Справа № 2-2816/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 вересня 2012 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі :

головуючого-судді Ліуша А.І.

при секретарі Спанчак О.Г.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третіх осіб Державного територіально -галузевого об'єднання «Львівська залізниця», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом про виселення покликаючись на те, що їй, як працівнику БУ №1 Львівської залізниці, 20 жовтня 1995 року, видано ордер №191 на жилу площу у гуртожитку. На підставі вказаного ордеру їй та її сім'ї надано право на зайняття жилої площі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. Після отримання ордера вона спільно із сім'єю заселилась у вказану квартиру. У квартирі прописані: вона, відповідач, її син - ОСОБА_4, її дочка - ОСОБА_6, її внуки - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 14 березня 2002 року у зв'язку із неможливістю спільного сімейного проживання шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу, внаслідок неправомірних дій відповідача по відношенню до неї та інших членів сім'ї, вона разом з своїми сином, дочкою та внуками змушені були переїхати на проживання до родичів. Неправомірні дії відповідача, що змусили її разом із дітьми та внуками припинити проживання у спірній квартирі, проявлялись у погрозах різного змісту, заподіянні їм тілесних ушкоджень, побоїв. Такі дії по відношенню до неї та інших членів її сім'ї зі сторони відповідача мали місце кожного разу й тоді коли вони намагались вселитись у спірну квартиру. Про факти такої поведінки відповідача, порушення ним громадського порядку, правил спільного проживання, вона неодноразово зверталась до органів внутрішніх справ Залізничного та Франківського районів м.Львова, які проводили перевірку вказаних фактів. За результатами таких перевірок було неодноразово встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушує громадський порядок, правила спільного проживання, за що останній притягався до адміністративної відповідальності. Також відносно відповідача порушувались кримінальні справи. Про вказані факти повідомляється у листах Франківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області від 20 липня 2002 року, ЛМУ УМВСУ у Львівській області від 07 липня 2004 року, Залізничного РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області від 05 серпня 2003 року, 28 жовтня 2005 року, 15 червня 2006 року, 12 серпня 2009 року, 23 травня 2011 року. 21 червня 2011 року вона разом із своїм сином - ОСОБА_4, намагалась вселитись у спірну квартиру, проте відповідач до вказаної квартири їх не допустив, вчинив неправомірні дії по відношенню до неї та її сина, заподіявши їм легкі тілесні ушкодження, що підтверджується актами судово-медичних досліджень. Крім того, відповідач ОСОБА_3 притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України на три роки обмеження волі. Відповідач внаслідок своєї неправомірної поведінки, систематичного порушенням правил співжиття, громадського порядку, застосування насильства до неї та інших членів сім'ї, робить неможливим спільне проживання з ним. Просить на підставі ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст.1 16 ЖК України, п. 17 Постанови ПВСУ «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»виселити відповідача ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання йому іншого приміщення та стягнути із відповідача на її користь судові витрати.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, давши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додатково пояснили, що протягом тривалого часу поведінка відповідача є антигромадською, яка проявляється, зокрема, у застосуванні до позивача та третіх осіб фізичного насильства та психічного насильства: заподіянні тілесних ушкоджень, побоїв, погроз у розправі, погроз у застосуванні фізичного насильства, нецензурних висловлюваннях, тощо. На початку лютого 2011 року позивач ОСОБА_2 разом із своїм сином намагалися вселитись у спірну квартиру, яку вони вимушені були раніше покинути у зв'язку із систематичним вчиненням відповідачем відносно них протиправних дій. Цього зробити не вдалось, оскільки завадив відповідач, вчинивши відносно них неправомірні дії, які проявились у завданні відповідачем позивачу та третій особі тілесних ушкоджень. За результатами розгляду заяви позивача з приводу вказаних подій органами внутрішніх справ Залізничного району м.