Судове рішення #27300414

копія

Провадження № 11/792/27/13 Головуючий в 1-й інстанції Дворнік О.С.

Справа № 2205/1570/12

Категорія: ст.115 ч.1 КК України Доповідач Суслов М. І.


У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


15.01.2013 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого -судді Суслова М.І.,

суддів Бондар В.В., Кобріна І.Г.,

з участю прокурора Смакогуза І.А.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Деражнянського районного суду від 07 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Деражнянського районного суду від 07 листопада 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Галузинці, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не працюючого, вдівця, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислюється з 07 листопада 2012 року, у цей строк зараховано час перебування його під вартою з 19.06.2012 року по 06.11.2012 року включно.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишено попередній -тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області судові витрати за проведення експертизи в сумі 352 грн. 80 коп.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України (1960 р.).

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що 18 червня 2012 року, в період часу з 19 до 21 години, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання, у будинку АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклої агресії підійшов до ліжка на якому спала його дружина ОСОБА_3 та несподівано для останньої з розмаху та прикладанням максимальної сили, наніс удар кулаком правої руки в область живота, від чого та впала на підлогу.

Переслідуючи свою злочинну мету, спрямовану на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 щоб спонукати її до виконання роботи по господарству, засуджений вдарив її один раз ногою по тулубу та в лобну частину голови, завдавши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми черевної порожнини (крововилив передньої поверхні живота з права, розрив брижейки тонкого кишечника), що ускладнилось розвитком гострої внутрішньої кровотечі, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 32 від 20.07.2012 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні в момент спричинення та перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті, окрім того завдав тілесні ушкодження у вигляді саден лобної ділянки з права та з ліва, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Внаслідок отриманих ударів ОСОБА_3 на протязі двох годин померла на місці події.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити, пом'якшивши призначене покарання із застосуванням ст.69 КК України. При цьому вказує, що вирок не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину судом неправильно застосовано кримінальний закон, оскільки в його діях не було умислу, а спричинені ним тілесні ушкодження мали періодичний характер. Крім того, просить врахувати, що вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, злочин вчинив в результаті тяжких сімейних обставин і за місцем проживання характеризується позитивно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого та в його інтересах захисника на підтримання доводів апеляції, міркування прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення, перевіривши додатково отриманні клопотання членів сім'ї ОСОБА_2 та вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів судової палати

в в а ж а є

апеляцію засудженого як таку, що задоволенню не підлягає.

Вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненому злочині визнав частково та показав, що 18 червня 2012 року близько 17 години, прокинувшись у власному будинку та пересвідчившись про невиконану домашню роботу дружиною, яка продовжувала спати, вдарив ногою по ліжку, а потім декілька раз штовхнув сплячу дружину, намагаючись розбудити її. Коли дружина не прокинулась, сильно вдарив правою рукою в живіт, від чого вона впала на підлогу, а він вдарив її ногою по тулубу. При намаганні вдарити її ногою в голову присутні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відтягли його від дружини. Після продовження розпиття з свідками спиртного помітив, що дружина не рухається і не дихає. Від переляку почав робити штучне дихання, а потім подзвонив в міліцію. Вважає, що умислу як на позбавлення життя потерпілій, так і на спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень не було, а такі побої він часто наносив дружині при сімейних конфліктах.

Однак, частковість його визнавальних показів спростували очевидці побиття потерпілої свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5, з показів яких вбачаються обставини вживання ними разом з подружжям ОСОБА_2 спиртних напоїв, виникнення конфлікту між підсудним і потерпілою з підстав необхідності виконання господарських робіт та спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень своїй дружині, від яких остання тут же в кімнаті через незначний проміжок часу померла.

Об'єктивно вина засудженого підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про переживання засудженого про смерть дружини, коли він після приїзду працівників міліції плакав і стверджував, що не бажав смерті потерпілій, ґрунтується на протоколах огляду місця події та висновках судово -медичного дослідження трупа ОСОБА_3, в якої виявлено закриту тупу травму черевної порожнини (крововилив передньої поверхні живота з права, розрив брижейки тонкого кишечника), що ускладнилось розвитком гострої внутрішньої кровотечі, яка могла утворитись від дії тупих твердих предметів, якими могли бути нога або стиснута в кулак рука сторонньої людини, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні в момент спричинення та перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті, та значної кількості саден і крововиливів в ділянці голови і плечей, а також іншими матеріалами кримінальної справи.

Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності всі докази, суд прийшов до висновку про доведеність вини засудженого в спричиненні своїй дружині умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої, перекваліфікувавши дії підсудного з ч.1 ст.115 на ч.2 ст.121 КК України.

До такого висновку місцевий суд прийшов внаслідок встановлення відсутності в підсудного ОСОБА_2 умислу на позбавлення життя дружини, оскільки він не маючи спеціальної підготовки наносив удари по тулубу разово та не у місця розташування життєво важливих органів, а також аналізу поведінки підсудного безпосередньо після встановлення ним смерті ОСОБА_3, яка виразилась у спробах надати їй першу медичну допомогу у формі проведення штучного дихання. Крім того, вивченням побуту подружжя ОСОБА_3 було встановлено, що такі побої, в тому числі і в такий спосіб, мали місце раніше, носили майже регулярний характер з незначними наслідками та витікали з складних сімейних обставин у сім'ї і її важкого матеріального стану.

Доводи засудженого про відсутність у нього умислу на спричинення дружині тяжких тілесних ушкоджень не узгоджуються з його показаннями про обставини нанесення потерпілій сильного удару в живіт рукою і ногою по тулубу по лежачій на підлозі дружині, не ґрунтуються на показаннях свідків -очевидців побиття ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які підтвердили їх нанесення потерпілій саме ОСОБА_2 та спростовуються висновками судово -медичного дослідження трупа ОСОБА_3, які „... могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути нога або стиснута в кулак рука сторонньої людини..." (т.1 а.с.26-28).

За таких обставин колегія суддів повністю погоджується з рішенням місцевого суду про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України.

Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого ними злочину, особистості винного, конкретних обставин по справі та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Твердження апелянта і його захисника про можливість застосування вимог кримінального закону про призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом, не ґрунтується на вимогах матеріального права, оскільки відсутні будь - які обставини, які б пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину.

При цьому апеляційна інстанція погоджується з його мотивацією про обґрунтованість і законність призначеного покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

З урахуванням наведеного, підстав для зміни вироку у межах апеляції засудженого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК (1960 р.) та п.п. 11, 15 розділу ХІ „Перехідні положення" КПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а:

Вирок Деражнянського районного суду від 07 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого -без задоволення.


Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області М.І. Суслов



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація