РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/57/13Головуючий суду першої інстанції:Хачикян А.Х.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

"16" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.,

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про вселення та визначення порядку користування квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 08 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про вселення та визначення порядку користування квартирою.

Вимоги позову мотивовані тим, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, кожній з них належить по ? частки даної квартири. Відповідач, яка проживає у квартирі, перешкоджає позивачці користуватися жилим приміщенням.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 08 листопада 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково:

позивачці усунено перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю -квартирою АДРЕСА_1, шляхом її вселення до цієї квартири;

виділено у користування позивачки: жилі кімнати площею 8, 5 м2, 12.6 м2 та лоджію, площею 1,7 м2; відповідачці виділено у користування жилу кімнату площею 18, 7 м2; у загальному користуванні співвласників залишено передпокій площею 11, 3 м2, ванну кімната площею 2, 5 м2, кухню площею 9, 3 м2, вбиральню площею 1,5 м2, балкон площею 0, 4 м2.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_7 ставить питання про зміну рішення суду в частині визначення порядку користування квартирою та розподілу судових витрат.

Так, апелянт вважає, що визначений судом порядок користування квартирою суттєво порушує її права, оскільки безпідставно у користування позивачки виділено дві жилі кімнати, а позивачці - одну, просить виділити саме її дві жилі кімнати з урахуванням складу її сім'ї, також апелянт не погоджується з розміром судових витрат, які стягнуті на користь позивачки.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду оскаржується лише в частині визначення порядку користування спірною квартирою.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, кожній належить по ? частки даної квартири (а.с. 7, 9).

Зазначена квартира складається з: 1 -прихожа пл. 11, 3 м2, 2 - кімната пл. 8, 5 м2, 3 - кімната пл. 18, 7 м2, 4 -комора пл. 1,5 м2, 5 - кімната пл. 12, 6 м2, 6 - ванна пл. 2, 5 м2, 7 - кухня пл. 9, 3 м2, 8 -туалет пл. 1,5 м2, І - балкон пл. 1, 6 м2, ІІ - балкон пл. 0, 4 м2, ІІІ -лоджія пл. 1, 7 м2. Загальна площа квартири 69, 6 м2, жила - 39, 8 м2 (а.с. 10-11).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи, не заперечуються сторонами.

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи № 31 від 01 жовтня 2012 року розділ зазначеної квартири між співвласниками відповідно до їх часток технічно неможливий. Запропоновано варіант користування зазначеною квартирою відповідно до додатку № 1 (а.с. 36-39).

Задовольняючи позов про визначення порядку користування спірною квартирою, суд вважав за можливе обрати порядок користування, зазначений у наведеному додатку даної експертизи, та виділити у користування позивачці дві жилі кімнати площею 8, 5 м2 та 12.6 м2,, лоджію площею 1,7 м2; а відповідачці - жилу кімнату площею 18, 7 м2; у загальному користуванні співвласників залишено передпокій площею 11, 3 м2, ванна кімната площею 2, 5 м2, кухню площею 9, 3 м2, вбиральню площею 1, 5 м2, балкон площею 0, 4 м2.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Колегія суддів вважає заслуговуючими на увагу доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом порядок користування квартирою суттєво порушує її права, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

З матеріалів справи вбачається, що на кожного учасника спільної часткової власності припадає по 19, 9 м2 жилої площі.

Суд першої інстанції вказані обставини залишив поза увагою, та не врахував, що немає жодних правових підстав виділяти одній стороні (позивачці) дві жилі кімнати площею 8, 5 м2 та 12.6 м2, а іншій стороні (відповідачці) -одну жилу кімнату площею 18, 7 м2, оскільки це не відповідає їхнім часткам у праві спільної часткової власності, які є рівними, та призводить до порушення прав відповідачки на володіння та користування тією частиною майна в натурі, яка відповідає її частці у спільній частковій власності.

Крім того, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, при запропонованому варіанті порядку користування спірною квартирою пропонується встановити перегородку між балконом № 1 та лоджією № 111 для технічної можливості виділення ізольованих приміщень. Проте, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав можливий при виділенні у користування співвласників конкретних приміщень в межах існуючої забудови без будь-яких переобладнань.

Даних щодо наявності іншого варіанту визначення порядку користування квартирою матеріали справи не містять.

Довід апелянта про необхідність врахування тієї обставини, що вона одружена, тому саме її треба виділити у користування дві жилі кімнати, не може бути прийнятий до уваги, оскільки спір щодо користування спірною квартирою вирішується лише між власниками житла.

Отже, рішення відповідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині визначення порядку користування квартирою з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв'язку з частковим задоволенням позову, враховуючи приписи ч. 1 ст. 88 ЦПК України, на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати без урахування витрат на проведення експертизи.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1,3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 08 листопада 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення -про відмову у задоволенні даної вимоги.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, визначити що загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, складає 1795, 50 грн.

В решті рішення суду залиши без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова