Справа № 2-178 / 2008 рік/

 

 

 

 

 

 

 

РІШЕННЯ

 

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

 

5 березня 2008 року                                                                                                 м.Коростишів

 

   Коростишівський районний суд Житомирської області в складі :

      головуючого - судді Мацького Є.М.,

      при секретарі Шатун О.М.

      з участю позивачки ОСОБА_1

      її представника адвоката ОСОБА_3

      відповідача ОСОБА_2

                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином,-

 

ВСТАНОВИВ :

 

 Позивачка звернулась до суду з позовом в лютому 2008 року, в якому вказала, що 10 січня 2007 року відповідач на вул.К.Маркса в м.Коростишеві на грунті особистих неприязнених стосунків під час сварки наніс їй декілька ударів рукою по голові, чим заподіяв фізичного болю. Постановою Коростишівського районного суду від 25.01.2008 року  стосовно ОСОБА_2 було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ч.1 ст.126 КК України у зв”язку з амністією. Внаслідок неправомірних дій з боку відповідача позивачка понесла матеріальні збитки в сумі 148 грн.34 коп. та 7000 грн.моральної шкоди, які просить стягнути з відповідача, а також понесені нею судові витрати.

  

  В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, обгрунтувавши їх вищенаведеними обставинами.

 

  Відповідач  позов не визнав, суду пояснив,  що 10.01.2007 року не бив позивачку. Вважає позов безпідставним і просить відмовити в його задоволенні.

 

 Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона працює лікарем-невропатологом ЦРЛ. Позивачка 12.01.2007 року звернулась до неї за медичною допомогою і при цьому пояснила, що 10.01.2007 р. її побив сусід ОСОБА_2. Під час проведення огляду позивачки вона не виявила у неї ніяких тілесних ушкоджень.

 

 Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що бачила, як 10.01.2007 року сторони на вул.К.Маркса в м.Коростишеві сварились, але не бачила, як ОСОБА_2 бив ОСОБА_1.

 

 Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 10.01.2007 р. її матір - позивачка ОСОБА_1 пішла по хліб і коли повернулась, то повідомила, що її побив ОСОБА_2. За медичною допомогою мати звернулась 12.01.2007 р.

 

 Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши надані сторонами докази на умовах змагальності та в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов безпідставний і не підлягає до задоволення.

 

  Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено в судовому засіданні 10 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вул.К.Маркса в м.Коростишеві виникла суперечка через те, що позивачка утримувала у себе курча, що належало відповідачу. Ця суперечка тривала близько 5 хвилин, після чого закінчилась.

 

   З приводу конфлікту позивачка неодноразово зверталась до Коростишівського РВ УМВС з заявами, в яких вказувала, що відповідач наніс їй під час вказаної суперечки декілька ударів рукою по голові. Однак при проведенні працівниками міліції перевірки вказаний факт не знайшов свого підтвердження. Так, згідно акту судово-медичного освідування № 581 від 24.04.2007 року, яке було проведено на підставі наданих медичних документів, у позивачки будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було, встановлений лікарями Коростишівської ЦРЛ діагноз “ закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку “ був встановлений на підставі суб”єктивних скарг ОСОБА_1 і не підтверджений достовірною неврологічною симптоматикою. 18 жовтня 2007 року дільничним інспектором ОСОБА_7 була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо відповідача, яка є чинною.

 

  В грудні 2007 року позивачка звернулась до суду із скаргою приватного звинувачення про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.126 КК України. Постановою Коростишівського районного суду від 25.01.2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.126 КК України у зв”язку з амністією на підставі його заяви.

 

 Доводи позивачки, що цією постановою суду встановлена вина відповідача у вчиненні неправомірних дій по відношенню до неї, є безпідставними.

 

 У відповідності до ст.2 Кримінального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, тобто постановою суду про відмову в порушенні кримінальної справи не може бути встановлена вина відповідача у вчиненні злочину.

 

 Суд не приймає до уваги як докази протиправних дій відповідача покази свідків Заглади Н.М. та ОСОБА_5, так як вони не були очевидцями події. Факт суперечки між сторонами 10.01.2007 року, про який повідомила свідок ОСОБА_5, не заперечується відповідачем. Покази свідка Заглади Н.М. щодо наявного у ОСОБА_1 діагнозу спростовуються актом судово-медичного дослідження №  581 від 24.04.2007 року.

 

 При проведенні перевірки по заяві ОСОБА_1 працівниками міліції 8.10.2007 р. опитувався свідок ОСОБА_8/ відмовний матеріал № 1171 а.с. 7/, який пояснив, що 10.01.2007 року він був свідком конфлікту, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак ОСОБА_2. при цьому не бив ОСОБА_1 Аналогічні покази він давав і 19.01.2007 року / відмовний матеріал № 37/.

 

 Вказані покази ніким не спростовані і суд вважає їх достовірними.

 Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_6 - дочки позивачки, так як вона перебуває з відповідачем у неприязнених стосунках і у суду є сумніви щодо об”єктивності її показів.

 

 Згідно до положень ст.1166 ЦК України та загальних підстав цивільно-правової відповідальності відшкодуванню підлягає шкода за умови, що вона була наявною, дії заподіювача були протиправними, мав місце причинний зв”язок між шкодою та протиправними діянням та наявна вина заподіювача.

 

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

  Відповідач по справі  на час розгляду справи у передбаченому законом порядку не визнаний винним у скоєні будь-яких протиправних дій, тому відсутні підстави для його цивільно-правової відповідальності.    

 

  Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

  Позивачка не надала суду доказів щодо того, що відповідач заподіяв їй тілесні ушкодження, зазначений розмір матеріальної шкоди не підтверджений документально. Вказані обставини засвідчуються відмовними матеріалами № 1171 та № 37, які були оглянуті в судовому засіданні.

 

     Оскільки позивачка пов”язувала заподіяння їй моральної шкоди в зв”язку з заподіянням відповідачем матеріальної шкоди, а доказів на обгрунтування такої позовної вимоги суду не надала, то відсутні підстави і для відшкодування моральної шкоди.

    Не підлягають також стягненню понесені позивачкою судові витрати, так як в позові їй відмовлено.

 Враховуючи викладене, керуючись ст.10,11,60,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст.1166, 1167 ЦК України суд,-

 

ВИРІШИВ :

 

1.      В задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.

 

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення.

 

Рішення може бути оскаржене протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Житомирської області.

                    

                               

 

Суддя                          Є.М.Мацький