125/125/13-ц

УХВАЛА

Іменем України

18.01.2013 року м.Бар

Барський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Питель О.В., секретаря Грабчак І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бар Вінницької області подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням, погодженим з начальником ВДВС, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, зазначивши, що відповідно до виконавчого листа № 2-121/11, виданого 29.03.2011 року Староміським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі по 200 гривень на кожного щомісяця, починаючи з 06.12.2010 року і до закінчення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчання, але не більше, ніж до досягнення ними 23 років. Виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було відкрито 27.02.2012 року. 31.05.2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 закінчили навчання. Боржник ОСОБА_1 не у повному обсязі сплачував аліменти, у зв’язку з чим станом на 31.05.2012 р. утворилася заборгованість у розмірі 3299,17 гривень. Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції ОСОБА_2 просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, до виконання ним зобов’язань за рішенням суду.

У судове засідання заявник не з’явився, про наслідки розгляду подання та прийняте рішення просив повідомити ВДВС Барського РУЮ у Вінницькій області.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічного звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що подання необґрунтоване та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2012 року головним державним виконавцем Тартачним В.В. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-121/11, виданим 29.03.2011 року Староміським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі по 200 гривень на кожного щомісяця, починаючи з 06.12.2010 року і до закінчення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчання, але не більше, ніж до досягнення ними 23 років, про що свідчить копія постанови ВН №31433921 (а.с. 5).

Однак, всупереч вимогам ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»боржнику не запропоновано виконати рішення суду добровільно. Крім того, у матеріалах подання відсутні відомості про отримання боржником копії зазначеної постанови, яка відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження»повинна була бути надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадку, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань; громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Однак, як вбачається з матеріалів подання, державним виконавцем лише відкрито виконавче провадження та, через дев’ять місяців, 28.11.2012 року складено акт про те, що за місцем проживання боржника не виявлено майна, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду. Однак, як вбачається з наведеного акту, належність майна встановлювалася лише зі слів матері та боржника. При цьому, в акті відсутній підпис боржника, тому неможливо встановити чи був він присутній при здійсненні головним державним виконавцем вказаної виконавчої дії.

Також судом не приймаються як доказ здійснення заходів з виконання виконавчого листа № 2-121/11, виданого 29.03.2011 року Староміським районним судом м. Вінниці, відповіді на запити з ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області №674 від 07.08.2010 року та з КП «Барське районне бюро технічної інвентаризації»№283 від 13.09.2010 р., оскільки останні отримані державним виконавцем до відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом. Крім того, дані відповіді містять явно не актуальну інформацію про боржника.

З копії деяких аркушів паспорту боржника, що долучені до подання, неможливо встановити чи не знятий боржник з реєстрації після 25 лютого 1998 року.

Таким чином, крім складення наведеного вище акту, головним державним виконавцем не вжито будь-яких інших заходів, спрямованих на виконання судового рішення. При цьому, державним виконавцем не надано до суду жодних доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за межі України, не виконавши вказане зобов’язання, та доказів, які б свідчили, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що норма ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» кореспондується з фактом наявності паспорту для виїзду за кордон. При цьому, державний виконавець не надав суду жодних доказів того, що боржник ОСОБА_1 має паспорт для виїзду за кордон або звернувся до відповідних органів з метою одержання паспорту для виїзду за кордон, що об’єктивно свідчило б про намір боржника залишити межі України.

          На підставі викладеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», ст. 3771 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

          Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: