Справа № 1211/9381/2012

Провадження № 2/1211/2711/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 грудня 2012 року м. Красний Луч

Краснолуцький міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Бєляєвої Л. О.,

при секретарі Дворових Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красний Луч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, та судових витрат.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом і в обґрунтування позовних вимог вказала, що між нею та відвідачем -ОСОБА_2 20 січня 2012 року був укладений договір позики. За умовами якого вона передала суму 12 150 грн. відповідачу -ОСОБА_2 Ці кошти відповідач отримала особисто, та взяла на себе обов*язок повернути суму через 6 місяців у повному обсязі. Була складена розписка. Між тим, у порушення умов договору позики, відповідач суму в строк не повернула, від зустрічей та спілкування ухиляється. Просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу -12150 грн. та 3% річних від цієї суми, що складає суму 73 грн.90 коп., а також судовий збір.

У судовому засідання позивач заявлені вимоги підтримала у повному обсязі,та надала пояснення аналогічні тексту позовної заяви.

Відповідач -ОСОБА_2 позов визнала повністю.

Вислухавши позивача, відповідача, дослідивши в повному обсязі письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 20.01.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики.

При цьому позикодавець ОСОБА_1 передала, а позичальник ОСОБА_2 прийняла грошові кошти в сумі 12150 грн. Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Був встановлений термін повернення боргу: шість місяці з моменту отримання грошей.

Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст.57-60 ЦПК України.

Відповідач суму боргу не повернула, і не оспорювала цього факту у судовому засіданні.

Згідно з ч.2 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частина 2 ст.1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Щодо сплати відсотків за прострочення грошового зобов'язання, то суд дійшов до наступного. Так, у відповідності до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Із змісту ч.1 ст.1048 ЦК України випливає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. А згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, суд дійшов до висновку про те, що відповідач зобов'язана сплатити позивачу відсотки за користування її грошовими коштами за весь час прострочення, в розмірі три відсотки річних від простроченої суми, виходячи з розрахунку: 12150 грн. : 365 д. х 74 д. прострочення х 3% = 73 грн.90 коп.

Суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 233 грн.

Таким чином, на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, давши їм належну оцінку, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання, та судових витрат підлягає задоволенню і сумі 12223 грн.90 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.8, 13, 41, 55, 124, п.1 Перехідних положень Конституції України; ст. ст.16, 536,524, 611, 625, 1046,1047, 1048, 1049,1050 ЦК України; ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 222, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в сумі 12 150 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відсотки за користування чужими грошовими коштами за весь час прострочення в сумі 73 грн.90 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 233 грн.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів с дня його проголошення до Апеляційного суду Луганської області через Краснолуцький міський суд.

Головуючий