Справа № 22-ц-6744/12 Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.

Провадження № 22-ц/780/353/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 40 22.01.2013

У Х В А Л А

іменем України

17 січня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 5 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, Обухівський районний відділ управління Державної міграційної служби України в Київській області, орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнив і мотивував тим, що перебував із відповідачкою ОСОБА_2 у шлюбі, який розірвано у 1988 році. Після розлучення він придбав за договором купівлі-продажу від 10 вересня 2002 року будинок по АДРЕСА_3. Вказував, що восени 2008 року до нього звернулися колишня дружина ОСОБА_2 і дочка ОСОБА_7 з проханням про реєстрацію в будинку. Дочка розповіла, що має намір отримати кредит під заставу квартири, однак банк погоджується на це за умови відсутності у квартирі інших зареєстрованих осіб. Він дав згоду і 30 вересня 2008 року відповідачі: колишня дружина, зять і обоє онуків були зареєстровані у належному йому будинку в с.Макарівка. Вказував, що відповідачі фактично в будинку не проживали, іноді приїздили в гості на кілька днів, але із 28 грудня 2008 року вони припинили будь-які стосунки. В подальшому йому стало відомо, що дочка продала одну квартиру у м.Києві і купила іншу в Дарницькому районі, де і мешкає з відповідачами. Вказував, що у зв'язку із реєстрацією відповдіачів у будинку Обухівське управління праці та соціального захисту відмовило йому у призначенні субсидії по комунальним платежам. Посилаючись на те, що відповідачі не мешкають в належному йому будинку, а Обухівський РВ ГУ МВС України в Київській області відмовив йому у знятті з реєстрації відповідачів, просив на підставі ст.405 ЦК України визнати відповідачів такими, що втратили право користвання жилим приміщенням в будинку по АДРЕСА_3, усунути перешкоди у користуванні спірним будинком шляхом зняття відповідачів з реєстрації, та зобов'язати відділення реєстраційної, паспортної та міграційної роботи Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області зняти відповідачі з реєстрації.

- 2 -

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 5 листопада 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено визнати ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку по АДРЕСА_3 та зобов'язано Обухівський районний відділ управління Державної міграційної служби України в Київській області зняти ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з реєстрації за вказаною адресою. В решті позову відмовлено.

Відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зобов'язуючи орган реєстрації зняти їх з реєстрації у спірному будинку, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачі не проживають у будинку з часу їх реєстрації з вересня 2008 року без поважних причин, а відтак втратили право проживання, а збереження такого права та їх реєстрація порушують права позивача як власника будинку. Дані права підлягають до захисту у обраний позивачем спосіб.

Такі висновки суду є правильними і відповідають приписам статей 321, 383, 391, 405 ЦК України, які передбачають можливість захисту прав власника шляхом визнання члена сім'ї (колишнього члена сім'ї) таким, що втратив право користування жилим приміщенням у випадку відсутності без поважних причин понад один рік та зняття з реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2002 року (т.1 а.с.16). Право власності позивача ОСОБА_3 на будинок зареєстроване в Обухівському БТІ 25 вересня 2002 року і він з вересня 2002 року зареєстрований в будинку і постійно мешкає в ньому.

- 3 -

Також судом встановлено, що у спірному будинку із 30 вересня 2008 року зареєстровані відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у якості членів сім'ї власника, однак не проживали в будинку з моменту їх реєстрації і не проживають до цього часу, що стверджується актами обстеження будинку за період із 1 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року (т.1 а.с.6,17-29). Відповідачі з часу реєстрації у спірному будинку не проживали, мешкали і мешкають в м.Києві у квартирі АДРЕСА_1 та у квартирі АДРЕСА_2, що стверджується ордером на вселення, довідками, в т.ч. довідкою ЖБК, судовими рішеннями (т.1 а.с.35,96,97,110,111,114).

Позивач звертався до органу реєстрації із заявою про зняття відповідачів із реєстрації, проте йому було у цьому відмовлено (т.1 а.с.11-12).

За таких обставин суд обгрунтовано визнав відповідачів такими, що втратили право користування жилом приміщенням будинку.

Також суд правильно захистив права позивача як власника будинку та зобов'язав орган реєстрації зняти відповідачів з реєстрації у будинку. Така позиція відповідає постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11, де Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту порушеного права власника може бути реалізований через ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»шляхом зняття особи з реєстраційного обліку при вирішенні питання про втрату права користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо того, що спірний будинок є житлом, а не житловим приміщенням, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору.

Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що спірний будинок належить їй та позивачу на праві спільної сумісної власності безпідставні. Як вище вказувалося відповідно до договору купівлі-продажу від 10 вересня 2002 року позивач є власником будинку, який він придбав після розлучення із ОСОБА_2 у 1988 році. Намагання апелянта пов'язати свою позицію із рішенням Обухівського районного суду від 11 червня 2012 року надумані, поскільки даним рішенням, яке залишено без змін апеляційною і касаційною інстанціями, їй відмовлено у поділі даного будинку як спільної власності подружжя.

Посилання апелянта на те, що вона не проживала у спірному будинку з поважних причин, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що після розлучення ОСОБА_2 отримала у 1994 році на свою сім'ю (вона, дочка і зять) житло у вигляді двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 в ЖБК «Ізумруд-3», де мешкала і була зареєстрована, що стверджується ордером, довідкою ЖБК (т.1 а.с.111-112).

Крім того, такі твердження спростовуються актами обстеження будинку по АДРЕСА_3 за період із 1 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року (т.1 а.с.6,17-29), відповідно до яких відповідачі у будинку не проживали і не проживають, їх особисті речі, предмети побуту там відсутні. Дангих про їх місце проживання сільська рада надати не може. Це ж стверджується довідками про місце навчання у ліцеї м.Києва онуків позивача (а.с.35). Суд першої інстанції перевірив такі доводи та обгрунтовано дав їм оцінку, вказавши у рішенні, що відповідачі у встановленому законом порядку із грудня 2008 року не зверталися до відповідних органів для захисту своїх порушених прав, зокрема про вселення, усунення перешкод у користуванні житлом, тощо.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.

- 4 -

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 5 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________