Львова з відповідачем ОСОБА_3 було проведено профілактичну бесіду про недопустимість антигромадської поведінки в подальшому та винесене офіційне застереження. На початку травня 2011 року позивач ОСОБА_2 повторно намагалась вселитись у спірну квартиру, але зробити цього їй, як і в попередній раз у лютому місяці 2011 року не вдалось, оскільки двері були закриті. Після тривалого стукання відповідач двері відкрив, але почав її виштовхувати із квартири, зазначивши, що вона не має права проживати у квартирі. За фактом неправомірних дій відповідача відносно позивача та її сина, що мали місце у травні 2011 року, останні звертались із заявою у Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України у Л/о. Крім цього, позивач ОСОБА_2 зверталась із заявою від 16 травня 2011 року до профспілкового комітету за місцем працевлаштування. За результатами розгляду цієї заяви була створена комісія, яка двічі 20 травня 2011 року та 10 червня 2011 року виїжджала за місцем проживання позивача. Як наслідок, були складені акти, якими підтверджено та зафіксовано, що відповідачем змінено замок у дверях спірної квартири. Крім того, 20 травня 2011 року комісією проведено з відповідачем ОСОБА_3 профілактично-роз'яснювальну бесіду про недопустимість вчинення насильства у сім'ї та відібрано від нього зобов'язання допустити позивача із сім'єю у квартиру та не вчиняти відносно них протиправних дій. Наступну спробу вселитись у спірну квартиру позивач і третя особа ОСОБА_4 зробили у середині червня 2011 року. Прийшовши до квартири вони виявили, що замки у дверях були пошкоджені (поміняні). Після того, як вони почали стукати у двері відповідач їх відкрив, але через декілька хвилин, застосовуючи фізичну силу, почав виштовхувати їх із квартири. В результаті чого завдав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Дані факти підтверджують свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13 Відповідач, в силу свого рівня вихованості, моральності, специфічних особливостей характеру, протягом тривалого періоду часу неодноразово систематично вчиняв неправомірні дії по відношенню до позивача і третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 До відповідача неодноразово застосовувалися заходи громадського впливу. Відповідач ОСОБА_3 притягався у 2002 році до адміністративної відповідальності. Окрім адміністративної відповідальності відповідач притягався і до кримінальної відповідальності, що характеризує відповідача з негативної сторони, та підтверджує те, що відповідач є особою, яка з легкістю порушує правила спільного проживання, нехтує нормами моралі і закону, порушує громадський порядок, нерідко посягаючи на тілесну недоторканість людей, які його оточують, а саме: членів сім'ї, сусідів, представників правоохоронних органів. Неможливість спільного проживання позивача і її сім'ї у кв. №54 разом із відповідачем зумовлюється існуванням загрози здоров'ю ОСОБА_2 та членам її сім'ї. З огляду на тривалу антигромадську поведінку відповідача, без результативність будь-яких заходів громадського впливу, державного примусу, вважають що саме такий спосіб захисту порушеного права на житло як виселення відповідача із спірної квартири відповідатиме змісту та характеру порушення права. Просять виселити відповідача ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання йому іншого приміщення та стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, позов заперечив та пояснив, що у спірній квартирі на АДРЕСА_1 він проживає на підставі ордеру виданого позивачу ОСОБА_2, як член її сім'ї. Між ним та позивачем, за час спільного проживання, часто виникали побутові конфлікти, однак такі конфлікти не виникали виключно з його вина. Позивач також неодноразово вчиняла сварки та наносила йому тілесні ушкодження. Близько двох років позивач та треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 у спірній квартирі не проживають, неодноразово приходили у квартиру та провокували конфлікти, хоча жодних перешкод у користуванні квартирою він їм не чинить. Окрім того, ні позивач, ні треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 не звертались у компетентні органи з приводу перешкод у користуванні квартирою. Просить у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, у судовому засіданні, позов підтримали та дали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, поясненням позивача та її представника в судовому засіданні. Просять позов задовольнити, виселивши відповідача ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання йому іншого приміщення.

В судовому засіданні представник третьої особи ДТГО «Львівська залізниця»- Довгань В.І. позов підтримав та пояснив, що квартира АДРЕСА_1 надана позивачу ОСОБА_2, як працівнику БУ №1 ДТГО «Львівська залізниця»та членам її сім'ї на підставі ордера на жилу площу у гуртожитку №191 від 20 жовтня 1995 року. Гуртожиток у якому знаходиться вказана квартира належить ДТГО «Львівська залізниця», яка є наймодавцем спірної квартири. Позов підтримують з підстав наведених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника третьої особи ДТГО «Львівська залізниця»- Довганя В.І., показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19, промову адвоката, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2, як працівнику БУ №1 ДТГО «Львівська залізниця»надано ордер на право заняття з сім'єю із чотирьох осіб, а саме: позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, жилої плащі в гуртожитку на АДРЕСА_1. Ордер виданий на основі спільного рішення адміністрації та профкому БУ №1 ДТГО «Львівська залізниця», протокол №56 від 16 лютого 1995 року. Дана обставина справи стверджується ордером на жилу площу в гуртожитку № 191 від 20 жовтня 1995 року. /а.с. 8/

Згідно довідок з місця проживання про склад сім'ї і прописку Житлово-комунальної дільниці ВП «Управління будівельно-монтажних робіт цивільних споруд №6»ДТГО «Львівська залізниця»№ 224 від 20 червня 2011 року та № 446 від 09 листопада 2011 року позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 прописані в квартирі АДРЕСА_1, в будинку, що належить ДТГО «Львівська залізниця». / а.с. 9, 84/.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Як вбачається з листа начальника Франківського РВ ЛМУ УМВСУ у Л/о №71/К-52 від 20 липня 2002 року, Франківським РВ ЛМУ УМВСУ у Л/о було завершено перевірку заяви третьої особи ОСОБА_5 з приводу антигромадської поведінки відповідача ОСОБА_3 Перевіркою факти викладені в заяві знайшли своє підтвердження, в порушенні кримінальної справи відмовлено. Беручи до уваги, що в діях відповідача ОСОБА_3 вбачається адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КпАП України, відносно нього складено адміністративний протокол, та вказано, що у випадку вчинення неправомірної поведінки відносно них буде застосовано більш суворі заходи реагування. /а.с. 11/

У відповідності до акту судово-медичного дослідження № 1584 від 21 червня 2011 року у третьої особи ОСОБА_4 виявлено: синці на спині зліва, на лівому плечі, садно у лівій завушній ділянці, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 21 червня 2011 року та відносяться, до легкого тілесного ушкодження та зі слів ОСОБА_4 його побив батько. /а.с. 19/

Згідно акту судово-медичного дослідження № 1585 від 21 червня 2011 року у позивача ОСОБА_2 виявлено: синці на руках, садна на правій руці, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 21 червня 2011 року та відносяться, до легкого тілесного ушкодження та зі слів її побив колишній чоловік. /а.с. 20/

Відповідно до акту судово-медичного обстеження /дослідження/ № 330 від 08 лютого 2011 року у позивача ОСОБА_2 виявлено: садна на грудях справа, на лівій руці, синці на правій руці, на ногах, на спині. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 08 лютого 2011 року та відносяться, до легкого тілесного ушкодження. /а.с. 33-34/

Як вбачається з акту судово-медичного обстеження /дослідження/ № 331 від 08 лютого 2011 року у третьої особи ОСОБА_4 виявлено: синці на голові, на спині зліва, на лівій руці, які утворились від дії тупих предметів, дотичної дії таких, могли виникнути 08 лютого 2011 року та відносяться, до легкого тілесного ушкодження. /а.с. 35-36/

У відповідності до листа в.о. начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМСВУ у Л/о №16/14-1683 від 18 березня 2011 року, Залізничним РВ ЛМУ ГУМСВУ у Л/о було завершено розгляд матеріалів по факту отримання позивачем ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. За матеріалами перевірки в порушенні кримінальної справи відмовлено. З відповідачем ОСОБА_3, проведена профілактична бесіда про недопустимість антигромадської поведінки в подальшому та винесене офіційне застереження. /а.с. 37/

Згідно листа в.о. начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМСВУ у Л/о №16/14-1683 від 18 березня 2011 року, Залізничним РВ ЛМУ ГУМСВУ у Л/о було завершено розгляд матеріалів по факту звернення третьої особи ОСОБА_4 з письмовою заявою. За матеріалами перевірки в порушенні кримінальної справи відмовлено. З відповідачем ОСОБА_3, проведена профілактична бесіда про недопустимість антигромадської поведінки в подальшому та винесене офіційне застереження. /а.с. 38/

Відповідно до листа в.о. начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМСВУ у Л/о №16/14-6655 від 04 липня 2011 року, Залізничним РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області була завершена перевірка по зверненню позивача ОСОБА_2 За результатами перевірки в порушенні кримінальної справи відмовлено керуючись ст. 6 п. 2 КПК України, за відсутністю ознак злочину передбаченого ст.ст. 122, 296 Кримінального Кодексу України. Для відстоювання своїх прав та інтересів, відшкодування завданих матеріальних та моральних збитків позивачу ОСОБА_2 необхідно в порядку приватного звинувачення згідно ст. 27 КПК України звернутись в суд за місцем проживання. /а.с. 42/

З листа начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМСВУ у Л/о №16/14-2248 від 23 серпня 2003 року вбачається, що Залізничним РВ ЛМУ ГУМВС України у Л/о заява відповідача ОСОБА_3 з приводу неправомірних дій зі сторони позивача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_5 розглянута. В порушенні кримінальної справи відмовлено по ст. 6 п. 2 КПК України. По факту причинення моральних та матеріальних збитків рекомендовано звернутися в суд в приватному порядку. /а.с. 72/

Згідно листа начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМСВУ у Л/о №16/14-1721 від 11 вересня 2002 року, Залізничним РВ ЛМУ ГУМВС України у Л/о заява відповідача ОСОБА_3 розглянута. В порушенні кримінальної справи відмовлено по ст. 6 п. 2 КПК України. По факту отримання тілесних ушкоджень і моральних збитків рекомендовано звернутися в суд в приватному порядку. /а.с. 73/

У відповідності до листа начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМСВУ у Л/о №16/14-3128 від 02 серпня 2002 року, Залізничним РВ ЛМУ ГУМВС України у Л/о заява відповідача ОСОБА_3 розглянута. В порушенні кримінальної справи відмовлено по ст. 6 п. 2 КПК України. По факту користування спільним майном і квартирою рекомендовано звернутися в суд в приватному порядку. /а.с. 73/

Згідно листа начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМСВУ у Л/о №16/14-3352 від 14 серпня 2002 року, Залізничним РВ ЛМУ ГУМВС України у Л/о заява відповідача ОСОБА_3 розглянута. В порушенні кримінальної справи відмовлено по ст. 6 п. 2 КПК України. По факту отримання тілесних ушкоджень і моральних збитків рекомендовано звернутися в суд в приватному порядку. /а.с. 74/

Як вбачається з акту судово-медичного обстеження № 339 від 09 лютого 2011 року у відповідача ОСОБА_3 виявлено: синці на лівій половині обличчя, на передній черевній стінці справа, садно в тім'яно-потиличній ділянці посередині, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 08 лютого 2011 року та відносяться, до легкого тілесного ушкодження. /а.с. 79/

Відповідно до акту судово-медичного дослідження № 1570 від 21 червня 2011 року у відповідача ОСОБА_3 виявлено: синці на лівому плечі, на грудях справа з переходом на ділянку живота, поверхневе садно на лівій нозі, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 21 червня 2011 року та відносяться, до легкого тілесного ушкодження та зі слів тілесні ушкодження йому нанесла колишня дружина. /а.с. 80/

У відповідності до висновку експерта №1974 від 31 липня 2002 року у відповідача ОСОБА_3, згідно представленій довідці, при звертанні за мед.допомогою виявлені синці на правому передпліччі, навколо правого ока, на грудях зліва та садна на правому вусі. Вказані пошкодження спричинені від дії тупих предметів, можливо і 12 липня 2002 року та відносяться, до легкого тілесного ушкодження та зі слів тілесні ушкодження йому нанесла колишня дружина. /а.с. 82/

Дані обставини справи дійсно свідчать про факти хуліганських, неправомірних дій відповідача відносно позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, однак дані обставини справи свідчать також про хуліганські, неправомірні дії позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 відносно відповідача, підтверджують те, що між сторонами виник тривалий і стійкий конфлікт. Зробити висновок, що лише систематичне порушення правил співжиття відповідачем роблять неможливим для позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 проживання з ними в одній квартирі неможливо тому, що як вбачається з матеріалів справи неправомірні дії та порушення правил співжиття мають прояви, як зі сторони відповідача так і зі сторони позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5

Згідно акту від 20 травня 2011 року комісія за адресою: АДРЕСА_1 виявила, що квартиру неможливо було відкрити, оскільки замки від вхідних дверей були замінені, замок в другій житловій кімнаті замінено і ключ позивача не підходить. Відповідач ОСОБА_3 проживає в цій квартирі зі своєю другою дружиною без реєстрації проживання. Відповідач користується двома житловими кімнатами та не дає змоги проживати позивачу, її дітям та онукам в даній квартирі. В кімнаті позивача знаходяться особисті речі відповідача. Комісією запропоновано відповідачу віддати ключ від вхідних дверей основному квартиронаймачу. Недружні та ворожі стосунки унеможливлюють подальше проживання обох сімей в одній квартирі. Комісія запропонувала відповідачу виселитися із однієї кімнати та надати можливість поживати позивачу з її сім'єю в даній квартирі. /а.с. 68-70/

З акту від 10 червня 2011 року вбачається, що комісія вдруге виїхавши на місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки та зняття з контролю усунених порушень, які було виявлено і зафіксовано актом від 20 травня 2011 року, виявили, що ключем позивача ОСОБА_20 вхідні двері відкрити не вдалось, після довгих дзвінків та стукань у двері відчинила друга дружина відповідача ОСОБА_3 Кімната позивача була відкрита і не звільнена від речей другої сім'ї відповідача. На зауваження з даного приводу дружина ОСОБА_3 відповіла, що проживати позивач у цій квартирі не буде. На думку комісії ці дії не дають можливість заселення та проживання сім'ї позивача, як основного квартиронаймача. Роз'яснювальна робота, яку було проведено 20 травня 2011 року з відповідачем ОСОБА_3 про недопустимість чинення перешкод вселенню та проживанню сім'ї позивача в спірну квартиру не дала ніяких позитивних наслідків. /а.с.67/

З актів від 10 червня 2011 року та 20 травня 2011 року неможливо зробити висновок ким був поміняний замок у дверях спірної квартири, не вбачається факту чинення перешкод відповідачем у вселенні позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1, оскільки, як позивачу так і членам комісії було надано доступ у спірну квартиру, позивач не зверталася до правоохоронних органів з приводу чинення перешкод у її вселенні, або про несанкціоновану заміну замків у вказаній квартирі, дані акти, як і інші матеріали справи підтверджують лише наявність певного побутового конфлікту між сторонами.

Згідно акту від 10 червня 2011 року на час перевірки комісією квартири АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_3 взагалі був відсутній, а відтак і не мав можливості чинити перешкоди у вселенні позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1, оскільки його не було у спірній квартирі.

Отже, з даних актів не вбачається, що відповідач систематично порушує правила співжиття та робить неможливим для позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 проживання з ними в одній квартирі.

Свідок ОСОБА_9, у судовому засіданні пояснила, що у травні 2011 році третя особа ОСОБА_4 прийшов до квартири №54, щоб забрати свою куртку, вона та позивач були разом з ним. ОСОБА_4 постукав у двері квартири, які відкрив відповідач, який не питаючи, чому вони прийшли, розпочав бійку, почавши бити сина, копати та душити його, вдарив її та її внука. Відповідач вчиняв неправомірні дії як до позивача та її дітей так і до сусідів. Такі дії відповідач вчиняв протягом тривалого періоду, внаслідок чого, неодноразово діти позивача тікали з дому та змушені були ночувати у неї. Після того, як на вимогу комісії профкому у одній із кімнат кв.54 було поміняно дверний замок, та у якій могла проживати позивачка з сім'єю, відповідач протягом тижня поламав цей замок, погрожуючи позивачу та третім особам, якщо вони зайдуть в кімнату порубати їх та повиносити вперед ногами. Одного разу відповідач вдарив сокирою міліціонера, який прибув за викликом позивача, за що був визнаний винним та засуджений.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що при виїзді на місце спільна комісія профкому та адміністрації ДТГО «Львівська залізниця»встановила, що замки у дверях кв.№ 54 замінені, а одна із кімнат цієї квартири була закладена речами відповідача. Комісія запропонувала відповідачу ОСОБА_3 виселитись із однієї кімнати, щоб там могла поживати позивачка із сім'єю та провела з ним співбесіду про недопустимість вчинення насильства по відношенню до позивача ОСОБА_2 та її дітей. Відповідач під час роботи комісії поводився дуже агресивно, члени комісії побоювались за те чи зможе позивач з дітьми спільно проживати у цій квартирі. 20 травня 2011 року із відповідачем була проведена тривала роз'яснювальна робота про неприпустимість дій по перешкоджанню проживання позивачці та третім особам у кв.№54. Такі бесіди з відповідачем проводились і раніше до 20 травня 2011 року. Під час першого виїзду комісії 20 травня 2011 року відповідач пообіцяв в подальшому не чинити перешкод у проживанні позивачці у квартирі №54. Позивач проживала у кв.54 від скандалу до скандалу, а зараз з дітьми змушена проживати по сусідах та родичах.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що був членом комісії профкому, яка виїжджала 20 травня 2011 року та 10 червня 2011 року у квартиру №54 для перевірки фактів з приводу неможливості спільного проживання позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 Під час перебування комісії у квартирі №54, між позивачем та відповідачем виникали постійні конфлікти, в одній із кімнати квартири проживав відповідач, а в іншій кімнаті знаходились його речі (інструменти).

