ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 18/375

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Хрипуна О.О. (доповідача),

розглянувши касаційну скаргу Громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь"

на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 господарського суду міста Києва від 26.01.2010

у справі господарського суду№ 18/375 міста Києва

за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

доТовариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України

проспонукання до виконання дії

за участю представників

скаржникаДеревянчук В.А.,

прокуратуриЯговдік С.М.,

позивачаПавлов С.О.,

відповідачаЗаугра А.В.,

ВДВСМельниченко В.С.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2002, залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 18.11.2003, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; зобов'язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями Міністерства оборони України здійснити інвентаризацію майна, а саме: виробничого мисливсько-риболовецького об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарств, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу; зобов'язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України повернути з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України повернути майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарств, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

На виконання постанови Верховного Суду України від 18.11.2003 та рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2002 видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2010 частково задоволено скаргу Міністерства оборони України на дії (бездіяльність) державного виконавця, визнано незаконною постанову ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від 27.05.2008 про закінчення виконавчого провадження. В іншій частині скарги провадження припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Майданевич А.Г.), апеляційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 18/375 залишено без змін.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 та ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 18/375.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавче провадження на виконання судового рішення у вказаній справі було відкрите 23.02.2004, неодноразово зупинялось, поновлювалось, було об'єднано в одне провадження, накладався штраф, закінчувалось, відновлювалось, а постановою відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції від 27.05.2008 закінчене на підставі п. 11 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

В описовій частині зазначеної постанови про закінчення виконавчого провадження зазначено про те, що постановами державного виконавця від 15.07.2005 та від 15.08.2005 до боржника застосовані штрафні санкцій, у зв'язку з чим 28.12.2005 надіслано подання до Солом'янського районного суду міста Києва щодо притягнення до кримінальної відповідальності керівництва Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України; Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу № 49-2061 за фактом невиконання службовими особами Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у справі №18/375 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України; за даними прокуратури Солом'янського району м.Києва 31.05.2007 кримінальна справа № 49-2061 за обвинуваченням Гуріна М.М. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, в порядку статті 232 КПК України направлена з обвинувальним висновком до Солом'янського районного суду м. Києва для розгляду по суті.

Вказані дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві оскаржені до суду стягувачем. Суд визнав поважними причини пропуску строку оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та відновив заявнику процесуальний строк відповідно до вимог ст. 53 ГПК України.

Стаття 121-2 ГПК України передбачає право сторін на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Частково задовольняючи скаргу Міністерства оборони України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновок ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, викладений у постанові від 27.05.2008 про неможливість виконати рішення суду без участі боржника, є необґрунтованим, оскільки кримінальна справа №49-2061 за обвинуваченням Гуріна М.М. у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 382 КК України, яка направлена з обвинувальним висновком до Солом'янського районного суду м. Києва для розгляду по суті, не є фактом відсутності боржника: у даній справі боржником є юридична особа - Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, а не Гурін М.М.

Колегія суддів вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема п. 11 ч. 1 ст. 37, ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла на час закінчення виконавчого провадження, адже законодавець у наведених нормах не пов'язує закінчення виконавчого провадження з фактом відсутності боржника.

Пункт 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачав закінчення виконавчого провадження у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 76 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ, постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби після застосування до боржника штрафних санкцій та інших заходів, передбачених статтею 87 цього Закону, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо.

Якщо ж виконання може бути проведено без участі боржника, згідно із ч. 2 ст. 76 вказаного Закону, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Таким чином, ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на час закінчення виконавчого провадження, передбачала загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, як боржником (у добровільному чи примусовому порядку) так і іншими особами за організацією державного виконавця. І лише у випадку коли виконання судового рішення (вчинення певних дій, утримання від їх вчинення) є неможливим без особистої участі боржника, тобто коли очікуваний результат залежить від особи виконавця, законодавець надав право закінчити виконавче провадження, повернувши виконавчий документ до суду.

Отже, перевіряючи законність дій державного виконавця у даній справі, суд зобов'язаний був з'ясувати, власне, можливість виконання наказу господарського суду щодо проведення інвентаризації майна без особистої участі боржника у вчиненні виконавчих дій.

З'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищезазначені рішення таким вимогам не відповідають.

Згідно з приписами статті 111-9 ГПК України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 111-7 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого розглянути скаргу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 та ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 18/375 скасувати.

Справу № 18/375 передати до господарського суду міста Києва для нового розгляду скарги Міністерства оборони України на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун