"Копія"

Справа № 2-323/

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 жовтня 2007 року                                                                       Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі:        головуючого                                                                          - судді Авраміді Т.С.

при секретарі                                                                        - Тріфонової С О.

за участю:     прокурора                                                                              - Максимової О.Ю.

представника служби по справам

неповнолітніх Совєтської РДА  АР Крим                         - Загоруй О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Совєтський цивільну справу за позовом прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житло,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Совєтського району Автономної Республіки Крим в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про виселення з жилого приміщення та позбавлення права користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2006 року договір міни житла жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на квартиру АДРЕСА_2, що укладено 23 грудня 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, які діяли від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, якій засвідчено державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори, за реєстровим номером № 3116, визнано недійсним. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, а ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зобов'язано повернути ОСОБА_4 будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_4 не повертає добровільно квартиру позивачам, а договір міни, на підставі якого ОСОБА_4 вселилася до квартири визнано недійсним, просить виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири та визнати їх такими, що втратили право користуватися житлом.

Прокурор неодноразово змінював позовні вимоги, останній раз 19 вересня 2007 року направив до суду позовну заяву до  ОСОБА_4, ОСОБА_5

2

, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житло, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням суду договір міни житла визнано недійсним. На підставі зазначеного рішення суду Джанкойським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4 анульовано, на зазначену квартиру зареєстровано право власності за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних долях. Відповідачі, займаючи незаконно житло, перешкоджають у здійсненні позивачами прав відносно належного їм майна. Оскільки відсутня згода власників житла на реєстрацію відповідачів у квартирі квартири АДРЕСА_2, добровільно відповідачі не знімаються з реєстрації, що призводить до порушення прав позивачів, як власників майна, тому що вони не можуть на свій розсуд розпоряджатися житлом. На підставі ст.ст. 116, 150, 157 ЖК України та ст.16 ЦК України, ст.ст.3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" просив усунути перешкоди у здійсненні права власності Кочергіними відносно належного їм житла шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_2 , а також позбавити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 права користування житлом шляхом зняття їх з реєстрації з квартири АДРЕСА_2.

В судовому засіданні прокурор Максимова О.Ю. просила усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відносно належного їм житла шляхом-виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_2, а також зняття ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 з реєстрації з квартири АДРЕСА_2, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві від 19 вересня 2007 року. Зазначив, що користуючись квартирою, яка належить позивачам, відповідачі перешкоджають неповнолітнім користуватися та розпоряджатися належною їм власністю - квартирою, та вони змушені наймати інше житло для проживання. Позивачі згоди на користування належного їм житла та реєстрацію в зазначеному житловому приміщенні відповідачам не давали, договори на користування житлом з відповідачами не укладали.

Представник органу опіки та піклування - служби по справам неповнолітніх Совєтської РДА ЛР Крим Загоруй О.І. підтримала заявлений прокурором в інтересах неповнолітніх позов та наполягала на його задоволенні, вважаючи, що відповідачі займають належне неповнолітнім житло не маючи на це права і таким чином перешкоджають ним у користуванні житлом та порушують права неповнолітніх, оскільки вони іншого - житлового приміщення не мають, та вимушені наймати житло для проживання, просила задовольнити позов прокурора.

Законний представник позивачів - ОСОБА_10 у теперішнє судове засідання не •з'явилася, про час та місце повідомлено належним чином, причина неявки суду не відомо, суд вважає можливим розглянути справу у її відсутності. Раніше у судовому засіданні ОСОБА_10 підтримала позов прокурора, заявлений на захист інтересів неповнолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, пояснив, що відповідачі займаючи квартиру, перешкоджають користуватися належною їм власністю, згоду на те, щоб відповідачі користувалися квартирою не давали, тому просила виселити відповідачів з квартири та зняти їх з реєстрації, оскільки неповнолітні, маючи житло, вимушені разом з ОСОБА_10 знімати для проживання інше приміщення за оплату грошима, яких  і так недостатньо для існування. Позивач ОСОБА_1,