Свідок ОСОБА_18, в судовому засіданні пояснила, що була членом комісії профкому. Під час перебування 20 травня 2011 року комісії у кв.№54 було встановлено, що у кімнаті де проживала позивач знаходились речі відповідача, які комісія зобов'язала відповідача перенести в іншу кімнату, щоб позивач мала де проживати, але наступного разу коли комісія прибула у кв.№54, ці речі винесені не були. Вона протягом довгого часу знає сім'ю ОСОБА_3, вона неодноразово бачила що до і після розірвання шлюбу між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 виникали скандали та бійки, в ході яких відповідач бив позивача та їх дочку, у зв'язку з чим, ховаючись від відповідача, вони вимушені буй проживати у її квартирі. Внаслідок пережитих стресів, третя особа ОСОБА_4 лікувався у невропатолога. Одного разу відповідач прийшов на роботу де працювала позивач та вчинив бійку, в ході якої поламав двері. За цим фактом викликалась міліція. Також відповідач скандалив з сусідами, які проживають у буд. №68. Коли дочка позивача виходила заміж, відповідач вчинив бійку, у зв'язку із чим також викликалась міліція. Одного разу відповідач так побив позивача, що вона змушена була лягти у лікарню. У травні 2011 року третя особа ОСОБА_4 прийшов у кв.№54 щоб взяти куртку, але замок у дверях квартири був змінений, а коли він з позивачкою зайшов до квартири та відповідач почав виштовхувати його на коридор.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_19 пояснили, що відповідач дуже часто конфліктує з позивачем та своїм сином ОСОБА_4 Одного разу відповідач схопив сина за горло та виштовхнув з квартири. Неодноразово, внаслідок конфліктів сторін, необхідно було викликати працівників міліції.

Свідок ОСОБА_16, у судовому засіданні пояснила, що вона проживає разом з відповідачем у квартирі АДРЕСА_1 з 2009 року. Позивач постійно провокує конфлікти та влаштовує скандали. У 2009 році третя особа ОСОБА_4, прийшовши у спірну квартиру, побив її та наніс тілесні ушкодження. Натомість відповідач жодних неправомірних дій відносно позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 не вчиняє.

Оцінюючи покази свідків, суд надає їм віри оскільки вони знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами, однак свідчать про наявність тривалого конфлікту між сторонами та не засвідчують, що виключно відповідач систематично порушує правила співжиття з позивачем та третіми особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, робить неможливим для останніх проживання з ними у спірній квартирі.

Покликання позивача та її представника про те, що відповідач чинить перешкоди у вселенні позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1, суд до уваги не бере, оскільки жодними матеріалами справи даний факт не підтверджується, докази на які покликається позивач та її представник, як на підтвердження фактів чинення відповідачем перешкоди у вселенні позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 в спірну квартиру, а саме: акти судово-медичних досліджень № 1584 від 21 червня 2011 року /а.с. 19/, № 1585 від 21 червня 2011 року /а.с. 20/, № 330 від 08 лютого 2011 року /а.с. 33-34/, № 331 від 08 лютого 2011 року /а.с. 35-36/, листи №71/К-52 від 20 липня 2002 року /а.с. 11/, №16/14-5097 від 23 травня 2011 року /а.с. 18/, №16/14-1683 від 18 березня 2011 року /а.с., а.с. 37,38/, №16/14-6655 від 04 липня 2011 року /а.с. 42/, акти від 20 травня 2011 року /а.с. 68-70, від 10 червня 2011 року /а.с. 67/, показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_18, відеоматеріали, тощо, стверджують лише про наявність стійкого конфлікту між відповідачем та позивачем і третіми особами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та виявлення у позивача та третьої особи ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що жодним чином не стверджує чинення перешкод відповідачем у вселенні позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1. З акту від 10 червня 2011 року взагалі вбачається, що на час перевірки комісією квартири АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_3 був відсутній, а відтак і не мав можливості чинити перешкоди у вселенні позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1, оскільки його не було у спірній квартирі. /а.с. 67/

Отже, з огляду на вищенаведене, підстав для виселення відповідача ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 на підставі ст. 116 ЖК України немає, оскільки у судовому засіданні не встановлено, що виключно з вини відповідача систематично порушуються правила співжиття з позивачем та третіми особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, що робить неможливим для позивача та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 проживання з відповідачем в квартирі АДРЕСА_1, а тому у задоволенні позову, на підставі ст. 116 ЖК України, слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивач та її представник під час судового розгляду справи, не довели ті обставини, на які вони посилаються, як на підстави вимог позивача.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем та її представником не представлено, а судом не здобуто жодних переконливих доказів у їх підтвердження.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 169, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 9, 116, 132 ЖК України, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третіх осіб Державного територіально -галузевого об'єднання «Львівська залізниця», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення -відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.