Справа № 1007/11940/12 Головуючий у І інстанції Рабець

Провадження № 11/780/85/13 Доповідач у 2 інстанції Димарецький В.М.

Категорія 51 23.01.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

23 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - СЛИВИ Ю.М.,

суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та ДРИГИ А.М.,

за участю прокурора СКРИПКИ І. М., засудженого ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Данівка, Козелецького району Чернігівської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, тимчасово не працюючого, військовозобов'язаного,проживаючого в АДРЕСА_1 :зареєстрованого в АДРЕСА_2 судимого 04 березня 2009 року Броварським міськрайонним судом Київської

області за ч.1 ст. 307; ч.2 ст. 309, ст. ст. 69, 70 КК України до 2-х років 3-х місяців позбавлення волі, звільненого по відбутті строку покарання 13 квітня 2011 року,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 ( шести) років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ майна, яке є його власністю; за ч.2 ст. 309 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.

ОСОБА_2 засуджено за вчинення ним злочинів, як зазначено у вироку, при наступних обставинах.

11 жовтня 2012 року, приблизно о 18 годині, на автодорозі Київ - Бориспіль, в напрямку с. Іванівка Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2, умисно та незаконно, за попередньою телефонною домовленістю із невстановленою досудовим слідством особою, за грошові кошти в сумі 3400 гривень, з метою подальшого збуту, та особистого вживання, придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон). Вказаний наркотичний засіб, на автомобілі ,,Дейхатсу", що належить ОСОБА_4, зберігаючи при собі, умисно та незаконно перевіз на територію м. Бровари Київської області, де, близько 23-ї години, перебуваючи біля будинку №6-В по вулиці Незалежності в м. Бровари Київської області, діючи умисно та повторно, незаконно, за послугу у вигляді того, що ОСОБА_4 звозив його у с. Іванків Бориспільського району, збув останньому наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) масою 0,0668г.

11 жовтня 2012 року, близько 23 год.05 хв., ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку, №6-В по вул. Незалежності в м. Бровари Київської області, за попередньою телефонною домовленістю, зустрівся із ОСОБА_5, за грошові кошти у сумі 450 грн., незаконно збув йому наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) масою 0,1114г.

Крім цього, 11 жовтня 2012 року, приблизно після 23-ї години, поблизу будинку №6-В по вул. Незалежності в м. Бровари Київської області, при затримані працівниками міліції ОСОБА_2, при особистому огляді якого, в лівій кишені його спортивних брюк, був виявлений та вилучений пропіленовий згорток, в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), маса якого в речовині становить 0,0952 г., який ОСОБА_2 зберігав при собі, для власного вживання, без мети збуту.

Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 вважає, що вирок підлягає зміні через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 307 КК України та не застосування ст. ст. 69, 75 КК України. Так, апелянт вказує, що судом при винесенні вироку не враховано, що ОСОБА_2 позитивно характеризується, не наведено доказів суспільної небезпечності особи ОСОБА_2 та не дано належного обґрунтування причин для ізоляції його від суспільства. Крім того, ОСОБА_2 має малолітню дитину, яка до затримання перебувала на його утриманні. Апелянт, зважаючи на всі перелічені у вироку позитивні обставини, пов"язані з особою ОСОБА_2, вважає призначене йому покарання явно несправедливим та надто суворим. Просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_2, в частині засудження його за ч.2 ст. 307 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю, та призначити йому покарання за даною статтею, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі до 4 (чотирьох) років без конфіскації майна. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_2 у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: засудженого та захисника , які підтримали апеляції, в частині застосування до ОСОБА_2 ст. 69 КК України і пом"якшення йому покарання, прокурора, яка заперечувала проти апеляцій та вважала вирок законним та обґрунтованим, виступи учасників судового розгляду в судових дебатах та останнє слово ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Справу судом першої інстанції розглянуто в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України, а тому відповідно до ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких докази судом не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.

Щодо призначеного ОСОБА_2 покарання, то як вбачається з вироку, суд, визначаючи його вид та розмір врахував, що засуджений вчинив один із злочинів, який віднесено до категорії тяжких. Разом з тим, судом враховано, як обставину, що пом"якшує покарання те, що ОСОБА_2 має малолітню дитину, в скоєному щиро розкаявся та сприяв встановленню істини по справі. При цьому судом також враховувалося значну суспільну небезпеку скоєного засудженим.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, до нього судом застосовувались покарання, як із застосуванням ст. 75 КК України, так і з реальним позбавленням волі, однак засуджений з цього належних висновків не зробив і знову став на шлях вчинення нових злочинів, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для застосування до ОСОБА_2 ст. 69 КК України та пом"якшення йому покарання немає.

Таким чином, покарання засудженому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України і його не можна вважати несправедливим внаслідок суворості, у зв'язку з чим апеляції засудженого та захисника необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України ( в редакції 1969 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Головуючий

Судді