3

залучена судом до участі у справі відповідно до ст. 39 ЦПК України, у судовому засіданні 29 травня 2007 року просила усунути перешкоди, які чиняться відповідачами в користуванні належною їй квартирою та виселити відповідачів із квартири, а також зняти їх з реєстрації, оскільки бажає користуватися належною їй власністю, а відповідачі проживаючи у квартирі, заважають позивачам вселитися в квартиру та користуватися житловим приміщенням.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать розписки про одержання судових повісток, про причини неявки суд не повідомили. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів на підставі наявних доказів у справі відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України. 25 квітня 2007 року ОСОБА_4 в судовому засіданні давала пояснення про те, що дійсно перешкоджає заселенню ОСОБА_2 та її сім'ї у квартиру АДРЕСА_2, оскільки в зазначеній квартирі живе відповідач та її сім'я, яким більше не має де проживати, користується квартирою на підставі договору, який ніхто не вилучив, не збирається добровільно звільняти приміщення та зніматися з реєстрації. Крім того, ОСОБА_4 19 вересня 2007 року направила до суду письмові заперечення по справі з яких випливає, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4, що засвідчено нотаріально. В квартирі належним органом зареєстровано осіб ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 за згодою власника квартири №13, тому вважає, що відсутній предмет спору по справі і просить відмовити в позові прокурору.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Совєтського РВ ГУ МВС України в АРК в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, до суду надійшла заява від представника про розгляд справи у його відсутності, що суд вважає за можливим на підставі ст.158 ЦПК України.

Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст. 224,225 ч.1 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, які свідчать, про правовідносини, що склалися між сторонами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив:

рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 13 червня 2006 року договір міни житла жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на квартиру АДРЕСА_2, що укладено 03 грудня 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, які діяли від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, якій засвідчено державним нотаріусом Совстської державної нотаріальної контори, за реєстровим номером №3116, визнано недійсним та зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, а останніх зобов'язано повернути ОСОБА_4 будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31.10.2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, рішення суду набрало законної сили.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому відповідно до положень ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2   у рівних долях належить на

4

праві сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що випливає з рішення Совєтського районного суду АРК від 13.06.2006 року та підтверджується довідкою Джанкойського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації №57 від 23.08.2007 року. Судом з'ясовано думку неповнолітньої ОСОБА_1 - власника квартири відносно належного їй майна, яка просила усунути перешкоди у здійсненні користування та розпорядження майна, з'ясування думки неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 з урахуванням віку неповнолітніх та їх розумового стану суд вважає недоцільним.

Судом у безперечному порядку встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2, яка належить на праві сумісної власності у тому числі позивачам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, зареєстровані та мешкають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, крім того, на у квартирі проживає ОСОБА_6 без реєстрації, що підтверджено документально, а також не заперечувалося сторонами.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, з позовом про усунення перешкод має право звернутися власники майна до осіб, в яких існували підстави для користування майном, але згодом відпали.

Оскільки договір міни житла, на підставі якого ОСОБА_4 придбала права власності на квартиру АДРЕСА_2, що було підставою для реєстрації та проживання відповідачів в зазначеній квартирі визнано недійсним, між позивачами та відповідачами відсутні договірні відносини, а тому підстав для користування зазначеним майном відповідачі не мають, займають квартиру безпідставно і така поведінка відповідачів є протиправною, продовжує існувати на час розгляду справи судом та перешкоджає позивачам у користуванні та розпорядженні належним їм майном, порушуючи їх права власників, тому вимоги прокурора на захист неповнолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні ними права користування своїм майном шляхом виселення відповідачів з безпідставно займаного приміщення підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав громадян передбачається припинення дії, яка порушує права, зокрема коли іншою особою чиняться перешкоди у здійсненні власником повноважень користування та розпорядження належним йому майном.

Згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року реєстрацію громадянина є внесення відомостей у паспортний документ про місце проживання або перебування із вказівкою адреси житла особи. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або позбавлення права користування житловим приміщенням). Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 позбавлено права власності на квартиру АДРЕСА_2 і відповідачі не мають прав користуватися займаним ними жилим приміщенням, будучі зареєстрованими у квартирі перешкоджають позивачам у здійсненні права власності, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 підлягають зняттю з реєстрації, а тому вимоги прокурора про усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації вказаних осіб підлягають задоволенню.

В силу ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справі в суді в сумі 7 гривень 50 копійок та судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок.

5

На підставі викладеного, ст.ст.16, 216, 236, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, керуючись ст.ст.10, 14, 60, 77, 169, 212-218,223,224,226,228, ЦІЖ України, суд

ВИРІШИВ:

Позов прокурора задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3 відносно належній ним власності - житла: квартири АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_2, а також зняття з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9з квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 ОСОБА_6 судовий збір на користь держави в сумі 2 (дві) гривні 13 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи сумі 1 (одна гривня) 88 копійок з кожного.

Рішення суду, постановлене при заочному розгляді справи, може бути переглянуте Совєтським районним судом Автономної Республіки Крим за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, встановленому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі подання заяви про апеляційне оскарження після закінчення двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.