Справа № 0307/781/2012 Провадження №11/773/58/13 Головуючий в 1 інстанції Корнелюк В.С.
Категорія: ч.2 ст. 156 КК України Доповідач : Матат О. В.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22.01.2013 рокумісто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого-судді Матата О.В.,
cуддів Денісова В.П., Борсука П.П.,
при секретарі Бубало О.О.,
з участю прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
законного представника потерпілих -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Локачинського районного суду від 12 листопада 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця АДРЕСА_1, непрацюючого, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, в порядку ст. 89 КК України судимості немає, -
засуджено за ч.2 ст.156 КК України на 5(п'ять) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст.75, 76 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання, якщо протягом трьох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній -підписку про невиїзд.
Вироком вирішено долю судових витрат по справі.
ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 29 липня 2012 року в обідню пору в селі Коритниця Локачинського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою задоволення статевої пристрасті підійшов до малолітньої ОСОБА_4, яка залишилася без нагляду батьків, та завів її в будинок-пустку, де, скориставшись безпорадним станом потерпілої, достовірно знаючи про те, що остання є малолітньою, зав'язавши їй очі ганчіркою, вчинив відносно неї розпусні дії сексуального характеру.
Він же, 30 липня 2012 року в ранкову пору доби в селі Коритниця Локачинського району, скориставшись тим, що малолітня ОСОБА_5 залишилася без нагляду батьків, завів її в хлів, що знаходиться на території його господарства, під приводом, що покаже їй корову «Мілку», після чого закрив двері з середини, де скориставшись безпорадним станом потерпілої, достовірно знаючи про те, що остання є малолітньою, прикривши їй очі, вчинив відносно неї розпусні дії сексуального характеру.
Він же, 30 липня 2012 року о 12 годині у селі Коритниця Локачинського району, скориставшись тим, що малолітня ОСОБА_4 знаходилася в приміщенні його кухні і там в цей час нікого не було, завів останню у ванну кімнату, де скориставшись безпорадним станом потерпілої, достовірно знаючи про те, що остання є малолітньою, вчинив відносно неї розпусні дії сексуального характеру.
Своїми умисними діями, які виразились у вчиненні розпусних дій щодо малолітніх осіб, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.156 КК України.
Свою вину у цьому злочині ОСОБА_1 на досудовому слідстві та у судовому засідання визнав повністю. Розгляд справи у місцевому суді проведено без дослідження доказів, які стосуються фактичних обставин справи.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляцію, у якій, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч.2 ст.156 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
Прокурор, вказує, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Зокрема, судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що ОСОБА_1 вчинив 3 епізоди тяжкого злочину (ч.2 ст. 156 КК України) при обтяжуючих обставинах, а саме: вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та відносно двох малолітніх осіб.
В апеляції прокурор зазначає, що суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що особами, які їх вчиняють, порушуються основні Конституційні норми, відповідно до яких людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю.
В запереченні на апеляцію засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, вказавши, що він із потерпілими перебуває у приязних відносинах, його злочинні дії не були насильницькими і мали короткочасний характер, а отже, не могли спричинити їм психологічно-моральну травму, таким чином судом першої інстанції призначено покарання, яке повністю відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, і правомірно застосовано положення ст. 75 КК України та звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора, яка апеляцію підтримала, засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, які просили вирок суду залишити без зміни, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним розпусних дій щодо малолітніх осіб підтверджується зібраними по справі доказами, які ніким не оспорюються і яким суд дав належну оцінку.
У відповідності до ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання з тим, щоб особі за вичинений нею злочин було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Всупереч цим вимогам закону, призначаючи покарання ОСОБА_1 за злочин, передбачений ч.2 ст.156 КК України, у виді позбавлення волі і звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд в повній мірі не врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, обставини його вчинення та дані щодо особи винного.
Як видно з вироку суд першої інстанції не врахував, що засуджений ОСОБА_1 неодноразово (тричі), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст.156 КК України, ці злочинні дії скоїв відносно двох малолітніх осіб, вік яких на момент вчинення злочину становив 6 та 8 років.
Не враховано і того, що ОСОБА_1 не відшкодував в повній мірі завдані потерпілим збитки, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, ніде не працює (а.с.98), раніше притягувався до кримінальної відповідальності у 1996 та 2010 роках за вчинення умисних злочинів (а.с.96), що негативно його характеризує.
Доводи засудженого про те, що його злочинні дії мали короткочасний характер і не вчиняв насильницьких дій відносно малолітніх осіб не можуть братися до уваги як обставини, що пом'якшують покарання з наступних підстав.
Злочин, передбачений ч.2 ст. 156 КК України, вважається закінченим з моменту вчинення розпусних дій відносно малолітньої особи незалежно від тривалості вчинення таких дій.
ОСОБА_1 не застосовував насильство до потерпілих, однак свідомо використовував їхній безпорадний стан, що виразилося у відсутності у них можливості правильно розуміти сутність вчинюваних із ними розпусних дій сексуального характеру в силу їхнього віку.
Приймаючи до уваги ці обставини, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а тому дійшла висновку, що на підставі п.5 ч.1 ст.367 КПК України 1960 року вирок суду в частині призначення йому покарання підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, колегія суддів враховує ступінь тяжкості скоєння ним злочину, який є тяжким, що злочин вчинено неодноразово відносно двох малолітніх осіб, використовуючи їхній безпорадний стан, що в повній мірі збитки потерпілим не відшкодовано.
До обставин, що пом'якшують покарання, слід віднести щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Врахуванню підлягає і особа ОСОБА_1, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, ніде не працює, зловживає спиртними напоями.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин справи, тяжкості злочину та даних про особу ОСОБА_1 виправлення та перевиховання підсудного можливе лише за умови ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням думки законного представника потерпілих, яка висловилася проти суворої відповідальності винного, ОСОБА_1 визначається строк позбавлення волі ближче до нижньої межі санкції ч.2 ст.156 КК України без додаткового покарання.
Суд не призначає додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, оскільки підсудний даними правами не наділений.
Керуючись ст.365-366, 378 КПК України, колегія суддів
З А С У Д И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Локачинського районного суду від 12 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання за ч.2 ст. 156 КК України скасувати.
Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.156 КК України покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо нього змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту та взяти його під варту в залі суду негайно.
Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з 22 січня 2013 року.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги через Апеляційний суд Волинської області, а засудженим -в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий:
Судді: