УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді Шестакової Н.В. суддів М'ясоєдової Т.М. Афендікова С.М. при секретарі Іванові O.K. з участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 березня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитку,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою де ОСОБА_2 про відшкодування збитку в сумі 70650,56 грн., а також судових витрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що 9 лютого 2004 року позивачка передала відповідачці 5500 доларів СІЛА за придбання у неї 2/9 часток домоволодіння АДРЕСА_1, які мала намір придбати у неї за 11000 доларів США. 19 квітня 2004 року позивачка передала ОСОБА_2 ще 5500 доларів США. Отримання вказаних сум ОСОБА_2 підтвердила власноручними розписками від 09.02.2004 року та 19.04.2004 року. Отримані кошти ОСОБА_2 використовувала для здійснення прибудови до своєї частки домоволодіння по АДРЕСА_1 і придбання автомобіля. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 передумала здійснювати правочин з продажу домоволодіння, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання вказаного правочину дійсним. Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК позов ОСОБА_1 був задоволений, але рішенням Апеляційного суду АРК від 26 жовтня 2005 року вказане рішення місцевого суду скасоване і ухвалене нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовлено. Оскільки позивачу в позові відмовлено, вона вимагає від ОСОБА_2 повернення одержаних нею 11000 доларів США. Вважає, що в даній ситуації слід застосувати норми цивільного права, що регулюють правовідносини з договору позики, оскільки ОСОБА_2 одержала від позивачки у борг гроші і тому зобов'язана їх повернути, оскільки оформити договір купівлі-продажу на частку домоволодіння вона відмовилася. Крім того, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 відсотки за користування грошима з індексацією, оскільки вона їх використовувала на свій розсуд.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 6 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55583 грн. матеріального збитку і 555,83 грн судового збору, а всього 56138,83 грн. У решті позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодивщись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції від 06.03.2006 року як необгрунтованого, постановленого з порушенням норм матеріального права і просить ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2851,28 грн. і 12215,72 грн. індексації задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було застосовано статтю 611 Цивільного
Справа №22ц-3918/06
Головуючий суду першої інстанції
Гулевич Ю.Г.
Доповідач М'ясоєдова Т.М.
кодексу України, яка підлягає застосуванню, в зв'язку з тим, що відповідачка порушила зобов'язання з продажу частини домоволодіння і неправильно застосована стаття 613 Цивільного кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, судова колегія вважає, що не має правових підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що її позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
З такими висновками місцевого суду, погоджується суд апеляційної інстанції.
Виходячи зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України, відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання можлива, якщо стороною взято на себе зобов'язання по поверненню грошей і встановлений термін їх повернення, але таких обставин по цій справі не встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи, 9 лютого 2004 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 гроші в сумі 5500 доларів США за 2/9 часток домоволодіння АДРЕСА_1, яку мала намір придбати за 11000 доларів США. 19 квітня 2004 року позивачка передала відповідачці ще 5500 доларів США. Отримання ОСОБА_2 вказаних сум підтверджується розписками (а.с. 15, 16), написаними власноручно відповідачкою, що нею не заперечується.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 17.02.2005 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною задоволено. Рішенням судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК від 18.10.2005 року вказане рішення місцевого суду скасовано і ухвалене нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вимога ОСОБА_1 про повернення одержаних ОСОБА_2 11000 доларів США підлягає задоволенню, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню сума, еквівалентна 11000 доларам США по курсу Національного банку України на день розгляду справи -55583 грн. При розгляді справи, місцевий суд дійшов висновку, що між сторонами не виникало правовідносин з договору позики, оскільки правовідносини між ними стосувалися договору купівлі-продажу частки домоволодіння. З такими висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, вважає їх правильними і обґрунтованими.
Доводи апелянта про те, що те, що підлягає застосуванню стаття 611 Цивільного кодексу України необгрунтовані, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивачка відмовлялася від отримання грошей від ОСОБА_2 За таких обставин, місцевий суд правомірно застосував положення статті 613 Цивільного кодексу України при вирішенні суперечки по суті.
Вимоги ОСОБА_1 про індексацію суми боргу не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 214 Цивільного кодексу України (1963 року), статтею 625 Цивільного кодексу України (2003 року) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Виходячи із змісту наведеної норми індекс інфляції застосовується до грошових зобов'язань, які здійснені в національній валюті України, тобто в гривнях, оскільки індекс
Справа № 22ц-3918/06 Головуючий суду першої інстанції
Гулевич Ю.Г.
Доповідач М'ясоєдова Т.М.
інфляції обчислюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики в зв'язку із зростанням індексів цін на споживчі товари і тарифів на послуги.
Із наданих сторонами доказів вбачається, що позивачка передавала відповідачці гроші в іноземній валюті (доларах США), тому суд при вирішенні суперечки обгрунтовано не застосував індекс інфляції, який застосовується до гривні внаслідок її знецінювання в зв'язку із зростанням індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги.
Викладені в апеляційній скарзі доводи по суті не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону, в зв'язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасоване чи змінено по суті.
При розгляді справи суд повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам.
Додаткових доказів, що мають відношення до справи, позивач апеляційному суду не надав.
Судове рішення в оскаржуваній частині постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і правових підстав для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі не встановлено.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 березня 2006 року залишити без змін.
Справа № 22ц-3918/06 Головуючий суду першої інстанції
Гулевич ЮТ. Доповідач М'ясоєдова Т.М.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двохмісячний строк з дня набрання нею законної сили.