Справа № 1990/11-141/12Головуючий у 1-й інстанції Свачій І.М.
Провадження № 11/1990/141/12 Доповідач - Іващенко О.Ю.
Категорія - ч.2 ст.186 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Іващенка О.Ю.
Суддів - Кунця І. М., Крукевича М. Н.,
за участю прокурора Семенця О.А.
засудженого ОСОБА_1
захисника засудженого
адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м. Тернополя Гульовської О.Г., захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 16 лютого 2012 року, -
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, громадянина України, з базовою середньою освітою, не працюючого, одруженого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:
-11.11.2002 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки. Звільнений 29.11.2005 року по закінченню іспитового строку.
-29.11.2006 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.187 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. Звільнений 05.09.2008 року від відбування покарання із заміною не відбутого покарання на більш м'яке покарання у виді 1 року 10 місяців 18 днів виправних робіт з відрахуванням 20%. Звільнений 11.08.2010 року по закінченню терміну виправних робіт, -
засуджено за ч.2 ст.186 КК України - на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишено попередній -взяття під варту.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з 06 жовтня 2011 року.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 2000 грн. завданої шкоди.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, що мав місце за таких обставин.
Так, у ОСОБА_1 18 червня 2011 року близько 21.30 год., який перебував на АДРЕСА_2, виник злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, 18 червня 2011 року близько 21.30 год. ОСОБА_1, побачивши потерпілого ОСОБА_4, який заходив у під'їзд АДРЕСА_2, зайшов з ним, в під'їзд даного будинку, наздогнав останнього на сходовій площадці між 1 і 2 поверхами під'їзду даного будинку та застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виразилося у нанесенні йому одночасного удару рукою в потилицю та плече, від чого останній впав. Тоді ОСОБА_1, шляхом ривка зірвав із шиї потерпілого ланцюжок вагою 10 грам, виготовлений із золота 585° проби, вартістю 2300 грн. із хрестиком, вагою 3 грами виготовлений із золота 585° проби., вартістю 2000 грн. З метою утримання викраденого майна він продовжував наносити потерпілому удари в різні частини тіла, чим заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців і саден обличчя, крововилив у слизову оболонку верхньої та садно і крововилив у слизову оболонку нижньої губ, садно ділянки правого надпліччя і синець лівої частини спини, які за ступенем тяжкості належать до легких. ОСОБА_1 з місця вчинення злочину із викраденим золотим ланцюжком втік, а золотий хрестик загубив.
В зміненій апеляції помічник прокурора м. Тернополя просить вирок стосовно ОСОБА_1 скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановлені вироку виклав висновки, які не підтверджуються доказами, дослідженими у сдовому засіданні. Зокрема, суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_4 зазначивши, що останній в судовому засіданні вказав, що бачив, як підсудний ОСОБА_1 зривав ланцюжок з його шиї, тоді, як насправді потерпілий під час допиту в судовому засіданні повідомив, що виявив відсутність ланцюжка, будучи вже у квартирі.
Захисник ОСОБА_2 в апеляції просить вирок суду першої інстанції скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду, не підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні. Вважає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема викладаючи у вироку показання потерпілого ОСОБА_4 зазначив, що останній бачив, як ОСОБА_1 зривав ланцюжок в нього з шиї, тоді, як потерпілий в судовому засіданні повідомив, що йому нічого не відомо про ланцюжок і він не знає хто його викрав. За наявності цих суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Також, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 15 лютого 2012 року про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 на постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України.
Засуджений ОСОБА_1 в апеляції та доповненнях до неї, просить вирок суду скасувати, оскільки він постановлений за відсутності доказів його вини та предмету злочину, золотого ланцюжка, який як стверджував потерпілий було відкрито викрадено. Він не вчиняв інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. У судовому засіданні потерпілий пояснив, що помітив зникнення свого ланцюжка коли повернувся додому. Жодних свідків, які б могли підтвердити, що ланцюжок дійсно був у потерпілого, і що його дійсно обірвав саме він, ОСОБА_1, слідством та судом встановлено не було. Він не викрадав золотої цепочки, належної потерпілому. Допускає, що вона могла злетіти з потерпілого, під час шарпанини, яка виникла між ними і в подальшому загубитися, або її міг хтось після цього підібрати. Просить справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача-суддю апеляційного суду, прокурора, який підтримав змінену апеляцію помічника прокурора м. Тернополя і просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд, захисника засудженого адвоката ОСОБА_2, який просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_1, який просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції помічника прокурора та захисника підлягають задоволенню, а апеляція засудженого частковому задоволенню виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи, судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.369 КПК України, вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а також коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Так, у вироку суд першої інстанції зазначив, що потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що після його падіння на сходову площадку, підсудний ОСОБА_1 зірвав з його шиї золотий ланцюжок, на якому був золотий хрестик, пославшись на ці показання, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_4 і зокрема золотого ланцюжка з хрестиком.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, у судовому засіданні в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_4 заявляв, що не бачив чи зривав ОСОБА_1 у нього з шиї золотий ланцюжок, і виявив його відсутність вже у квартирі, що підтверджується наявною у справі постановою Тернопільського міськрайонного суду від 14 березня 2012 року про посвідчення правильності зауважень захисника ОСОБА_2 на протокол судового засідання по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України (а.с.398) та технічним записом судового процесу.
Таким чином, суд першої інстанції, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Крім цього, постановляючи вирок, суд першої інстанції недотримався ст.334 КПК України, яка встановлює вимоги щодо мотивувальної частини обвинувального вироку, в частині обов'язкового зазначення мотивів з яких суд відкинув ті чи інші докази.
Як убачається з протоколу судового засідання, підсудний ОСОБА_1 заперечував факт відкритого викрадення золотих ланцюжка з хрестиком у потерпілого ОСОБА_4 стверджуючи, що між ними виникла бійка і ланцюжка він не викрадав.
У вироку не зазначено жодних мотивів з яких суд відкинув вищевказані показання підсудного ОСОБА_1, при цьому послався, як на доказ вини підсудного, на показання потерпілого ОСОБА_4, які останній взагалі в судовому засіданні не давав.
Як слідує з матеріалів справи, на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_4 дав показання про те, що золотий ланцюжок з хрестиком, у нього з шиї зірвав саме ОСОБА_1, що підтвердив на очній ставці з обвинуваченим (а.с.142-144).
Оскільки в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 дав протилежні показання про те, що не бачив, як ОСОБА_1 зривав ланцюжок з його шиї, суд першої інстанції повинен був детально допитати потерпілого з метою усунення протиріч в його показаннях, давши їм належну оцінку у вироку, із зазначенням які саме показання потерпілого суд бере до уваги і з яких мотивів відкидає інші, чого зроблено не було.
Крім цього, за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_2 на постанову слідчого про притягнення ОСОБА_1, як обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України від 10 серпня 2011 року (а.с.111-112), поданої на стадії судового розгляду справи в порядку ст.234, 236 КПК України (а.с.367), суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, про що 15 лютого 2012 року виніс відповідну постанову (а.с.368), яка оскаржується апелянтом - захисником засудженого адвокатом ОСОБА_2
У вказаній постанові судом першої інстанції не вказано позиції учасників процесу, щодо поданої скарги (кожного окремо), не зазначено дату винесення постанови про притягнення ОСОБА_1, як обвинуваченого, яку оскаржив захисник ОСОБА_2, що вказує на формальний розгляд зазначеної скарги судом, а тому дана постанова суду від 15 лютого 2012 року також підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ст.367 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок та постанова Тернопільського міськрайонного суду від 15 лютого 2012 року якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_2 на постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід усунути зазначені в ухвалі апеляційного суду порушення, ретельно перевірити доводи захисника та засудженого в апеляціях та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.365, 366, 367, 369 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції помічника прокурора м. Тернополя та захисника ОСОБА_2 задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 з доповненнями задовольнити частково.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 16 лютого 2012 року про засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України та постанову Тернопільського міськрайонного суду від 15 лютого 2012 року якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_2 на постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у Тернопільський міськрайонний суд, в іншому складі суду.
Головуючий -підпис
Судді -два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Іващенко О.Ю.