Справа № 22-ц-37/12 Головуючий у І інстанції Шинкар А. О.
Провадження № 22-ц/780/2/13 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.
Категорія 20 24.01.2013
_______________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
Іменем України
22 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Поліщука М.А..
суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.
при секретарі: Антіпову Я.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування та державного акту на право приватної власності на землю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулась в суд із вказаним позовом і просила визнати недійсними: договори дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладені 12 квітня 2002 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, виданий на ім.'я ОСОБА_2 на підставі договору дарування, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що покійний ОСОБА_5 в момент укладення договорів дарування перебував в такому стані, що не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому оспорювані договори дарування та державний акт є недійсними з підстав, передбачених ст.225 ЦК України.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 29 червня 2011 року позов задоволено.
Визнано недійсними: договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, посвідчений 12 квітня 2002 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 673;
Договір дарування земельної ділянки площею 0,0486 га, що розташована по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, посвідчений 12 квітня 2002 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 670;
Визнано нечинним державний акт на право приватної власності на землю серії 11-КВ №055350, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0486 га, розташовану по АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2578.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, направити справу на новий розгляд, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив із того, що висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 27.04.2011 року, який не викликає сумнівів у об'єктивності, встановлено, що ОСОБА_5 за життя, в тому числі і на момент укладення оспорюваних договорів дарування страждав на психічний розлад у вигляді хронічного органічного маячного розладу, а тому він у той час не міг усвідомлювати характер та значення своїх дій. Також суд мотивував ухвалене рішення тим, що відповідачем не надано доказів, які-б спростували висновок експертів.
Проте погодитись із такими висновками не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і не узгоджуються із вимогами закону.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 55 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) визначено, що угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.
Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
ОСОБА_5, який є батьком позивача і відповідача, за життя на праві приватної власності належали житловий будинок із надвірними спорудами та земельна ділянка площею 0,0486 га для обслуговування житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
12 квітня 2002 року ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар житловий будинокАДРЕСА_1
В цей-же день, 12 квітня 2002 року ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар земельну ділянку площею 0,0486 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.
29.07.2002 року на ім.'я ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого на підставі договору дарування від 12.04.2002 року вона є власником земельної ділянки площею 0,0486 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Поклавши в основу висновків рішення суду акт посмертної судово-психіатричної експертизи від 27.04.2011 року та зазначивши, що він не викликає сумнівів в об'єктивності, суд вважав позовні вимоги обґрунтованими і доведеними.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив невідповідні їм висновки і неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до п.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
Актом посмертної судово-психіатричної експертизи №152 ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_5 за життя в тому числі і на момент укладення договорів дарування 12.4.2012 року страждав на психічний розлад у вигляді хронічного органічного маячного розладу, а тому він не міг у той час усвідомлювати характер та значення своїх дій. (том 1 а.с.136-137).
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 6.12.2011 року у справі призначено повторну судово-психіатричну (посмертну) експертизу ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що висновок експертизи проведений з порушенням ст..ст.9,10 Закону України «Про судову експертизу» та ч.2 ст.53 ЦПК України, в з'язку з чим виникли сумніви в його правильності. (том 2 а.с.164-166). Так, один із експертів лікар-доповідач ОСОБА_6 не отримала кваліфікаційного класу судового експерта з спеціальності експерт-психіатр і не була включена до Реєстру атестованих судових експертів (том 2 а.с.94).
Висновком повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи від 13 грудня 2012 року встановлено, що на основі аналізу наданих об'єктів експертизи ОСОБА_5 в момент укладення 12.04.2022 року договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1, не виявляв ознак будь-якого психічного розладу, який би позбавляв його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними. (том 3 а.с.82-114).
Оцінюючи висновки вказаних експертиз з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження в сукупності із іншими доказами у справі, колегія суддів надає перевагу висновку повторної експертизи із таких підстав.
При проведенні повторної експертизи експертами більш повно досліджувалась медична документація відносно ОСОБА_5, роздруківка технічних записів судових засідань, матеріали цивільної справи №2-4209/08 про вселення, покази свідків.
Вказаний висновок повторної судової експертизи, як один із доказів взаємно пов'язаний з іншими доказами.
Так, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13 показали суду, що спілкувались із ОСОБА_5 в період, що передував укладенню оспорюваних договорів дарування і він висловлював свої наміри подарувати будинок ОСОБА_2
Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 показали суду, що при спілкуванні із покійним ОСОБА_5 вони не вбачали в його поведінці ознак будь-якого психічного розладу.
В медичній документації: медична карта амбулаторного хворого№ 13147, медична карта стаціонарного хворого Броварської ЦРЛ №12635-2934, медична карта №2796, медична карта стаціонарного хворого №238 на ім.'я ОСОБА_5 записів про психічну хворобу, розлади психічної діяльності станом на час укладення договорів дарування 12.04.2002 року до 2004 року не виявлено.
Приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4, яка 12 квітня 2002 року посвідчувала оспорювані договори дарування, в листі до суду зазначено, що підстав сумніватися в дієздатності дарувальника на час укладення договорів у неї не було. (том 2 а.с.86).
Відповідно до ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо
З врахуванням обставин, встановлених при апеляційному розгляді справи, колегія суддів приходить до висновку що відповідно до ст..309 ЦПК України суд неповно з'ясував обставини справи, обставини справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними, неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст. 309,316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа:приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування та державного акту на право приватної власності на землю -відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді