АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/989/13 Справа № 2-5415/11 Головуючий у 1 й інстанції - Башмакова Є.А. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

Суддів: Калиновського А.Б., Каратаєвої Л.О.

при секретарі: Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу відмовлено.

З таким рішенням не погодився ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до посилань позивача, між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого, ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 400 000, 00 грн. з кінцевим строком повернення 1 грудня 2008 року.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду боргову розписку(том 1, а.с.5), за якою ОСОБА_4 начебто отримав у ОСОБА_2 в борг суму 400000 грн. із яких ОСОБА_4 начебто повернув ОСОБА_2 10 січня 2009 року суму 80000 грн.(том 1, а.с.5), залишок неповернутої суми боргу склав 320000 грн.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер( том 1, а.с.13). Спадкоємцем померлого є його син ОСОБА_5 згідно заповіту, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 від 13 квітня 1995 року(том 1, а.с.15).

Відповідно до висновку експертизи № 367-11 від 28 березня 2011 року,який складено експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7, рукописний текст розписки від імені ОСОБА_4 від 1 грудня 2007 року про отримання позики в сумі 400 000,00 грн. та підпис під цим текстом, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис виконувався з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4, рукописний текст від імені ОСОБА_4 про повернення грошових коштів в розмірі 80 000, 00 грн. 10 січня 2009 року та підпис під цим текстом, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис виконувався з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4.( том 1, а.с.80-86).

Як убачається з висновку комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 3894/3895/12 -32/3896/12 -34 від 12 липня 2012 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (том 1, а.с.193-198) ,рукописний текст розписки, датованої 1 грудня 2007 року, який починається словами «Денежные средства получил ОСОБА_4»і закінчується словами «Денежные средства получил ОСОБА_4 1.12.2007 года», виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4 у розписці, датованій 1.12.2007, що міститься під рукописним текстом, який починається словами «Денежные средства получил ОСОБА_4 1.12.2007 года», виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4.

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів №6051 від 24 червня 2011 року, складеного експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. професора М.С. Бокаріуса (том 1,а.с.118-119) текст розписки, що починається словами : «Расписка. Я ОСОБА_4.»та закінчується записом :» получил 80000 грн.(восемьдесят тисяч) грн.. 10.01.2009 года подпись» виконаний чотирма пишучими вузлами для кулькових ручок (чотирма кульковими ручками). Встановити строк давності виконання наданої на дослідження розписки неможливо через відсутність в інституті спеціального обладнання.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Таким чином, розписка має значення доказу, який оцінюється судом в порядку ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Частиною 2 ст.60 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Двома висновками експертиз підтверджується, що розписка, яку надав позивач на підтвердження його позовних вимог відносно того. що нібито ОСОБА_4 взяв у позивача в борг суму 400000 грн., ОСОБА_4 не була написана і власноруч він її не підписував, тому не може бути належним доказом отримання в борг ОСОБА_4 у позивача суми 400000 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення порядку проведення експертиз не заслуговує на увагу, оскільки вищевказані експертизи проведені відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8.10.1998 року №53/5 та зареєстрованих в Мінюсті України 3.11.1998 року за №705/3145, загальної методики дослідження почерку при ідентифікації виконавця, дослідження рукописних текстів, виконаних з наслідуванням почерку іншої особи, дослідження підпису, ідентифікаційних ознак почерку та інших сучасних Методик (том 1, а.с.194 зворот), експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.,ст.384,385 КК України(том 1, а.с.194).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не є суттєвими для правильного вирішення справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази , які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст.58 ЦПК України передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно вимог ч.3 ст.58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Тому посилання в скарзі на те, що суд не допитав свідків на підтвердження факту позики померлим ОСОБА_4 у позивача 400000 грн., не може слугувати про неповне з*ясування судом фактичних обставин справи, оскільки належними письмовими доказами-двома висновками проведених експертиз , у тому числі і комісійною, у відповідності з вимогами ст.66 ЦПК України підтверджено, що вказану боргову розписку про отримання від позивача 400000 грн. ОСОБА_4 не писав і не підписував, що повністю виключає отримання ОСОБА_4 у позивача спірної суми боргу. Вказані належні письмові докази позивач ніякими іншими належними та допустимими доказами не спростував.

Крім того, спадкоємець померлого ОСОБА_4-його син ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що його померлий батько позивача не знав, ні в яких стосунках з ним ніколи не знаходився і грошові кошти у нього у борг ніколи не брав, ніяких розписок не підписував і на той час батьку виповнилося 94 року(том 1,а.с.24), у нього був відкритий перелом правої руки, що підтверджується письмовим доказом-довідкою на а.с.99, том 1.

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.,ст.209,303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: