протизаконними, такими, що перевищують надані законодавством повноваження та такими, що порушують його права та інтереси. Таким чином, з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Могилів-Подільської ОДПІ № 8388/13/10-015 від 06.11.2012 року позивач звернувся до суду.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю та просили суд задовольнити його, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення № 8702/10-017 від 21.11.2012 року, в яких зазначив, що рішення Могилів-Подільської ОДПІ № 8388/13/10-015 від 06.11.2012 року про проведення експертизи та палива дизельного, що реалізується через АЗС № 31, є правомірним, прийнятим на підставі та в межах чинного законодавства, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши доказам юридичної оцінки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленого позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що АЗС № 31 є структурним підрозділом позивача - ТОВ "Колумбіні".
05.11.2012 року до Могилів-Подільської ОДПІ надійшла скарга ОСОБА_4 щодо перевірки законності діяльності АЗС № 31, що знаходиться за адресою: с. Немія, Могилів-Подільський район, Вінницька область, та якості пального, що відпускається.
Як вбачається із вказаної скарги, ОСОБА_4 вважає, що на АЗС № 31 відпускається автомобільне паливо сумнівної якості, а реалізація дизельного палива відбувається без видачі споживачу розрахункового документу, який міг би підтвердити виконання розрахункової операції. Таким чином, ОСОБА_4 просила податковий орган перевірити АЗС № 31 щодо законності її діяльності та якості пального, що продається.
05.11.2012 року начальником Могилів-Подільської ОДПІ видано наказ № 916 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Колумбіні", а саме автозаправної станції № 31, що розташована за адресою: вул. Лісова, 50, с. Немія, Могилів-Подільський район, Вінницька область.
05.11.2012 року почалась фактична перевірка АЗС № 31, перевіряючим представлено документи на отримання бензину, дизельного пального, сертифікати, паспорти якості тощо, проте виявилось, що державні податкові ревізори-інспектори не володіють спеціальними знаннями та можливостями визначити відповідність паливно-мастильних матеріалів наданим показникам якості, а тому неможливо підтвердити чи спростувати сумнівність якості наявного на АЗС № 31 пального.
У зв'язку із вказаними обставинами, в.о. начальника відділу податкового контролю Могилів-Подільської ОДПІ звернувся з службовим листом до начальника Могилів-Подільської ОДПІ, в якій просив останнього вирішити питання про прийняття рішення щодо залучення до перевірки фахівців для проведення експертизи.
06.11.2012 року начальником Могилів-Подільської ОДПІ прийнято оскаржуване рішення № 8388/13/10-015 про проведення експертизи бензинів та палива дизельного, що реалізується через АЗС № 31, яка знаходиться в користуванні ТОВ "Колумбіні"; до експертизи залучити представника Вінницької вимірювальної лабораторії ПАТ "Концерн Галеафтогаз" Клоченко Г. В., представника ДП "УкрНДІНД "МАСМА" Свистун С. В.; в ході експертизи дослідити "Бензин автомобільний А-95" та "Бензин автомобільний А-92" на відповідність вимогам діючим стандартам України в обсязі повного аналізу з визначенням процентного вмісту МТВЕ, а також "Палива дизельного (ДП)" і "Палива дизельного (ДП Євро)" на відповідність вимогам діючим стандартам України в обсязі повного аналізу, за виключенням показника метанового числа; подати до експертизи зразки бензинів та дизельного палива відібрані на АЗС № 31, яка знаходиться в користуванні ТОВ "Колумбіні".
Визначаючись щодо заявленого позову, судом встановлено наступне.
Так, стаття 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;
6) забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
7) подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку;
8) реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України;
9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
10) друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;
11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
12) вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);
13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;
14) вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування у встановленому порядку;
15) надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".
Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.
Споживач - ОСОБА_4 переконана у порушенні своїх прав, а тому необхідною є перевірка та контроль певних обставин щодо законності діяльності на АЗС № 31.
Згідно п. п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у разі письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування, податковий орган проводить фактичну перевірку такого платника податків.
Пунктом 75.1.3 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Право органів державної податкової служби на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, закріплено і п. 20.1.4 ст. 20 ПК України.
У відповідності до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Порядок проведення експертизи під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби визначено статтею 84 ПК України.
Умови її призначення висвітлені пунктом 84.1 ст. 84 ПК України. Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.
Пунктом 84.2 ст. 84 ПК України встановлено, що експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в яких зазначаються:
84.2.1 підстави для залучення експерта;
84.2.2 прізвище, ім'я та по батькові експерта;
84.2.3 реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль;
84.2.4 питання, поставлені до експерта;
84.2.5 документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта.
Судом встановлено, що виданий 06.11.2012 року в.о. начальника відділу податкового контролю Могилів-Подільської ОДПІ службовий лист узгоджений з проаналізованими нормами законодавства та належним чином вмотивований.
Судом враховано також те, що ні Податковим кодексом України, ні Законом України "Про державну податкову службу в Україні", іншими законами, не обмежено податковий орган у визначенні видів експертиз, які можуть призначатись під час проведення фактичної перевірки.
Суд погоджується з позицією позивача, що перевірка якості палива не входить до повноважень податкового органу, а відноситься, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", до компетенції спеціально уповноважених органів у сфері захисту прав споживачів, органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Разом з тим, на момент призначення та проведення експертизи, права позивача не порушені, а повноваження на проведення експертизи визначені для відповідача Податковим кодексом України.
У судовому засіданні представник позивача не зміг зазначити, які саме права підприємства порушені, внаслідок прийняття рішення про проведення експертизи. Те, що результати експертизи не будуть пов'язані з питаннями дотримання вимог податкового законодавства є припущенням на майбутнє і на даний час не може бути предметом розгляду цієї адміністративної справи.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено правомірність рішення Могилів-Подільської ОДПІ № 8388/13/10-015 від 06.11.2012 року, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог ТОВ "Колумбіні" слід відмовити.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України, а тому підстав для задоволення позову в суду не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна