Справа № 1/1006/184/12 Головуючий у І інстанції Додатко
Провадження № 11/780/15/13 Доповідач у 2 інстанції Гайдай Р.М.
Категорія 47 21.01.2013
??????????????????????????????
УХВАЛА
Іменем України
16 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Миколюка О.В.
суддів -Гайдай Р.М., Димарецького В.М.
з участю прокурора - Красківського В.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_3 на постанову Бородянського районного суду від 2 листопада 2012 року, якою до ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді примусового лікування у психіатричній лікарні з посиленим наглядом
ВСТАНОВИЛА:
У невстановлений точно слідством час та у невстановленому місці ОСОБА_2 з метою збуту придбав невстановлену кількість медичних препаратів «Трамадол»та «Т-федрин», які переніс до власного помешкання, АДРЕСА_1 , де зберігав їх до 13 січня 2011 року. Цього ж числа близько 10 години при супроводженні його працівниками міліції до КОПНЛ №2 добровільно віддав чоловічу валізу в якій знаходилось 3870 таблеток «Т-федрину»та 2400 капсул «Трамадолу», які відповідно до висновку експертизи містять : 2400 капсул «Трамадолу»- наркотичного засобу, обіг якого обмежено масою 120,0 г; 3870 таблеток «Т-федрину»- психотропної речовини, обіг якої обмежено і щодо якої допускаються виключення деяких заходів контролю -фенобарбітал та прекурсор, обіг якого обмежено і щодо якого встановлюються заходи контролю -ефедрин, загальною масою психотропної речовини 38, 68 г., прекурсору - 46, 26 г., які останній зберігав з метою збуту.
Відповідно до постанови суду ОСОБА_2 скоїв суспільно-небезпечні діяння , передбачені ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 311 КК України.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №576 від 10.08.2011 року ОСОБА_2 у період інкримінованих йому дій страждав та страждає на хронічне психічне захворювання - шизофренію параноїчної форми (МКХ-10, F20.0), ускладнене психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю - синдром залежності від алкоголю (МКХ-10, F10/21) та епізодичним вживанням опіатів (трамадолу) і амфетамінів. Ступінь виразності психічних розладів такий, що в період інкримінованих йому дій він не міг і не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними.
Судом до ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді примусового лікування у психіатричній лікарні з посиленим наглядом.
Захисник ОСОБА_2 -адвокат ОСОБА_3 в апеляції просить постанову суду скасувати, справу закрити посилаючись на те, що вона є незаконною, оскільки визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину ґрунтується тільки на тому, що ОСОБА_2 без будь-яких спонукань зі сторони віддав ДІМ ОСОБА_4 наркотики, які виявив у своєму автомобілі, про наявність яких у ОСОБА_2 міліція не знала, сам факт придбання ОСОБА_2 ні досудовим ні судовим слідством не встановлено , тривалість перебування самих наркотиків у ОСОБА_2 на стільки незначний , що не варто вести мову про зберігання. Психіатричне обстеження ОСОБА_2 у нормальному стані не проводилось , у суду не було відомостей в якому психічному стані перебуває ОСОБА_2 на даний момент. Застосувавши до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у виді примусового лікування у психіатричній лікарні з посиленим наглядом , тим самим призначив ОСОБА_2 покарання за злочин, якого він не вчиняв.
Прокурор, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції в запереченні на апеляцію адвоката засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить апеляцію на постанову суду визнати такою, що не підлягає задоволенню, а постанову суду без змін, посилаючись на те,що апеляція є необґрунтованою, оскільки при винесенні постанови про застосування примусових заходів медичного характеру судом враховано суспільно-небезпечний характер діяння ОСОБА_2 та його особу, який згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 576 від 10.08.2011р. у період інкримінованих йому дій та на даний час страждає на хронічне психічне захворювання. Ступінь виразності психічних розладів такий, що ОСОБА_2 не міг та не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий апеляцію адвоката підтримав частково, вважаючи, що суд неповно дослідив докази по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до переконання, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.. 420 КПК України заслухавши думку прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання:
- чи мало місце суспільно-небезпечне діяння, з приводу якого порушена кримінальна справа;
- чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа;
- чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу , яка виключає застосування покарання;
o чи слід застосовувати до цієї особи заходи медичного характеру.
Приймаючи рішення про застосування примусових заходів медичного характеру, суд на порушення вимог ст. 420 КПК України (в редакції 1960 року) належним чином не з'ясував всі питання, передбачені зазначеною статтею.
Щодо ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 307 КК України та ч. 3 ст. 311 КК України.
Розглянувши справу, суддя належним чином не перевірив чи мали місце суспільно небезпечні діяння, чи відповідає формулювання суспільно-небезпечного діяння, яке викладено у постанові слідчого, вимогам закону та статтям кримінального кодексу, за якими ця кримінальна справа порушена, чи вчинила саме ці діяння особа, щодо якої розглядається справа.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час допиту в якості підозрюваного показав, що 13.01.2011 року в своїй машині КІА СЕЙФІА НОМЕР_1 між сидіннями побачив чоловічу валізу, яку заніс додому та перевіривши її , виявив там таблетки Трамадолу та Тефедрину. Після того як у нього стався психічний приступ, до нього приїхав дільничний, якому він віддав вказану валізу.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 311 КК України не визнав та показав, що чемоданчик з наркотичними засобами він знайшов у себе в машині, звідки він там взявся він незнає, після чого злякався та попросив маму, щоб вона викликала дільничного інспектора, оскільки ОСОБА_2 попросився на лікування до психіатричної лікарні. Після того як інспектор приїхав, він розповів йому про чемодан, та віддав йому його.
Свідки в судове засідання не викликалися, їх покази судом досліджені не були, хоча в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 16.05.2012 року якою було скасовано постанову Бородянського районного суду від 14.10.2011 року про застосування примусових заходів медичного характеру у виді примусового лікування у психіатричній лікарні з посиленим наглядом ОСОБА_2 на це вказувалось.
За таких обставин, коли в судовому засіданні докази вчинення суспільно-небезпечних діянь ОСОБА_2 не перевірялися постанова суду залишатися в силі не може, а підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд .
Крім того, встановивши неосудність ОСОБА_2 та направивши його на лікування, суд не скасував запобіжний захід, а також в порушення ч.3 ст. 349, ст.. 424 КПК України (в редакції 1960 року) обмежив строк на апеляційне оскарження постанови п'яти добами.
При новому розгляді суду необхідно усунути вказані недоліки і прийняти законне та обґрунтоване рішення, звернувши увагу і на доводи апеляції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365,366, 382 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_3 задоволити частково.
Постанову Бородянського районного суду від 2 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
СУДДІ:
1. 2. 3.