У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16.01.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого - Дацківа В.В., суддів - Стана І.В., Машкаринця І.М., за участю прокурора - Завальського О.Я., засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Виноградівського районного суду від 12 вересня 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Барок Барського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1, українця, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та звільнено від відбування покарання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що придбавши недобудовану будівлю, розташовану по АДРЕСА_2, не маючи дозволу на виконання будівельних робіт, який передбачений Законом України «Про врегулювання містобудівної діяльності» № 3036 від 17.02.2011 року, нехтуючи вимогами будівельних норм і правил, які регламентують порядок проведення будівельних робіт, порушуючи правила техніки безпеки (п.2.11 СНіП ІІІ-4-80) при будівництві магазину, не передбачив можливість настання суспільно небезпечних наслідків під час будівництва, хоча повинен і міг їх передбачити, так як проводив будівництво в житловій зоні та поблизу ігрових майданчиків для дітей, не влаштував огорожу будівельного майданчика, необхідну для запобігання проникнення на нього сторонніх осіб, конструкція якої повинна задовольняти вимоги ГОСТ 23407-78.

Наслідками злочинної недбалості ОСОБА_1 стало те, що група малолітніх дітей близько 19 год. 09.06.2011 року безперешкодно потрапила на об'єкт будівництва, внаслідок чого під час гри малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, виліз на одну з стін і під час проходу по ній впав з висоти на землю, в результаті чого отримав тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції ОСОБА_1 вказує, що вказаний об'єкт він купив у ОСОБА_5, у якого був дозвіл на виконання будівельних робіт. Після покупки недобудованого об'єкту він став правонаступником його прав і обов'язків. Посилання органу досудового слідства на те, що будівництво проводилося без дозволу, вважає безпідставним. Стверджує, що нікому з сторонніх осіб, в тому числі неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3, заходити на об'єкт не дозволяв. Заявляє, що ним не були порушені правила техніки безпеки, передбачені п. 2 СНіП-ІІІ-4-80, оскільки такі не розповсюджуються на будівельні роботи, які проводяться фізичними особами. Просить визнати його невинним у вчиненні даного злочину, а кримінальну справу провадженням закрити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть і зміст вироку; виступи засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та заявили, що отримані неповнолітнім потерпілим тілесних ушкоджень не являються наслідком будь-яких активних фізичних дій, допущених внаслідок недбалості чи халатності з боку ОСОБА_1, він не може бути відповідно до СНіПу - ІІІ-4-80 суб'єктом їх порушення, оскільки таким може бути тільки юридична організація, що суд безпідставно визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України; виступи прокурора та представника неповнолітнього потерпілого, які вважають апеляцію та доводи засудженого безпідставними, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово підсудного, перевіривши встановленні судом першої інстанції обставини, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_3, 09.06.2011 року близько 18.00 год. він разом із своїм товаришем ОСОБА_6 вирішили піти погратися на території будівельного майданчика, де розташована недобудована будівля. Вхід до будівлі був вільний, огорожі кругом об'єкту не було. Всередині будівлі також гралися група неповнолітніх товаришів і там знаходилися дерев'яні будівельні леса, по яких він виліз на стіну висотою біля 3-х метрів. Проходячи по одній із стін, він втратив рівновагу та впав, отримавши тілесні ушкодження.

Протоколом огляду місця події та фототаблиць до нього, підтверджено відсутність на місці будівництва будь-якої огорожі та попереджувальних знаків про заборону входу на територію будівництва сторонніх осіб.

Відсутність огорожі підтвердили також свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та показали, що решітки на вікнах та на вході в будинок з'явилися тільки після події, яка відбулася з неповнолітнім ОСОБА_9

Наведеними доказами спростовано показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про наявність на будівництві огорожі.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта (т. 1 а.с. 106-108), у потерпілого ОСОБА_3 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, які виникли внаслідок дії твердого предмету при падінні з висоти та однократного удару об тверде підлегле покриття.

Пунктом 18 «Завдання на проектування» будівництва вказаного магазину, затвердженого та погодженого 11.10.2006 року 9т. 1 а.с. 20), підтверджено ту обставину, що на дане конкретне будівництво поширено діючі норми вимог по техніці безпеки на будівництві.

Судом першої інстанції вірно констатовано, що за діючими на час події правилами, встановленими СНіП - ІІІ-4-80 Техніка безпеки на будівництві (т. 1 а.с. 119-121), затвердженими постановою Держбуду СРСР від 09.06.1980 року № 82, будівельний майданчик у населених пунктах чи на території діючих підприємств задля уникнення доступу сторонніх осіб повинен бути огороджений. Конструкція огорожі повинна відповідати вимогам ГОСТ 23407-78. Огорожа, що прилягає до місць масового проходу людей, повинна бути обладнана суцільним захисним козирком (п. 2.11).

Відповідно до п. 1.1. вказаного нормативного документу, цих норм і правил слід дотримуватись у процесі здійснення будівельно-монтажних робіт під час будівництва нових, реконструкції, розширенні та технічному переоснащенні діючих підприємств, будівель та споруд, а також враховувати під час розробки проектів виконання робіт.

Згідно з вимогами ст. 37 Закону України «Про врегулювання містобудівної документації», право на виконання підготовчих і будівельних робіт на об'єктах будівництва, їх підключення до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підрядчику чи підрядчику після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Твердження засудженого, що він нікому із сторонніх осіб, в тому числі неповнолітньому потерпілому, заходити на об'єкт не дозволяв та що ним не були порушені правила техніки безпеки, передбачені п. 2 СНіП ІІІ-4-80, оскільки такі не розповсюджуються на будівельні роботи, які проводяться фізичними особами, та ним було вжито всіх заходів, передбаченими чинними нормами щодо унеможливлення проникнення сторонніх осіб на будівельний майданчик, суд першої інстанції вірно відхилив, та з цим погоджується апеляційний суд, оскільки такі повністю спростовані викладеними вище доказами.

Апеляційний суд також приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що діяння ОСОБА_1 знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з негативними наслідками події, оскільки внаслідок невиконання засудженим вимог п. 2.11 СНіП ІІІ-4-80, потерпілий ОСОБА_3 безперешкодно потрапив на будівельний майданчик, де під час гри на об'єкті незавершеного будівництва, проходячи по одній із стін недобудови, впав, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження та суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 128 КК України, при цьому обґрунтовано звільнив засудженого від покарання відповідно до положень Загальної частини КК України (ст.ст. 56, 57, 61 КК України) та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року.

Керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду від 12 вересня 2012 року щодо нього - без зміни.

Судді: