РІШЕННЯ Іменем України
18 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Шестакової Н.В.
Суддів: М"ясоєдової Т.М.
Летягіної О.В.
При секретарі Войциховській Е.В..
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення виконавчого комітету Ялтинської міської" ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та договорів купівлі-продажу квартири, за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду від 22 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2000 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_6, зацікавлені особи УЖКГ Ялтинського міськвиконкому, ЖЕК № З УЖКГ Ялтинського міськвиконкому, ОСОБА_4, Відділ РАГС Ленінського району М.Челябінська, про визнання припинення шлюбних відносин недійсним, обґрунтовуючи тим, що з 1981 року знаходився з відповідачкою ОСОБА_3 у шлюбі, з 1988 року за домовленістю з відповідачкою задля реєстрації у м.Ялта з метою подальшого працевлаштування та отримання квартири їх шлюб було розірвано, та зареєстровані фіктивні браки з іншими особами, на житлових площах яких вони прописалися як члени сім'ї, однак сімейне життя продовжував з відповідачкою. У 1988 році відповідачці була надана квартира АДРЕСА_1, де вони продовжили проживати однією сім'єю з сином відповідачки від попереднього браку.
На протязі кількох років позивач змінював предмет та підстави позову.
Зокрема, 26 січня 2001 року від позивача надійшла заява з вимогами про зміну підстав позову, оскільки йому стало відомо про те, що відповідачка ОСОБА_3 обманним шляхом, маючи доступ до документів, оформила спірну жилу площу на себе та свого сина, та заключила договір з приватною структурою в його особі на зазначену площу під юридичну адресу. Зазначену угоду він не укладав та не підписував, вважає цей документ підробкою, тому просив визнати незаконним п.п.10, 10.1 Ялтинської міської ради НОМЕР_1, визнати за ним рівне право користування квартирою АДРЕСА_1, визнати незаконною приватизацію квартири, а також договір купівлі-продажу, укладений між відповідачкою та ОСОБА_2 09 жовтня 2000 року.
У вересні 2001 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову, просив визнати договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між
Справа №22-6061/2006р. Головуючий в 1 інстанції Романенко В.В.
Доповідач Шестакова Н.В.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 09 жовтня 2000 року удаваною угодою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що зазначена угода була укладена між сторонами без наміру створення юридичних наслідків та з метою запобігання розділу з ним спільно побудованої квартири.
Ухвалою суду від 05 липня 2004 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2., виконавчого комітету Ялтинської міської ради про скасування рішення виконкому, визнання недійсною приватизації та договору купівлі-продажу квартири залишено без розгляду (а.с.256,т.2).
15 лютого 2005 року ОСОБА_1 знову звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2., виконавчого комітету Ялтинської міської ради з підстав ст. 230 ЦПК України (в редакції 1963 року) про визнання незаконним рішення виконкому Ялтинської міської ради про передачу у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за угодою приватизації квартири АДРЕСА_1, визнання незаконним свідоцтва від 09.10.2000 року про право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також про визнання недійсним договіру купівлі-продажу зазначеної квартири, який було укладено між відповідачкою та ОСОБА_2 09 жовтня 2000 року (а.с.З-4,т.З). Як зазначено у позові, цей позов є аналогічним тому, який був предметом судового дослідження раніше і який було залишено без розгляду на підставі ухвали суду від 05 липня 2004 року.
У травні 2005 року зазначений позов було доповнено вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 02 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Позивач посилався на те. що цей договір порушує його житлові права на вищезазначену квартиру (а.с.51 ,т.З).
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням суду від 22 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1, визнати недійним свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_2, яке видане в рівних частках на ОСОБА_3, ОСОБА_4; визнати недійсними договір купівлі-продажу на квартиру, укладений між ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 09 жовтня 2000 року, а також договір купівлі-продажу на цю квартиру, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 02 лютого 2005 року.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3 і ОСОБА_5 ставлять питання про скасування рішення з постановою нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відсутність правової оцінки всіх наданих доказів та неповне дослідження всіх обставин по справі у сукупності. Крім того, вважають, що судом безпідставно не прийнято до уваги, що на момент приватизації спірної квартири позивач не проживав у квартирі, оскільки апелянти вже зареєстрували шлюб та проживали разом, а також ті обставини, що сплинув строк позовної давності для звернення позивача до суду.
У письмових запереченнях позивач пояснив, що рішення суду грунтується на фактичних обставинах справи і відповідає вимогам закона.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідача, представника позивача, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та представника ІНФОРМАЦІЯ_1 перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.ст.71,79,80 ЦК України у редакції 1963 року, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки; перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку. Однак пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності; закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові, якщо причина пропуску строку позовної давності не буде визнана поважною.
Приймаючи до уваги те, що первісні вимоги позивача про визнання незаконним рішення виконкому Ялтинської міської ради про передачу у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за угодою приватизації квартири АДРЕСА_1, визнання незаконним свідоцтва від 09.10.2000 року про право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також про визнання недійсним договіру купівлі-продажу зазначеної квартири, який було укладено між відповідачкою та ОСОБА_2 09 жовтня 2000 року, - були залишені без розгляду ухвалою суду від 05 липня 2004 року, перебіг строку позовної давності щодо зазначених вимог почався знову за правилами ст.76 ЦК України, тобто з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як свідчать матеріали справи, позивачу не пізніше 10 листопада 2000 року було відомо про те, що спірна квартира була приватизована ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та у жовтні 2000 року була продана ОСОБА_2, оскільки на зазначену дату позивач надав суду першої інстанції позовну заяву про визнання недійсними угоди приватизації квартири і договору купівлі-продажу квартири (а.с.80-81,т.1).
Таким чином, строк позовної давності по зазначеним вимогам вже сплинув на момент подачи ним аналогічного позову 15 лютого 2005 року.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача та його представника про те, що немає підстав для висновку про сплив строку позовної давності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правила застосування позовної давності, які діяли до 01.01.2004 року, не передбачали перериву перебігу строків позовної давності у разі предъявления позову у встановленому порядку, який у подальшому залишено без розгляду.
Що стосується позову у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 02 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, колегія суддів дійшла висновку, що цей договір не може бути визнаний недійсним за правовими підставами, які зазначені позивачем, оскільки необгрунтовані його вимоги про визнання незаконним рішення виконкому Ялтинської міської ради про передачу у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за угодою приватизації квартири АДРЕСА_1, визнання незаконним свідоцтва від 09.10.2000 року про право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 і ОСОБА_4. а також про визнання недійсним договіру купівлі-продажу зазначеної квартири, який було укладено між відповідачкою та ОСОБА_2 09 жовтня 2000 року.
Оскільки закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові, колегія суддів вважає непотрібним обговорювання інших доводів апеляційних скарг.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст.303,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду від 22 червня 2006 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання незаконним рішення про передачу у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за угодою приватизації квартири АДРЕСА_1, у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання незаконним свідоцтва від 09.10.2000 року про право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також про визнання недійсними договору від 09 жовтня 2000 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який було укладено між ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, і договору купівлі-продажу зазначеної квартири від 02 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.